середу, 30 січня 2019 р.

Анафема як засіб збереження пам’яті



"..пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить.."
- Іоанна, 8:32



В березні цього річ минає 380 років від дня народження незаслужено забутого на довгі століття одного з перших борців за незалежну Україну – гетьмана Івана Мазепи.

На порозі ювілейного "мазепинського року", коли в Україні будуть відзначати 380-річницю з дня народження та 310-річницю з дня смерті розкажемо про нього все, що вдасться зібрати на сторінках інтернету з джерел відомих і не дуже.
Можливо наша розповідь буде неповною, чи повторюватиме уже відому інформацію – не судіть строго. Постать найбільш відомого в Європі та Америці представника України того заслуговує.
Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, шість скульптур. Серед найбільш відомих творів — гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяховського, Л. Тарасевича, М. Бернінгротга; портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія, Ю. Коссака, Л. Булянже, Г. Верне, Л. Булянже, Т. Жеріко, Е. Делакруа, Є. Харпентера, М. Геримського; поетичні та прозові твори Дж. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі; музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурні, Дж. В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковський, М. Гранваль, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова. І доречі пам’ять про гетмана найкраще зберегли вороги його!
Парадокс, але понад три століття, кожен рік, у першу неділю великоднього посту в усіх церквах Російської імперії (як тодішньої, так і новочасної) з амвона проклинали гетьмана Мазепу, проголошували йому анафему і хоч таким чином підтримуючи пам’ять про Гетьмана. Бо хто умів думати – то мав би зацікавитися, – а за що ж йому така «честь»?
Легенда про Мазепу, яка надихала романтиків, почала гуляти по світу ще наприкінці XVII ст. Саме в той час написав свої спогади придворний історіограф Ян Хрізіст Пасік, який служив при дворі короля Яна Казимира разом із молодим Іваном Мазепою. Сюжет Пасіка такий: неподалік від маєтку Мазепи на Волині знаходився маєток Станіслава Фальбовського. Між молодим шляхтичем і юною дружиною літнього сусіда спалахнув роман. Фальбовський вистежив коханців і наказав слугам роздягнути юнака, прив'язати його до коня і пустити навпростець крізь зарості терну і глоду. Колючі гілки пошматували тіло горе коханця.
Коли, нарешті, напівмертвий Мазепа дістався свого будинку, сторожа і дворові спочатку не впізнали і не пустили його, тому майбутній гетьман мало не помер.
А тому, що Мазепа як справжній козак не упускав жодної можливості звабити красивих дівчат. Тому в Європі Мазепа-коханець – популярний персонаж численних творів часу романтизму,  але найбільш відомий як садомазохістський образ героя-коханця, жорстоко покараного за те, що наставив роги законному, але старому чоловікові-шляхтичу.
Що ж саме так подобалося класиці романтизму в цій історії? Буквально все! Лоскотали уяву прив'язка до конкретної історичної території, достовірність дійових осіб і невигадані пристрасті - кохання, ревнощі, мстивий рогоносець і благородний юнак у боротьбі за даму серця. Дія відбувалася в незвичному для європейця антуражі: десь у Польщі, з якої згодом кінь несе Мазепу дикими степами в невідоме і таємниче Запоріжжя.
Детальніше про долю найбільш відомого у світі політичного діяча України, а також про враження від вистави «Мазепа», трагедії на п'ять дій, написаної Юлієм Словацьким у Парижі в другій половині 1839 року, виданої в 1840 році, також у Парижі у постановці львівського Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької читайте у наступних номеррах нашого інтернет-видання «Інноваційні технології&обладнання».