середу, 3 квітня 2019 р.

Україна – країна з повним циклом виробництва ракетно-космічної техніки



10 квітня, конструкторське бюро «Південне» відзначатиме 65-річчя від дня заснування. Не так давно держпідприємство запустило найпотужніший у країні суперкомп’ютер, насьогодні ключовим для нього можна назвати канадсько-український проект з будівництва і пусків ракети-носія «Циклон-4М».

КБ має цікаву і насичену знаковими подіями історію діяльності. Однією з таких віх є, наприклад, участь фахівців конструкторського бюро у створенні українського модуля міжнародної космічної станції (МКС).
Міжнародною космічною спільнотою в 1980-і роки було прийнято рішення щодо створення МКС – постійно діючої орбітальної лабораторії. У середини 1997 року НКАУ спільно з Росавіакосмосом в рамках співпраці обговорили можливість участі України в створенні окремого українського модуля на МКС. При цьому передбачалося, що українська сторона візьме участь у створенні, оснащенні та запуску одного з науково-дослідних модулів, створюваних в складі російського сегмента МКС.
Роботи по оцінці можливості створення цього модуля і засобів його запуску були доручені КБ «Південне». Після детального, спільного з РКК «Енергія», опрацювання КБ «Південне» підготувало технічні обґрунтування та пропозиції щодо вигляду українського науково-дослідного модуля, засобів його виведення, особливостей інтерфейсу з російським сегментом, організаційні і економічні аспекти проекту. Паралельно з цим НКАУ і Росавіакосмос за участю КБ «Південне» і РКК «Енергія» готували проекти міжурядових рішень, технічні та юридичні документи участі України в МКС.
За результатами опрацювань український модуль був подібний до російського, але крупнішим за розміром, використовував в своєму складі «стандартне» інтерфейсне обладнання (засоби причалювання і стикування, низку бортових пристроїв тощо) російського науково-дослідного модуля, але конструктивно і за оснащенням науковими приладами відрізнявся від нього, виходячи з можливостей його запуску ракетою-носієм «Зеніт». Було запропоновано удосконалити і російський модуль, оскільки енергетичні можливості «Зеніту» давали змогу створити уніфікований корабель-модуль, в тому числі і для доставки вантажів на МКС (зокрема, обсяг доставки палива при цьому зростав майже вдвічі), що призвело б до істотного скорочення кількості запусків у порівнянні з кораблем «Союз-Прогрес». Напрямок робіт щодо уніфікації російського і українського модулів було визнано найбільш доцільним.
У жовтні 1997 року НКАУ спільно з НАН України було сформовано Координаційний комітет з наукових досліджень і технологічних експериментів, який розробив нову наукову програму. При цьому були позначені пріоритетні напрямки досліджень на МКС:
- космічна біологія, біотехнологія і медицина;
- космічні технології та матеріалознавство;
- фізико-хімічні процеси в умовах мікрогравітації;
- астрофізика і заатмосферна астрономія;
- дослідження Землі та ближнього космосу;
- космічна енергетика.
Було представлено близько 400 проектів українських вчених, на основі яких згодом була створена програма досліджень на українському модулі МКС.
У березні 1998 року пропозиції України були обговорені в NASA, отримали схвалення і технічну підтримку. Зокрема, було вирішено уніфікувати робочі місця українського модуля з подібними американськими. НВК «Курс» (м. Київ) – майбутньому розробнику цих робочих місць, були передані необхідні технічні документи і вимоги.
У свою чергу КБ «Південне» підготувало низку технічних документів для наукових організацій в частині вимог із узгодження наукової апаратури з модулем. Надалі через обмежені фінансові можливості було прийнято рішення про перенесення частини із запланованих експериментів на російський модуль МКС.
А ось так виглядають перспективи вітчизняного ракетобудування!

28 грудня 2018 року уряд схвалив проект «Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-космічної програми України на 2019—2023 роки». Наразі проект опрацьовується в комітетах Верховної Ради.
При належному фінансуванні державної космічної програми, Україна готова запустити чотири космічні апарати протягом наступних чотирьох років. Про це повідомили у Державному космічному агентстві України.
“Україна має укладені угоди про співробітництво з 24 країнами світу. З ними здійснюються десятки проектів”, — додали в агентстві.
За інформацією Укркосмосу, найбільш значущі з цих проектів — це проект створення РН “Антарес” (США) та “Вега” (ЄС).
“В 2019 році планується здійснити 5 пусків цих ракет-носіїв”, — зазначили фахівці, відповідаючи на запитання про те, чи планує Україна здійснити запуск космічних апаратів.
“При належному фінансуванні державної космічної програми ближчим часом готові до запуску наступні космічні апарати: „Либідь“ — 2020 рік, „Мікроват-М“, „Січ–2-1“ − 2021 рік, „Січ−2-2“ — 2022 рік”, — додали в агентстві.
А ще, нагадаємо, – у світі є лише кілька компаній-розробників іонно-плазмових двигунів, потрібних для освоєння космосу, серед них – харківські підприємства. Харків’яни вироблятимуть іонно-плазмові двигуни – не для автобусів, а для космічних супутників! 

Більше про роботу фахівців, а також про екологічно чисті ракети, асоціацію «Місячне село» й особливості фінансування КБ «Південне» читайте у квітневому номері нашого видання https://metaltechcomua.blogspot.com/p/blog-page_21.html