вівторок, 18 лютого 2020 р.

Реформа науки 1.0: недоліки дизайну чи впровадження?



Чому більшість змін залишилися на папері і чому є надія на краще.

16 січня 2016 року набув чинності Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Відтоді минуло чотири роки. Життя науковців за цей час не покращилося, а їх самих стало менше. Професійна реалізація в науці в Україні є ще менш імовірною, а повноцінне використання можливостей Європейського дослідницького простору та міжнародної співпраці залишається нездійсненним.
Працювати над текстом нової редакції закону про наукову і науково-технічну діяльність почали ще 2015-го. То був час гарячих дискусій і цікавої роботи. Чотири альтернативні законопроєкти, більш як два місяці роботи в комітеті над текстом до другого читання, і нарешті закон ухвалено. Потім — пауза. Чинний на той момент президент не підписав закону у відведений час, і ми, науковці, підготували електронну петицію. Тоді ж, наприкінці 2015 року, відбулися акції молодих учених Національної академії наук України за підписання та повноцінну реалізацію закону на противагу ініціативам щодо швидкої "оптимізації" науки. Прес-конференції та широке обговорення. Петиція до президента набрала тоді понад 15 тисяч голосів. І президент закон підписав.
Після цього мала б на повну запрацювати урядова машина, принаймні у країні з налагодженою роботою державних інституцій. Природно було очікувати, що реформа науки — запропонована урядом і схвалена парламентом — стане якщо не пріоритетом Кабміну, то щонайменше впроваджуватиметься у передбачені законом терміни.
Що саме мало бути зроблено?
Фото:© Василь Артюшенко, DT.UA