понеділок, 8 листопада 2010 р.

Виставки в Україні – проблеми й шляхи розвитку

Для когось криза вже закінчилася, для когось й не починалася зовсім, а для когось набула хронічного стану. Не дивлячись на намагання експертів переконати нас, що «криза» починається і закінчується в головах, наша ментальність не готова змиритися з  дійсністю. Ми хочемо, аби було як раніше, а доводиться підлаштовуватися  під ті умови, в яких ми живемо тут і зараз. Як кажуть, обставини вищі за нас. Адже «криза» в перекладі з китайської звучить як «можливість», а в перекладі з грецької – це «суд, час ухвалення рішення, поворотний пункт». Різні підходи відповідно зумовлюють різне ставлення до поточної економічної ситуації в країні.
Як і обіцяв (http://metaltechcomua.blogspot.com/2010/11/2010.html) пропоную Вашій увазі статтю про роль і місце вітчизняних виставок у №45-46  журналу "Метали. Технології & Обладнання".
Для організаторів виставок друге півріччя 2010 року багато в чому стане поворотним – осінь покаже перспективні тематики, а також проекти, які потрібно відкласти до кращих часів.  
Побутує думка, що  в Україні така форма спілкування підприємств-виробників чи їхніх дистриб’юторів зі своїми потенційними клієнтами, як виставки стала себе вичерпувати, а продаж завдяки особистим контактам безпосередньо на підприємстві у замовника повинен у недалекому майбутньому замінити всі інші види продажу, і тоді така форма спілкування, як виставки, просто відійде у небуття. Саме з цими чинниками багато хто пов'язує занепад колись відомих виставок в Україні, столичних, таких як «Промисловий тиждень», «Інформатика і зв'язок», SAT TV, TRBU, регіональних – «Машинобудування. Металургія. Металообробка» (Харків), «Металургія» (Донецьк) тощо.
Окрім того, у 2008–2009 роках економіка Європи виявилася більш схильною до кризи, ніж економіка Азії й Америки, тому відновлення тут відбувається з більшою затримкою: лише 41% виробників відчув збільшення прибутку в першій половині 2010 року порівнянню з аналогічним періодом 2009-го; 51% чекає, що прибуток збільшиться в другому півріччі 2010 року і 64% сподіваються на першу половину 2011 року (з них 19% не знають цього напевно). У 2010 році операційний прибуток залишається на стабільному рівні (у межах  –10% і +10%) порівняно з 2008-м для 39% підприємств і для 52%, якщо порівнювати з 2009 роком. Проте 80% вважають, що економічна криза все ще суттєво впливає на їх бізнес. 59% виробників заявляють, що дія кризи продовжуватиметься в 2011 року і 2012 рр.
То у чому ж причини занепаду виставок?
На мій погляд їх кілька і наведу нижче лише головні з них.
По-перше, одноманітність виставок у виставкових центрах практично усіх вітчизняних міст, що призводить до перегляду типових стендів постійних експонентів. Організатори правлять достатньо високі ціни за виставкову площу й на цьому їх участь закінчується. Не ведеться робота з урізноманітнення форм спілкування відвідувачів з учасниками, економлять на рекламі. До останнього моменту, навіть на сайті організатора неможливо побачити список учасників тощо. До того ж Міністерство промислової політики України (під егідою якого мали б проводитися такі виставки і про що декларують практично усі організатори) суттєвої допомоги їм не надає, а якщо й надає то мінімальну – звідси випливає, що виставка потрібна, у першу чергу, її організаторам для заробляння засобів для існування і утримання власне виставкових комплексів і персоналу, а інтереси усіх інших учасників відходять на другий план.
По-друге, катастрофічно зменшилася, порівняно з минулими роками, кількість реальних виробників нових товарів та послуг, які можуть чимось зацікавити потенційного споживача. Можна, звичайно, списати усе на економічну кризу, але чому тоді є що демонструвати наприклад польським чи російським виробникам?
Питання наразі залишу відкритим, може хтось захоче відповісти у коментарях на форумі видання (http://metaltechcomua.blogspot.com), з задоволенням ознайомлюся і узагальню відповіді у наступній публікації на тему виставкової діяльності. Підозріваю, що більшість підприємств, які планують брати участь у галузевих виставках мають труднощі з організацією своєї роботи.
По-третє, чи не дивує Вас, шановні читачі, кількість однакових за складом експонентів і відвідувачів виставок в Україні. Профільні у машинобудівній та металургійній галузях – Львів, Київ, Донецьк, Запоріжжя і знову Київ, й усі вони з кінця лютого до початку червня – тобто практично за три місяці. А потім настає аналогічний осінній цикл, що закінчується столичним «Промисловим форумом». То це що ж у нас є стільки нових виробів чи запропонованих нам технологічних інновацій зарубіжними постачальниками, що ми не можемо показати їх усіх на одній великій виставці, цьогоріч, наприклад, у Донецьку, а на наступний – у Вінниці, і таким чином щороку збирати великий представницький форум у кожному з промислово розвинених регіонів України по черзі? Раз на рік точно було б що показати, а завдяки хорошій організації можна було б залучити й провідні світові фірми, а не задовольнятися послугами посередників, часом навіть й не дуже фахових.
До речі, так зробили цього року організатори ІІІ Міжнародного форуму «Комплексне забезпечення лабораторій», що відбувся з 28 вересня по 1 жовтня у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза». Організований низкою поважних державних структур, форум був проведений на державному рівні й став головною цьогорічною подією, що об'єднала ділову програму й експозиційну частину у галузі забезпечення лабораторій необхідним обладнанням належної якості.
 І ще, наостаток, хоча ця проблема не єдина і думаю кожен із вас, шановні читачі, має що сказати, скажіть но мені: чому б не запрошувати на виставки перших осіб підприємств, які мають право голосу і можуть щось вирішувати на відміну від менеджерів, які стоять на стендах і після фуршету в стані лише сказати відвідувачеві завчену фразу про те, що його пропозиціїї ОБОВ’ЯЗКОВО(?) будуть передані тим, хто зможе прийняти рішення з чи то розміщення реклами, чи то з вирішення іншої проблеми комерційного характеру.
І скільки угод укладається на виставках в Україні порівняно з, наприклад, тією ж Росією?
Час змінювати й форму, й зміст таких заходів!
Так думаю я, А ВИ?

пʼятниця, 5 листопада 2010 р.

Закриття всесвітньої виставки «ЕКСПО–2010». Шанхай.

Closure of the world exhibition "EXPO -2010" in Shangha
 31 жовтня в Шанхаї відбулося закриття всесвітньої виставки «ЕКСПО – 2010». Китайці гордяться тим, що є організаторами такої масштабної виставки, кількість учасників і відвідувачів якої стабільно зростає і б'є всі світові рекорди. Тема минулої виставки «Краще місто — краще життя». «ЕКСПО – 2010» відвідали 72 мільйони чоловік, ця виставка стала найдорожчою в історії, починаючи з «Great Exhibition», що відбулася в Лондоні в 1875 році на зорі промислової революції.

      Відвідувачі виставки «ЕКСПО -2010» стоять в павільйоні Великобританії. Шанхай, 29 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Дівчата на церемонії закриття виставки «ЕКСПО, - 2010» витають над сценою. Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)




Волонтери з прапорами країн-учасниць виставки в руках переміщаються по сцені на закритті «ЕКСПО - 2010» в Шанхаї 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Всі учасники церемонії закриття всесвітньої виставки в Шанхаї вийшли на сцену. 31 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Учасниці церемонії закриття всесвітньої виставки «ЕКСПО - 2010» грають на китайських традиційних музичних інструментах. Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Китайські дівчата в головних уборах, що символізують виставкові павільйони «ЕКСПО, - 2010» в Шанхаї, виступають на закритті  виставки. 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)



Волонтери стоять на плитках, що підсвічуються, біля павільйону «Expo Culture Center» після церемонії закриття виставки «ЕКСПО - 2010» в Шанхаї, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Китайські поліцейські і добровольці стоять на посту на майданчику, що підсвічується, перед початком церемонії закриття. 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Відвідувачі виставки катаються на атракціоні, встановленому на даху Швейцарського павільйону. На задньому плані справжній диск сонця, що заходить. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Відвідувачі піднімаються по сходах павільйону Латвії. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Відвідувачі виставки проходят по закритому мосту, що поєднує будівлі павільйону Швеції. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Черга на вході в павільйон Сербії. «ЕКСПО - 2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Щільний потік відвідувачів на вході в павільйон Нової Зеландії. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Відвідувачі проходять по оглядовому майданчику на даху павільйону Непалу. Зліва в кадрі телевізійна башта «Східна перлина». «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Черга на вході в російський павільйон. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Двоє хлопчаків коротають час за іграми, стоячи в черзі в російський павільйон. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)


Відвідувач проходит мимо естонського павільйону. «ЕКСПО - 2010», Шанхай, 27 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)


Відвідувачі виходять з павільйону Великобританії на всесвітній виставці «ЕКСПО – 2010» в Шанхаї, 29 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)


Китайські солдати проходять мимо національного прапора, встановленого на центральному бульварі майданчика, на якому проходить всесвітня виставка «ЕКСПО, - 2010», Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)


От так організовують виставки світові промислові лідери!!!
(див. нижче)

понеділок, 18 жовтня 2010 р.

Хубб Сенсен у Львові. Hubb Sensen in Lviv.

       15-17 жовтня у львові на площі за музеєм зброї «арсенал» відбувся іv ковальський фестиваль "Залізний Лев 2010". приїхали на фестиваль близько 80 учасників з різних куточків України, зокрема, зі Львова, Києва та області, Житомира, Івано-Франківська, Луцька, Криму, Рівного, Донецька, Закарпаття, а також - із Польщі, Чехії, Нідерландів.
       Iнтерв’ю з відомим ковалем-мандрівником, що також відвідав місто Лева й продемонстрував свою майстерність молодим українським ковалям пропонуємо переглянути усім шанувальникам його майстерності.
         15-17 October in Lviv at the museum for weapons "arsenal" the blacksmith festival iv "Iron Lion 2010. came to the festival about 80 participants from different parts of Ukraine, Lviv, Kyiv region, Zhytomyr, Ivano-Frankivsk, Lutsk, Crimea Rivne, Donetsk, Transcarpathia, and - from Poland, Czech Republic, Netherlands.
       Interviews with famous blacksmith-traveler, also visited the Lion City and has demonstrated his skill for young Ukrainian Kovalam offers all the fans see his skill.


      Окрім майстер-класу  Хубба Сенсена, Залізний лев-2010 продемонстрував згуртовану роботу вітчизняних ковалів, як відомих так і початківців.
    Цього року ковалі виготовляли композицію під назвою "Дзеркало душі"символічне обличчя-маску, яка мала б віддзеркалювати стан душі людтни, шо її викувала.
     Перемогу і приз глядацьких симпатій здобули ковалі з кузні "РОСИЧ".

за маску під символічною назвою "Пан БАХУС".


     А строге журі складене з фахівців відзначило "дзеркало душі" житомирських майстрів, яке отримало більшість голосів.


Детальний фотозвіт незабаром Ви зможете переглянути на блозі.

понеділок, 11 жовтня 2010 р.

IV Фестиваль ковальського мистецтва "Залізний Лев" Програма фестивалю.




15-17 жовтня, пл. Арсенальна

Вартість:                вхід вільний
Сайтhttp://metaltech.com.ua/forum/showthread.php?14-%CB%B2-!!!-Iron-Lion-in-Lviv!
Телефон для довідок:+38(067) 735 76 84 

      «Залізний Лев» – всеукраїнський фестиваль ковальського мистецтва,який відбувається у Львові за участю ковалів з різних куточків України.
     Відтворюється процес кування в такому вигляді, як він відбувався сотні років тому, за допомогою горнила, молота та кувадла…




П’ятниця, 15 жовтня

09:30-12:00 - реєстрація гостей та учасників, інсталяція експонатів на виставці;
10:30 - прес-конференція;
14:00 - урочисте відкриття IV Всеукраїнського ковальського фестивалю "Залізний Лев 2010", в рамках чого представлять учасників та гостей свята;
15:00-19:00 - демонстрація ковальської майстерності на площі за Арсеналом. Виготовлення ковалями України композиції "Дзеркало душі";
16:00 - відкриття виставки "Залізний Лев";
20:00 - вечірнє шоу.

Субота, 16 жовтня

09:30-18:00 - демонстрація ковальської майстерності на площі за Арсеналом. Продовження роботи ковалів України над композицією "Дзеркало душі";
12:00 - урочисте відкриття виготовленої в 2008 році кованої композиції "Моя Україна";
16:00 - показове підковування коня;
18:00 - виступ гурту "Йорий Клоц";
19:00 - святкова вечеря "Фестини Сварога".

Неділя, 17 жовтня.

10:00-14:00 - демонстрація ковальської майстерності на площі за Арсеналом. Завершення роботи над композицією "Дзеркало душі";
14:00 - шоу "Лицарський турнір";
15:00 - урочисте закриття фестивалю "Залізний Лев 2010";
16:00 - роз’їзд учасників заходу.

Інформаційна підтримка журналом 
"Метали Технології & Обладнання" 
тел.: +38 (050) 505-26-83
Звертайтеся і всі учасники та гості фестивалю прочитають про Вас!!!

понеділок, 20 вересня 2010 р.

Навіщо менеджер з реклами

Низькі прибутки? Подумай про наступне!

     Керівники беруть на себе роботу продавців, погоджуються з відсутністю прибутків і роблять проблеми менеджерів проблемами компанії.

       Навіщо взагалі потрібний менеджер?

       Звідки на підприємстві гроші на оплату праці та інших витрат?
     Тільки з того, що працівник компанії (менеджер чи журналіст) вирішує проблеми клієнтів. І крапка. Усі прибутки видавництво отримує вирішуючи проблем своїх клієнтів або посередника, який працює із клієнтами.
     Які проблеми в наших клієнтів і які з них вирішують наші менеджери?
     Так, є проблеми, які менеджера не стосуються. А от всі проблеми клієнта, від моменту першого контакту з ним або його контакту із працівником редакції, до того моменту, коли він приймає рішення і платить гроші чи йде в гарному настрої – всі ці проблеми вирішує менеджер. Принаймні, повинен вирішувати.
     Проаналізуйте, відповіді які ви одержите у відповідь на питання «Чому маленькі продажі?» Вони найрізноманітніші.
    От варіанти:
- У нас дорожче, ніж....
- Шалено велика конкуренція!
- У людей немає грошей (люди говорять, що в них немає грошей – так було б вірніше).
- Вони (клієнти) самі не знають, чого хочуть.
- У нас мало людей, погане видання, малий тираж.
- Зараз криза та інше, та інше, та інше...
Ну що тут можна сказати... Так, це правда!
     І що? Сказане рівнозначне твердженню, для тих хто хоче навчитися плавати, що вода мокра. Потрібно віддати цьому належне, і не більше. Так, така ситуація на ринку.
     Але, вибачте, а навіщо тоді менеджер? Так, це все правда й це те, що зараз відбувається на ринку. Це і є те, із чим менеджер повинен працювати. Якби всіх цих проблем не було, то навіщо менеджери взагалі були б потрібні?
       Вони саме для того й потрібні, щоб ВИРІШУВАТИ ЦІ ПРОБЛЕМИ АБО ШУКАТИ РІШЕННЯ, ЯКЩО ЇХ НЕМАЄ ГОТОВИХ.
     Гроші в компанії ТІЛЬКИ від рішень і дій, а не від розповідей про труднощі і те, що чогось зробити неможливо. І розуміння цього є умовою для одержання прибутку і виплати гідної заробітної плати. Іншого не дано.
      От отут й з'являється на сцені і, дуже часто на першому плані, роль керівника, що полягає в тому, щоб акцентувати увагу менеджерів на їхню роботу і наполягти на тому, що це саме їхня робота. Часто останнє зробити найважче.
      Окремі менеджери, доречі не завжди найгірші, схильні перевіряти, як керівник реагує на їхні пропозиції, чи погодиться з тим, що «це не наша робота – вирішувати проблеми продаж, боротьби за ринок з конкурентами, нестачі клієнтів тощо. Це проблеми компанії. Ми тут зовсім ні до чого». Спостерігаючи за керівником вони чекають на його реакцію.
     І якщо керівник спасує та почне «нехотячи» не погоджуватися – «Ну звичайно, це так, але однаково працювати треба, ви вже якось, десь, потихеньку, хтось раптом та й купить». Чи щось подібне. Це може бути завуальовано і не так помітно, але будь-яка невпевненість керівника буде сприйнята «розумними» продавцями, як прихована згода з тим, що так, ці проблеми НЕ ЗОВСІМ НАШІ і МИ ПРОСТО ПОВИННІ РОБИТИ ХОЧА Б ЩО-НЕБУДЬ. Ну, не можемо ж ми взагалі нічого не робити!
        І все! І поповзла ідея, і знаходить вона собі підтримку дуже швидко, оскільки робити зусилля, для того щоб навчатися й спілкуватися із клієнтами – це ж напружуватися треба. А так, пробуєш собі та розповідаєш, як це нелегко і який нині клієнт пішов. А керівник тебе слухає, слухає, слухає... Якщо керівник «слухає», розділяє думки й ідеї персоналу про невдачі та труднощі – робити щось із підлеглими даремно. Нічому навчити їх не можна.
      Не розділяє – значить активно, чітко й позитивно не погоджується з тим, що «зробити неможливо». Може треба попрацювати менеджеру чи журналісту, але вони для цього і приходять на роботу. А якщо ні, то для чого приходити? Може хтось щось переплутав?
Не заперечуючи – погоджуєшся!
      Якщо керівник уміє «вислухати», зрозуміти і все-таки направити в потрібний бік – добре, але часто це пастка, яку використовують нероби, щоб повести по хибному шляху. Для досягнення потрібного ефекту керівникові краще спочатку не погодитися з тим, що це неможливо, а потім слухати про конкретні проблеми менеджера і допомогти йому у пошуку шляхів їх вирішення. Саме допомогти, а не вирішити за нього.
      І ще. Погоджуючись із тим, що клієнти проблемні, ціни високі і зробити щось надзвичайно складно й майже неможливо, керівник мінімізує бажання та потяг до навчання для усіх. І особливо для тих, хто хоче працювати, вчитися і шукати, торуючи нові шляхи. У цьому випадку навчання стає «немодним» і ті, хто все-таки навчаються – тими, кому «більше всіх треба». А завдання керівника на цьому етапі ЗРОБИТИ ВСІХ МЕНЕДЖЕРІВ ТИМИ, ХТО ШУКАЄ ШЛЯХИ ДО ВИРІШЕННЯ ПОСТАВЛЕНИХ ЗАВДАНЬ, тому що ВОНИ в підсумку приносять прибутки саме продавцям ( в тому числі і рекламної продукції).
      Для вирішення проблем наших клієнтів і приходимо ми щодня на свої робочі місця. І тільки усвідомивши це, а також істину, що поліпшення реально можливі і навчання дасть результат ми зможемо подолати сьогоднішні негаразди і піднятися на якісно вищий рівень, в тому числі і в покращенні свого матеріального добробуту.
     P.S. З досвіду: дві третини керівників з якими мені доводилось працювати, саме тому не могли вирішити проблеми з реалізацією своєї продукції (іноді навіть ексклюзивної).
file:///C:/Documents%20and%20Settings/zalisko.m/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8B/yandex_7e4f15f4179376fe.txt

четвер, 16 вересня 2010 р.

Оселя майбутнього від Романа Кузича.

Будинок майбутнього – за рахунок енергії Землі!
Building the future - due to the energy of the Earth!
       Помешкання, утеплене за допомогою енергії Землі, у рази дешевше від            звичного… Здається, що важливішого винаходу у часи пошуку альтернативних джерел енергії годі й вигадати. Автор оселі майбутнього – львівський науковець, економіст, начальник Управління економіки капітального будівництва та енергозбереження ЛОДА Роман Кузич. Цей чиновник в апараті ЛОДА – унікальний, попри звичну рутинну роботу в його голові визрівають революційні рішення одвічних українських проблем. Єдині у своєму роді винаходи Кузича запатентовані і належним чином оцінені у Європі. Цікаво, що стосуються вони не лише енергозбереження, а й біоенергетичного впливу помешкання на людський організм
      – Збереження енергії й тепла – нині для нас дражливе питання, чи не так? 
     – Зараз це одне з найпринциповіших питань. Прикметно, що зараз у Європі зводять переважно будинки класу «а», а наші помешкання ледве сягають параметрів класу «f». Чи є між ними різниця? Ми витрачаємо на опалення 120 кВт на квадратний метр на рік, а в будинках класу «а» достатньо від 15-ти до 45 кВт. Вартість нашого будівництва, зважаючи на його, м’яко кажучи, посередню якість, сьогодні вища, ніж у Європі. І мені як економісту це зовсім незрозуміло. Річ у тому, що зарплата проектантів у вітчизняних проектних інституціях прямопропорційно залежить від вартості виконаного ними проекту. «Зимовий» час виконання, коли вартість робіт обчислюють за «зимовими» коефіцієнтами, а також застосування інших «механізмів» – усе це дуже вигідно для їхньої кишені. 
         – І за ці «накрутки» оплачує споживач?
      – Саме так. Що є сьогодні принциповим? По-перше, вартість будівництва, по-друге – вартість експлуатації. Поки газ був дешевий, про вартість експлуатації не йшлося, а тепер видатки на експлуатацію будинку, період «життя» якого 50 років, у 2,5–3 рази більші, ніж загальна вартість його будівництва. Ще один компонент, який закладають і у вартість будівництва, і у вартість експлуатації – це кількість палива, витраченого на виготовлення матеріалів. До прикладу, на отримання однієї тонни цегли потрібно 50 м3 газу, тонни бетону – 28 м3 газу. На гіпс – 8 «кубів», на арболіт – п’ять. Виявляється, що для виготовлення однієї й тієї ж стіни потрібна різна кількість енергії. Але якщо за будинок із цегли ви заплатите $1 млн, то за дім з арболіту, який буде навіть кращим щодо внутрішнього мікроклімату, екології й комфорту, – $250 тис. Різниця очевидна!
      – Ваша наукова модель – це будинок класу «а»? 
     – Так. Причому це дешевий проект, екологічно чистий, із параметрами, що дають змогу економити на енергоносіях. Ми – це науковці НУ «Львівська політехніка» та Аграрного університету – сім докторів і дев’ять кандидатів наук. Аксіома у нашій роботі – відсутність засобів, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Можу вам гарантувати, що навіть сертифіковані ламінати, фарби, покриття, що є сьогодні на українському ринку, містять різні домішки, які відразу або впродовж певного часу шкодять людині.
      – Розкажіть детальніше про конструкцію, яка економить тепло. Це науковий винахід? 
     – Ми розробили комбіновану стіну, при цьому застосували тепловий і теплоізоляційний бар’єри. Температура взимку коливається від -30 до +100С, відтак систему опалення – відповідні котли, труби – розробляємо саме для такого діапазону температур. Застосування теплового бар’єра переміщує наш будинок у систему, коли зовнішня температура коливається від +8,2 до +20–240С – скільки забажаєте, щоб було у вас у кімнаті.
      – А звідки береться енергія? 
      – Із землі. Ми застосовуємо енергію землі (її насправді необмежена кількість!). На глибинах, у ґрунті, температура становить близько восьми градусів тепла. Ми не можемо нею опалювати, бо вісім градусів тепла – замало, але на тепловий бар’єр вистачить. Це дає змогу в кілька разів зменшити потужність котлів, скоротити кількість батарей або взагалі від них відмовитися. Винахід цей запатентований
     .– А як втримати отримане тепло?
     – Наступний наш винахід – це теплоізоляційний бар’єр. Саме він і забезпечує комфорт. Ви помічали, що у різних приміщеннях відчувається різна ступінь комфорту? А все тому, що, крім загальновідомих параметрів комфорту – вологості, швидкості руху повітря, температури, у гру вступає біоенергетичний вплив приміщення на нашу психіку, тіло, організм. Будь-яке помешкання має свою внутрішню енергетику. Найкраща енергетика у дерев’яного будинку. Припустімо, приміщення має 20 кВт енергії. Якщо сюди увійде чоловік, який важить 100 кг, то на його організм здійснюватиметься біоенергетичний вплив у 200 Вт. Межа людської чутливості – 500 Вт, тому він майже не відчує дискомфорту. Натомість якщо до такої кімнати занести немовля, яке важить чотири кілограми, біоенергетичний вплив на його організм становитиме 5 кВт. І це при тому, що після 2,5 кВт починається прямий вплив на процеси обміну речовин. Енергетика приміщення негативно впливатиме на імунітет дитини, і тому хворобливість у цьому віці вважають звичною річчю, її починають лікувати невідомо від чого. Таким чином, маємо ще одну відповідь на запитання, чому сільські діти здоровіші.
– Перехід на таку незвичну енергію здатний зробити українців газонезалежними?
– Ця модель дасть змогу хоча б частково стати незалежними від газу. У Європі діють відповідні програми, згідно з якими 20 найближчих років енергію землі використовуватимуть у 80% проектах. 2007-го на випуск теплових помп вони заклали $125 млрд. Не дивно, що сьогодні європейці збувають нам усі свої застарілі технології: пластикові вікна, спалювання біомаси, про яке в Європі вже ніхто й не говорить. 
     – Ваш проект «будинку майбутнього» коли-небудь втілювався?
     – Заплановано їх кілька на Львівщині. Ними стануть фельдшерсько-акушерський пункт, будинок сімейної медицини і дошкільний навчальний заклад. Проекти належатимуть до класу «а» і за показниками енергоспоживання будуть удвічі кращими, ніж у Європі, та в чотири рази кращими, ніж вітчизняні. «Утеплюватимуться» завдяки енергії землі. Загалом ми розробили програму для розвитку села до 2015 року. Сподіваємося, що до того часу будуватимемо за бюджетні кошти.
     – За вашими підрахунками, скільки коштуватиме звичайний житловий будинок?
     – Дешевше, ніж коштує зараз, – близько 3200 гривень за квадратний метр.
     – Чи можна адаптувати ваші розробки для вже наявних будинків?
     – Так, можна дати друге життя навіть «хрущовкам». З погляду теплофізики, будь-яке утеплення – однакове і залежить тільки від товщини й матеріалів. Але з погляду комфорту, воно все ж буде різним. Найкраще, коли утеплення роблять зсередини приміщення, гірше – коли всередині стіни, і найгірше – коли ззовні. Проте тут є «побічні ефекти». Якщо починаємо утеплювати холодну стіну зсередини, то відразу отримуємо «сигнали холоду» – вологу та плісняву. Тому ми створили спеціальну панель, яку зареєстрували як винахід (ще 2002 року, а 2004-го – сертифікували). Сьогодні можемо впевнено заявити, що за допомогою цієї панелі проблема збереження тепла й комфорту зникає. Понад усе, після отримання патентних дозволів людина зможе зробити це власноруч і доволі дешево. Використання такої конструкції також знижує біоенергетичний вплив приміщення.
      – Львівщина чи не найпершою втілила програму енергозбереження для бюджетної сфери та населення. Наскільки вона виправдала сподівання?
     – Програма енергозбереження діє з 2006 року. За цей час ми компенсували близько 5 млн 700 тис. грн за відсотками у 2007–2008 роках. Було залучено кредитів на 45 млн грн. Програмою скористалося понад 5 тис. родин. Ці п'ять тисяч родин вдвічі–втричі зменшили споживання газу, вони не звертаються до соціальних служб за субсидіями. Ефективність програми на рівні 155 млн. м3 або 13,8% природного газу. Аналіз фінансової ефективності реалізації заходів енергозбереження у частині кредитування населення показав, що кожна гривня, витрачена з обласного бюджету на компенсацію відсотків, забезпечила залучення в економіку регіону 13,5 грн. Сьогодні при інаявних тарифах більшість заходів із термореновації є окупними протягом двох опалювальних сезонів.


Розмовляла Ірина Березовська