То чи потрібна владі наука (освіта, промисловість….)?

Я оптиміст, мабуть непоправний, бо все ще сподіваюсь, що Львів врешті-решт стане європейським містом, і не лише завдяки своєму географічному розташуванню, а й розвитку сучасної промисловості й неухильній інтеграції в європейську спільноту. 

Промисловість Західного регіону України нині, можна без перебільшення сказати, лежить у руїнах. Заводи-банкрути «Львівприлад», «Кінескоп», «Біофізприлад», «Мікроприлад», РЕМА,  «Автонавантажувач» і низка інших ще недавно були потужними підприємствами-монополістами і цілком могли б з невеликою державною допомогою подолати кризу. Не судилось! 

Один із останніх прикладів – ВО «Полярон», ліквідоване наказом Мінпромполітики  у 2008 році і продане (те, що від нього зосталося) в липні 2010 року. Розвалини його й досі «тішать» око як пам’ятник байдужого ставлення до промисловості у Львові. А це підприємство, чи не єдине на Львівщині, мало усі можливості стати «точкою зростання» для передових технологій у галузі напівпровідникової електроніки, де наукові колективи Львова могли б реалізовувати свої розробки, скеровувати на роботу випускників. Мав змогу працювати там у час його розквіту, знаю! До сьогодні успішно працює на Закарпатті одна з його філій – підприємство «Джейбіл». http://ukrautoprom.com.ua/index2.php?option=com_docman&task=doc_view&gid=165&Itemid=79. 

Спад виробництва на Львівщині за останні роки, вдвічі перевищив загальноукраїнський. Тисячі кваліфікованих працівників для забезпечення своїх родин покинули батьківщину. Однією із причин, порівнюючи економічний стан Львівщини з іншими областями, слід визнати ту, що наші виробники жодної підтримки з боку владних структур не мали.

Не отримують і донині! Незважаючи на голосні розмови про таку необхідність у владних колах і багатократні обіцянки чиновників взяти до уваги їхні потреби.

Ставлення до науки – ще гірше! Її просто іґнорують!

Одним іх яскравих прикладів став XI Міжнародний симпозіум українських інженерів-механіків у Львові. Особливого інтересу до нього ні чиновники ні засоби масової інформації не проявили. Незважаючи на запрошення! А жаль!

А Симпозіум вдався й пройшов на належно високому рівні викликавши значний інтерес у колах провідних як вітчизняних так і зарубіжних науковців. Та й практичних результатів було подано немало.  

У своєму вітальному слові до учасників симпозіуму голова Українського товариства з механіки руйнування матеріалів, директор Фізико-механічного інституту НАН України, академік НАН України Володимир Васильович Панасюк, наголосив, що лише належне єднання трьох визначальних сил науково-технічного прогресу – сучасної освіти, науки і промисловості, їхня тісна співпраця і відповідна допомога з боку владних структур здатні забезпечити подальший успішний розвиток української економіки.

Одним із прикладів такого єднання в рамках ХІ Міжнародного симпозіуму українських інженерів-механіків стало засідання Західного регіонального відділення Товариства зварників України (ЗРВ ТЗУ), яке відбулося 17 травня 2013 року на кафедрі „Зварювальне виробництво, діагностика та відновлення металоконструкцій” Національного університету «Львівська політехніка».

Фахівці у галузі зварювання обговорили свої  насущні проблеми й намітили шляхи подальшої співпраці із залученням провідних науковців та спеціалістів до підготовки як фахівців-зварювальників усіх рівнів так і до вирішення актуальних проблем зі зварювання, що виникають перед виробничниками (й не лише) у Західному регіоні. Відкрив засідання й виступив із коротким вітальним словом Заступник директора Фізико-механічного інституту з НДР, д.т.н., професор, член-кореспондент НАН України Василь Іванович Похмурський.  

Особливим це засідання зробила презентація  відомого австрійського виробника зварювального обладнання – фірми FRONIUS International» організована Фізико-механічним інститутом НАН України, кафедрою зварювання НУ "Львівська політехніка" і ТОВ «Фроніус Україна»  

Представники Стрийської філії ТОВ «Фроніус Україна» продемонстрували для учасників симпозіуму найсучасніше інверторне обладнання для ручного дугового зварювання (2 апарати), інверторне цифрове обладнання для аргоно-дугового зварювання (3 апарати); обладнання для напівавтоматичного зварювання (стандартне 2 апарати, інверторне 2 апарати); систему для плазмового різання; комплект обладнання для автоматичного зварювання кільцевих та поздовжніх швів.   

Керівник філії ТОВ «Фроніус Україна» у Західному регіоні Юрій Іванович Талабко провів презентацію на тему «ПРАКТИЧНІ ІНОВАЦІЇ В ОБЛАСТІ ЗВАРЮВАННЯ ВІД КОМПАНІЇ «FRONIUS».

Учасники засідання ЗРВ ТЗУ серед яких представники Львівського локомотиворемонтного заводу, «ГАЛРЕМЕНЕРГО» ПАТ «Західенерго», ДП «Львівське конструкторське бюро», Фізико-механічного інституту ім Г.В. Карпенка НАН України, ЛВПТУ транспортних технологій й інших підприємств проявили жвавий інтерес до розробок цього всесвітньовідомого виробника зварювального обладнання. Прямо на презентації були досягнуті домовленості про їхню співпрацю із ТОВ «Фроніус Україна» .

Ось так мала б виглядати взаємодія освіти, науки і промисловості!

А якби ще й владні структури долучились?

Може дочекаємось!

Михайло Заліско, 

ФМІ ім Г.В. Карпенка НАН України

^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

«FRONIUS International» – австрійська компанія з центральним офісом у м. Петтенбах і філіями у містах Вельсі, Тальгеймі і Заттледті, а також заводами в Чехії і Україні. Компанія випускає системи заряджання батарей, зварювальну техніку й електроніку для сонячних установок. Кількість співробітників по всьому світу становить понад 2,5 тисячі осіб, із них більшість в Австрії. У відділі дослідно-конструкторських розробок зайнято понад 350 співробітників. 14 дочірніх компаній і 130 міжнародних партнерів зі збуту дають компанії змогу експортувати до 93% своєї продукції. Питома вага інвестицій у кризовому 2009 році становила 14,9% загального обігу компанії – €329 млн. Завдяки колосальному виробничому досвіду, а також чинним понад 650 патентам, компанія «FRONIUS» входить до числа світових технологічних лідерів.

Найефективніша реклама – у пресі й на зовнішніх носіях: думка українців

                                                      "Дослідження ефективності різних каналів

                                                      комунікації в усьому світі показують, що

                                                     саме преса дає не просто знання марки,

                                                     а йформує лояльність до бренда й впливає на

                                              ухвалення рішення про купівлю товару й послуги".

Наталя Бойко, координатор Експертної Ради УАІПП,

директор з маркетингу ТОВ «ВД «Український Медіа Холдинг»

 

Часто від рекламодавців доводиться чути про відмову рекламуватися у друкованих ЗМІ. Аргументом виступає їхнє переконання, що інтернетреклама  працює ефективніше.

Сперечатися важко, бо більшість із них не аргументує своєї думки, посилаючись на досвід інших компаній і загальноприйняту тенденцію яку поширюють у вітчизняному інтернетпросторі наші провайдери і SEO-оптимізатори. 

Скажіть будь-ласка, як часто Ви читаєте (якщо взагалі читаєте) СПАМ-розсилки у своїй електронній пошті? Особисто я їх видаляю навіть не переглядаючи.

Так, звичайно, знайти потрібний Вам товар чи послугу засобами інтернету, враховуючи можливості сучасних пошукових систем, значно простіше і швидше. 

Та чи переглядаєте Ви рекламні баннери на сайтах? 

Чи не дратує Вас раз-у-раз виринаюче (як дідько з табакерки) вікно із пропозицією того, що Вам і задурно не треба?

Пропоную переглянути статтю про ефективність реклами написану за матеріалами «Marketing Media Review» на підставі монітроингу вітчизняного споживача рекламних послуг проведеного компанією «TNS Україна».

Відповідно до даних останніх досліджень 40% телеглядачів уникають перегляду телереклами – вони перемикають телевізор на інший канал, ідуть або вимикають його. І тільки 14% переглядають рекламний блок від початку до кінця (див. діаграму 1).

 У цій публікації хочемо нагадати результати іншого дослідження –«Омнібус» (польовий етап – з 3 до 10 червня 2010 року)*, яке проводила компанія «TNS» в Україні на замовленням журналу «MMR». Воно засвідчило, що реклама в пресі й на зовнішніх носіях є найменш дратівною і найкраще сприймається аудиторією.

Під час дослідження респондентам пропонували визначити ступінь роздратування, викликаний певним видом реклами за 5-бальною шкалою, де 1 – найменш дратівна, а 5 – найбільш дратівна реклама.

За результати дослідження, найбільше українців дратує реклама на ТВ (78% телеглядачів телереклама дуже дратує).

Найкраще наші співвітчизники сприймають рекламу в пресі й на зовнішніх носіях – такий спосіб просування продукції дуже дратує лише 3% опитаних. Як пояснюють маркетологи, на рекламу в пресі споживач швидше зверне увагу тому, що цей вибір він зробить усвідомлено (читати або не читати) і така реклама не буде викликати в нього роздратування, оскільки не відволікає від перегляду фільму або передачі. Крім того, як свідчать дані досліджень, прочитане запам'ятовується краще, ніж почуте й побачене.

Діаграма 1 детально ілюструє те, як різні види реклами дратують респондентів.

Діаграма 2 дає відповідь на запитання: «Скажіть, будь ласка, яка реклама Вас дратує найменше? Будь ласка, назвіть види реклами в порядку зростання роздратування від реклами, де 1 – це найменш дратівлива реклама, а 5 – найдратівливіша реклама».

 Джерело дослідження: «Омнібус» (червень 2010 р.) компанія «TNS» в Україні

Отримані результати доводять маніпулятивний характер твердження про те, що телереклама є найефективнішою. Як видно з даних «Омнібуса», насправді це не так.

На інше запитання дослідження – «Що звичайно Ви робите, коли по телебаченню починається рекламний блок?» – українці дали відповіді продемонстровані у Діаграмі 3.

 Джерело дослідження: «Омнібус» (червень 2010 р.) компанія «TNS» в Україні.

Таким чином, отримане достовірне підтвердження факту, що лише 15% глядачів переглядають рекламу на ТВ, а більшість опитаних намагаються уникнути її тим або іншим способом.

При цьому тільки 1% респондентів записують інформацію й контакти, які надала реклама, що їх зацікавила. 19% респондентів, особливо у віці від 16 до 25 років, рекламний блок на телебаченні не заважає займатися своїми справами.

А тепер щодо реклами в інтернеті, на ефективність якої час від часу посилаються менеджери з реклами, відмовляючись давати її у друковані ЗМІ.

Як з’ясувалося, за останні два роки навіть найбільші інтернет-майданчики ua.net змогли на 100% заповнити свої рекламні місця. На сьогодні заповненість деяких з них становить усього 40% –  удвічі менше, ніж перед початком кризи в 2008 році.

Що призвело до такого стану української інтернет-реклами? Спробуємо розібратись.

Як пише АІН, головних причин кілька – конкуренція з російськими майданчиками, недооціненість інтернету та реклама на ТБ. Хоч, як згадано вище, з рекламою на телебаченні теж усе не так просто.

Парадоксально, але інтернет з усіма його інструментами статистики та вимірюваннями – набагато детальнішими, ніж ті, що пропонує телебачення, – ніяк не може переконати рекламодавців у своїй надійності. Через це рекламні бюджети он-лайну рік за роком залишаються скупими, розподіляючись між основними гравцями ринку, і, як бачимо, навіть після цього залишається багато вільного місця. За відсутності реклами банерне місце використовують для якогось внутрішнього просування (банери, що ведуть на власний сайт), або на засадах доброчинності віддають на соціальну рекламу.

Обсяг ринку інтернет-реклами в Україні торік становив 280 млн грн (дані Всеукраїнської рекламної коаліції), хоч гравці ринку вважають, що ця цифра занижена на третину. Правда це чи ні – невідомо, але зрозуміло одне – з такою кількістю сайтів і такими обсягами бюджетів рекламні майданчики ще довго не будуть заповнені на 100%.

До цієї моделі рекламного інтернету треба додати агенції, знижки для яких починаються з 30%, а інколи сягають  половини початкової вартості реклами. Висновок напрошується такмй: будувати інтернет-проекти, які використовують винятково рекламну бізнес-модель, невигідно. І не буде вигідно ще, як мінімум, кілька років. Такої честі – цілком окупити вкладені зусилля – гідні лише ті сайти, відвідуваність яких настільки суттєва, щоб на них звернули увагу рекламодавці.

Причиною того, чому рекламодавці не отримують очікуваного ефекту від інтернет-реклами, ймовірно, є недостатній розвиток інтернет-ринку в Україні. Доки бодай половина населення не буде активними інтернет-користувачами, мріяти про суцільне захоплення он-лайном, а, відповідно, про високу ефективність від такої реклами не варто. 

Утім, залишу дискусії на цю тему професіоналам – маркетологам і працівникам агенцій, які мають справу з цим щодня.

Єдине, в чому я впевнений – доки великі гроші не прийдуть в вітчизняний інтернет простір, не прийдуть вони і в блоги. Реклама в блогах наразі ще менш популярна, ніж реклама на звичайних сайтах, в чому я переконався працюючи на своєму блозі. Наразі ж наше завдання – змінити ставлення до інтернету як інструменту реклами (і до блогів у тому числі), причому змінити на свою користь. А це, на мою думку, можливо лише у симбіозі з друкованими (і, звичайно, спеціалізованими) ЗМІ.

Наталя Бойко, координатор Експертної Ради УАІПП, директор з маркетингу ТОВ «ВД «Український Медіа Холдинг»:

         – Упевнена, що дані досліджень допоможуть рекламодавцям і рекламним агентствам вибудовувати комунікацію зі своєю аудиторією максимально ефективно. Адже, оцінюючи вартість і якість контакту, необхідно враховувати й емоційне тло в момент сприйняття, і ступінь довіри до інформації, не кажучи вже про сам факт такого контакту. Та й контакт буває різним, одна справа коли тебе зачепили плечем у юрбі й зовсім інше – дружнє рукостискання.  

       Дослідження ефективності різних каналів комунікації в усьому світі показують, що саме преса дає не просто знання марки, а й формує лояльність до бренда й впливає на ухвалення рішення про купівлю товару й послуги.

 Олексій Погорєлов, Генеральний директор Української Асоціації Видавців:

– Винятково важлива інформація, що, на мій погляд, не може бути зігнорована всіма, хто відповідально ставиться до медіа-планування. Реклама коштує грошей, а телевізійна – великих грошей. Тепер часто доводиться чути, що рекламодавці виділяють гроші на рекламу за принципом: основний бюджет – на ТВ, а інше – за залишковим  принципом. Хочеться звернути їхню увагу на те, що такий підхід неефективний, а результати «Омнібуса» це дуже яскраво підтверджують. Зараз, коли кожна гривня повинна працювати на підвищення продажів, лояльності споживачів і зміцнення бренда, занадто марнотратно не думати про те, нащо витрачено 85% телевізійного бюджету, що у кращому разі зігнорований аудиторією ТВ, а в гіршому – спричинив роздратування щодо бренда або рекламованого товару.

 *Опис дослідження:

«Омнібус» (Omnibus) – це різновид кількісного дослідження, котре щомісяця проводять одночасно для декількох клієнтів з тема, що їх цікавлять, а також містить постійний блок демографічних запитань. Генеральну сукупність становить населення України у віці від 16 до 75 років, вибіркову сукупність – 1200 респондентів щомісяця. Опитування здійснюють методом інтерв'ю «віч-на-віч» вдома у респондентів. Похибка вибірки не перевищує 3%.

Михайло Заліско

За матеріалами «Marketing Media Review»

Семінар «Сучасні методи контролю та підвищення експлуатаційних властивостей металів»

Програма семінару «Сучасні методи контролю та підвищення експлуатаційних властивостей металів» присвяченого 60-річчю Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, що відбудеться в рамках ІІІ виставки опубліковано у спеціальному випуску нашої газети.

 Анонси доповідей на семінарі

 Чекаємо на семінарі, фахівцям буде цікаво

 *** щоб побачити зображення на увесь екран "клікніть" на ньому мишкою

ІІІ спеціалізована виставка «Метал. Обладнання. Інструмент»

Активна підготовка до ІІІ спеціалізованої виставки «Метал. Обладнання. Інструмент», що відбудеться у Львові з 23 по 25 лютого ТРИВАЄ!

Вийшов з друку спеціальний випуск газети

Наші найближчі ПЕРСПЕКТИВИ #metaltech

Створюю спільноту в ТВІТТЕРІ

  Всі кому цікаво спілкуватися про стан і перспективи розвитку металообробки і машинобудування в Україні та за кордоном, передові технології обробки металів стан ринку сучасного обладнання, інструменту тощо – ДОЛУЧАЙТЕСЬ, дописавши у кінці свого повідомлення (твітта) – #metaltech

All who are interested to communicate the status and prospects of development 
of metal working and machine building in Ukraine and abroad, advanced processing technology of metals market condition of modern equipment, tools, etc. – is attached, adding at the end of your message – #metaltech

Все кому интересно общаться о состоянии и перспективах развития металлообработки и машиностроения в Украине и за рубежом, передовых технологиях обработки металлов состоянии рынка современного оборудования, инструмента и т.д. – ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ, дописав в конце своего сообщения (твитта) – #metaltech

Пропоную усім зацікавленим розміщення рекламно-аналітичних публікацій,

статей, опису технологічних новинок і способів їх впроваждення

у спеціалізованому виданні "Метали. Технології & Обладнання"

Invites all interested placement of advertising and analytical publications articles, descriptions of technological innovations and how they implement them in the specialized publication "Metals. Technology & Equipment"
 

Предлагаю всем заинтересованным размещение рекламно-аналитических публикаций, статей, описания технологических новинок и способов их внедрение в специализированном издании

"Металлы Технологии & Оборудование "

Розвиток промисловості у регіонах – запорука розвитку держави

        Те, що сталося з промисловістю Західного регіону України за минулі роки можна впевнено назвати катастрофою, а шкоду, завдану підприємствам, – порівняти з розрухою часів останньої світової війни...

Враховуючи той факт, що до нас впритул наблизився кордон Європейського Союзу з його високотехнологічним ринком, вихід промисловості Львова із кризи полягає у:

– організації реклами інвестиційної привабливості...

– .......................................................................................

– прикладанні всіх зусиль для відновлення виставкової діяльності, наприклад відновленні так званих «Східних Ярмарок» («Targi Wschodnie we Lwowie»,http://metaltechcomua.blogspot.com/p/blog-page_22.html), що були популярними у регіоні й славилися на усю Європу – заохотивши до участі у них як держави ЄС, так і СНД.

                            (Ви читаєте початок статті, що планується до публікації в першому номері нашої газати  за 2011 рік).

 Аноас тематики газети, що вийде з друку 24 січня тут:

Квадратні, овальні, евольвентні тощо...

– Про що мова?
– Про коліщата!

Чи має колесо бути круглим???    Відповідь ТУТ: 

http://metaltech.com.ua/forum/showthread.php?23&p=29

Виставки в Україні – проблеми й шляхи розвитку

Для когось криза вже закінчилася, для когось й не починалася зовсім, а для когось набула хронічного стану. Не дивлячись на намагання експертів переконати нас, що «криза» починається і закінчується в головах, наша ментальність не готова змиритися з  дійсністю. Ми хочемо, аби було як раніше, а доводиться підлаштовуватися  під ті умови, в яких ми живемо тут і зараз. Як кажуть, обставини вищі за нас. Адже «криза» в перекладі з китайської звучить як «можливість», а в перекладі з грецької – це «суд, час ухвалення рішення, поворотний пункт». Різні підходи відповідно зумовлюють різне ставлення до поточної економічної ситуації в країні.
Як і обіцяв (http://metaltechcomua.blogspot.com/2010/11/2010.html) пропоную Вашій увазі статтю про роль і місце вітчизняних виставок у №45-46  журналу "Метали. Технології & Обладнання".

Для організаторів виставок друге півріччя 2010 року багато в чому стане поворотним – осінь покаже перспективні тематики, а також проекти, які потрібно відкласти до кращих часів.  

Побутує думка, що  в Україні така форма спілкування підприємств-виробників чи їхніх дистриб’юторів зі своїми потенційними клієнтами, як виставки стала себе вичерпувати, а продаж завдяки особистим контактам безпосередньо на підприємстві у замовника повинен у недалекому майбутньому замінити всі інші види продажу, і тоді така форма спілкування, як виставки, просто відійде у небуття. Саме з цими чинниками багато хто пов'язує занепад колись відомих виставок в Україні, столичних, таких як «Промисловий тиждень», «Інформатика і зв'язок», SAT TV, TRBU, регіональних – «Машинобудування. Металургія. Металообробка» (Харків), «Металургія» (Донецьк) тощо.

Окрім того, у 2008–2009 роках економіка Європи виявилася більш схильною до кризи, ніж економіка Азії й Америки, тому відновлення тут відбувається з більшою затримкою: лише 41% виробників відчув збільшення прибутку в першій половині 2010 року порівнянню з аналогічним періодом 2009-го; 51% чекає, що прибуток збільшиться в другому півріччі 2010 року і 64% сподіваються на першу половину 2011 року (з них 19% не знають цього напевно). У 2010 році операційний прибуток залишається на стабільному рівні (у межах  –10% і +10%) порівняно з 2008-м для 39% підприємств і для 52%, якщо порівнювати з 2009 роком. Проте 80% вважають, що економічна криза все ще суттєво впливає на їх бізнес. 59% виробників заявляють, що дія кризи продовжуватиметься в 2011 року і 2012 рр.

То у чому ж причини занепаду виставок?

На мій погляд їх кілька і наведу нижче лише головні з них.

По-перше, одноманітність виставок у виставкових центрах практично усіх вітчизняних міст, що призводить до перегляду типових стендів постійних експонентів. Організатори правлять достатньо високі ціни за виставкову площу й на цьому їх участь закінчується. Не ведеться робота з урізноманітнення форм спілкування відвідувачів з учасниками, економлять на рекламі. До останнього моменту, навіть на сайті організатора неможливо побачити список учасників тощо. До того ж Міністерство промислової політики України (під егідою якого мали б проводитися такі виставки і про що декларують практично усі організатори) суттєвої допомоги їм не надає, а якщо й надає то мінімальну – звідси випливає, що виставка потрібна, у першу чергу, її організаторам для заробляння засобів для існування і утримання власне виставкових комплексів і персоналу, а інтереси усіх інших учасників відходять на другий план.

По-друге, катастрофічно зменшилася, порівняно з минулими роками, кількість реальних виробників нових товарів та послуг, які можуть чимось зацікавити потенційного споживача. Можна, звичайно, списати усе на економічну кризу, але чому тоді є що демонструвати наприклад польським чи російським виробникам?

Питання наразі залишу відкритим, може хтось захоче відповісти у коментарях на форумі видання (http://metaltechcomua.blogspot.com), з задоволенням ознайомлюся і узагальню відповіді у наступній публікації на тему виставкової діяльності. Підозріваю, що більшість підприємств, які планують брати участь у галузевих виставках мають труднощі з організацією своєї роботи.

По-третє, чи не дивує Вас, шановні читачі, кількість однакових за складом експонентів і відвідувачів виставок в Україні. Профільні у машинобудівній та металургійній галузях – Львів, Київ, Донецьк, Запоріжжя і знову Київ, й усі вони з кінця лютого до початку червня – тобто практично за три місяці. А потім настає аналогічний осінній цикл, що закінчується столичним «Промисловим форумом». То це що ж у нас є стільки нових виробів чи запропонованих нам технологічних інновацій зарубіжними постачальниками, що ми не можемо показати їх усіх на одній великій виставці, цьогоріч, наприклад, у Донецьку, а на наступний – у Вінниці, і таким чином щороку збирати великий представницький форум у кожному з промислово розвинених регіонів України по черзі? Раз на рік точно було б що показати, а завдяки хорошій організації можна було б залучити й провідні світові фірми, а не задовольнятися послугами посередників, часом навіть й не дуже фахових.

До речі, так зробили цього року організатори ІІІ Міжнародного форуму «Комплексне забезпечення лабораторій», що відбувся з 28 вересня по 1 жовтня у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза». Організований низкою поважних державних структур, форум був проведений на державному рівні й став головною цьогорічною подією, що об'єднала ділову програму й експозиційну частину у галузі забезпечення лабораторій необхідним обладнанням належної якості.

 І ще, наостаток, хоча ця проблема не єдина і думаю кожен із вас, шановні читачі, має що сказати, скажіть но мені: чому б не запрошувати на виставки перших осіб підприємств, які мають право голосу і можуть щось вирішувати на відміну від менеджерів, які стоять на стендах і після фуршету в стані лише сказати відвідувачеві завчену фразу про те, що його пропозиціїї ОБОВ’ЯЗКОВО(?) будуть передані тим, хто зможе прийняти рішення з чи то розміщення реклами, чи то з вирішення іншої проблеми комерційного характеру.

І скільки угод укладається на виставках в Україні порівняно з, наприклад, тією ж Росією?

Час змінювати й форму, й зміст таких заходів!

Так думаю я, А ВИ?