Для когось криза вже закінчилася, для когось й не починалася зовсім, а для когось набула хронічного стану. Не дивлячись на намагання експертів переконати нас, що «криза» починається і закінчується в головах, наша ментальність не готова змиритися з дійсністю. Ми хочемо, аби було як раніше, а доводиться підлаштовуватися під ті умови, в яких ми живемо тут і зараз. Як кажуть, обставини вищі за нас. Адже «криза» в перекладі з китайської звучить як «можливість», а в перекладі з грецької – це «суд, час ухвалення рішення, поворотний пункт». Різні підходи відповідно зумовлюють різне ставлення до поточної економічної ситуації в країні.
Як і обіцяв (http://metaltechcomua.blogspot.com/2010/11/2010.html) пропоную Вашій увазі статтю про роль і місце вітчизняних виставок у №45-46 журналу "Метали. Технології & Обладнання".
Як і обіцяв (http://metaltechcomua.blogspot.com/2010/11/2010.html) пропоную Вашій увазі статтю про роль і місце вітчизняних виставок у №45-46 журналу "Метали. Технології & Обладнання".
Для організаторів виставок друге півріччя 2010 року багато в чому стане поворотним – осінь покаже перспективні тематики, а також проекти, які потрібно відкласти до кращих часів.
Побутує думка, що в Україні така форма спілкування підприємств-виробників чи їхніх дистриб’юторів зі своїми потенційними клієнтами, як виставки стала себе вичерпувати, а продаж завдяки особистим контактам безпосередньо на підприємстві у замовника повинен у недалекому майбутньому замінити всі інші види продажу, і тоді така форма спілкування, як виставки, просто відійде у небуття. Саме з цими чинниками багато хто пов'язує занепад колись відомих виставок в Україні, столичних, таких як «Промисловий тиждень», «Інформатика і зв'язок», SAT TV, TRBU, регіональних – «Машинобудування. Металургія. Металообробка» (Харків), «Металургія» (Донецьк) тощо.
Окрім того, у 2008–2009 роках економіка Європи виявилася більш схильною до кризи, ніж економіка Азії й Америки, тому відновлення тут відбувається з більшою затримкою: лише 41% виробників відчув збільшення прибутку в першій половині 2010 року порівнянню з аналогічним періодом 2009-го; 51% чекає, що прибуток збільшиться в другому півріччі 2010 року і 64% сподіваються на першу половину 2011 року (з них 19% не знають цього напевно). У 2010 році операційний прибуток залишається на стабільному рівні (у межах –10% і +10%) порівняно з 2008-м для 39% підприємств і для 52%, якщо порівнювати з 2009 роком. Проте 80% вважають, що економічна криза все ще суттєво впливає на їх бізнес. 59% виробників заявляють, що дія кризи продовжуватиметься в 2011 року і 2012 рр.
То у чому ж причини занепаду виставок?
На мій погляд їх кілька і наведу нижче лише головні з них.
По-перше, одноманітність виставок у виставкових центрах практично усіх вітчизняних міст, що призводить до перегляду типових стендів постійних експонентів. Організатори правлять достатньо високі ціни за виставкову площу й на цьому їх участь закінчується. Не ведеться робота з урізноманітнення форм спілкування відвідувачів з учасниками, економлять на рекламі. До останнього моменту, навіть на сайті організатора неможливо побачити список учасників тощо. До того ж Міністерство промислової політики України (під егідою якого мали б проводитися такі виставки і про що декларують практично усі організатори) суттєвої допомоги їм не надає, а якщо й надає то мінімальну – звідси випливає, що виставка потрібна, у першу чергу, її організаторам для заробляння засобів для існування і утримання власне виставкових комплексів і персоналу, а інтереси усіх інших учасників відходять на другий план.
По-друге, катастрофічно зменшилася, порівняно з минулими роками, кількість реальних виробників нових товарів та послуг, які можуть чимось зацікавити потенційного споживача. Можна, звичайно, списати усе на економічну кризу, але чому тоді є що демонструвати наприклад польським чи російським виробникам?
Питання наразі залишу відкритим, може хтось захоче відповісти у коментарях на форумі видання (http://metaltechcomua.blogspot.com), з задоволенням ознайомлюся і узагальню відповіді у наступній публікації на тему виставкової діяльності. Підозріваю, що більшість підприємств, які планують брати участь у галузевих виставках мають труднощі з організацією своєї роботи.
По-третє, чи не дивує Вас, шановні читачі, кількість однакових за складом експонентів і відвідувачів виставок в Україні. Профільні у машинобудівній та металургійній галузях – Львів, Київ, Донецьк, Запоріжжя і знову Київ, й усі вони з кінця лютого до початку червня – тобто практично за три місяці. А потім настає аналогічний осінній цикл, що закінчується столичним «Промисловим форумом». То це що ж у нас є стільки нових виробів чи запропонованих нам технологічних інновацій зарубіжними постачальниками, що ми не можемо показати їх усіх на одній великій виставці, цьогоріч, наприклад, у Донецьку, а на наступний – у Вінниці, і таким чином щороку збирати великий представницький форум у кожному з промислово розвинених регіонів України по черзі? Раз на рік точно було б що показати, а завдяки хорошій організації можна було б залучити й провідні світові фірми, а не задовольнятися послугами посередників, часом навіть й не дуже фахових.
До речі, так зробили цього року організатори ІІІ Міжнародного форуму «Комплексне забезпечення лабораторій», що відбувся з 28 вересня по 1 жовтня у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза». Організований низкою поважних державних структур, форум був проведений на державному рівні й став головною цьогорічною подією, що об'єднала ділову програму й експозиційну частину у галузі забезпечення лабораторій необхідним обладнанням належної якості.
І ще, наостаток, хоча ця проблема не єдина і думаю кожен із вас, шановні читачі, має що сказати, скажіть но мені: чому б не запрошувати на виставки перших осіб підприємств, які мають право голосу і можуть щось вирішувати на відміну від менеджерів, які стоять на стендах і після фуршету в стані лише сказати відвідувачеві завчену фразу про те, що його пропозиціїї ОБОВ’ЯЗКОВО(?) будуть передані тим, хто зможе прийняти рішення з чи то розміщення реклами, чи то з вирішення іншої проблеми комерційного характеру.
І скільки угод укладається на виставках в Україні порівняно з, наприклад, тією ж Росією?
Час змінювати й форму, й зміст таких заходів!
Так думаю я, А ВИ?
