"..пізнаєте правду, а правда вас вільними
зробить.."
- Іоанна, 8:32
В березні цього річ минає 380 років від дня
народження незаслужено забутого на довгі століття одного з перших борців за
незалежну Україну – гетьмана Івана Мазепи.
На порозі ювілейного "мазепинського
року", коли в Україні будуть відзначати 380-річницю з дня народження та
310-річницю з дня смерті розкажемо про нього все, що вдасться зібрати на
сторінках інтернету з джерел відомих і не дуже.
Можливо наша розповідь буде неповною, чи
повторюватиме уже відому інформацію – не судіть строго. Постать найбільш
відомого в Європі та Америці представника України того заслуговує.
Йому присвячено 186 гравюр,
42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, шість
скульптур. Серед найбільш відомих творів — гравюри І. Мигури,
І. Щирського, Д. Галяховського, Л. Тарасевича,
М. Бернінгротга; портрети невідомих художників XVII — початку
XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна
історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія,
Ю. Коссака, Л. Булянже, Г. Верне, Л. Булянже,
Т. Жеріко, Е. Делакруа, Є. Харпентера, М. Геримського;
поетичні та прозові твори Дж. Байрона, В. Гюго,
Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі; музичні
інструментальні та оперні твори П. Сокальського,
К. Педротті, Ш. Пурні, Дж. В. Гінтона, Ф. Педреля,
П. Чайковський, М. Гранваль, Ф. Ліста, Ж. Матіаса,
О. Титова, С. Рахманінова. І доречі пам’ять про гетмана найкраще
зберегли вороги його!
Парадокс, але понад три століття, кожен
рік, у першу неділю великоднього посту в усіх церквах Російської імперії (як
тодішньої, так і новочасної) з амвона проклинали гетьмана Мазепу, проголошували
йому анафему і хоч таким чином підтримуючи пам’ять про Гетьмана. Бо хто умів
думати – то мав би зацікавитися, – а за що ж йому така «честь»?
Легенда про Мазепу, яка надихала
романтиків, почала гуляти по світу ще наприкінці XVII ст. Саме в той час
написав свої спогади придворний історіограф Ян Хрізіст Пасік, який служив при
дворі короля Яна Казимира разом із молодим Іваном Мазепою. Сюжет Пасіка такий:
неподалік від маєтку Мазепи на Волині знаходився маєток Станіслава
Фальбовського. Між молодим шляхтичем і юною дружиною літнього сусіда спалахнув
роман. Фальбовський вистежив коханців і наказав слугам роздягнути юнака,
прив'язати його до коня і пустити навпростець крізь зарості терну і глоду.
Колючі гілки пошматували тіло горе коханця.
Коли, нарешті, напівмертвий Мазепа дістався
свого будинку, сторожа і дворові спочатку не впізнали і не пустили його, тому
майбутній гетьман мало не помер.
А тому, що Мазепа як справжній козак не
упускав жодної можливості звабити красивих дівчат. Тому в Європі
Мазепа-коханець – популярний персонаж численних творів часу романтизму,
але найбільш відомий як садомазохістський образ героя-коханця, жорстоко
покараного за те, що наставив роги законному, але старому чоловікові-шляхтичу.
Що ж саме так подобалося класиці романтизму
в цій історії? Буквально все! Лоскотали уяву прив'язка до конкретної історичної
території, достовірність дійових осіб і невигадані пристрасті - кохання,
ревнощі, мстивий рогоносець і благородний юнак у боротьбі за даму серця. Дія
відбувалася в незвичному для європейця антуражі: десь у Польщі, з якої згодом
кінь несе Мазепу дикими степами в невідоме і таємниче Запоріжжя.
Детальніше про долю найбільш відомого у світі політичного діяча України, а також про враження від вистави «Мазепа»,
трагедії на п'ять дій, написаної Юлієм Словацьким у Парижі в другій половині
1839 року, виданої в 1840 році, також у Парижі у постановці львівського Національного
академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької читайте у наступних номеррах нашого
інтернет-видання «Інноваційні
технології&обладнання».
