Запрошуємо фахівців до участі

 Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України

Інститут прикладних проблем механіки і математики

ім. Я.С. Підстригача НАН України

Секція інформатики Західного наукового центру НАН України і МОН України

28-30 вересня 2016 р.

запрошує фахівців до участі у

IV науково-технічній конференції

”ОБЧИСЛЮВАЛЬНІ МЕТОДИ І СИСТЕМИПЕРЕТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ”

присвяченій пам’яті професора Б.О. Попова

У 2010 році на конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження професора. було ухвалено на пошану пам’яті видатного вченого  періодично проводити науково-технічні конференції ”Обчислювальні методи і системи перетворення інформації” у  Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка НАН України.

Цьогоріч до участі на вже четвертому такому заході зареєструвалось понад 100 учасників із 9 наукових закладів різних регіонів України, у шести секціях прозвучить понад 50 тематичних доповідей. 

Богдан Олександрович  ПОПОВ

8.10.1940 – 8.03.2002 рр. 

 Богдан Олександрович Попов народився 8 жовтня 1940 р. у місті Пермі (Росія) в родині викладача Пермського педагогічного інституту – Олександра Степановича Попова, відомого професора-економіста, родом з Тульчина [1]. Мати – Катерина Василівна Ницька, працювала тоді в тому ж інституті. У 1948 р. вступив до першого класу Пермської середньої школи, а через рік переїхав до міста Тульчина, Вінницької області. Тут у 1949-1953 р.р. навчався у другому-п’ятому класах cередньої школи № 2. У 1953 р. він переїхав до Львова, де вступив у шостий клас СШ № 4, яку закінчив у 1958 р. Зразу ж після закінчення школи вступив на механіко-математичний фа­культет Львівського державного університету, який закінчив у 1963 р. з від­знакою та рекомендацією до вступу в аспірантуру. Після закінчення універ­ситету коротко працював вчителем математики у Старорафалівській серед­ній школі Рівненської області, Дубровицького району. У цьому ж році склав екзамени до очної аспірантури Інституту машинознавства і автоматики у Львові, але був призваний на службу у Радянську Армію, де був радіо­телефоністом і топографом. Після повернення зі служби в армії з 9.09.1965р. працює у Фізико-механічному інституті інженером, старшим інженером, провідним інженером.

У 1968 році Б.О.Попов вступив до заочної аспірантури. Його стихією стало використання обчислювальних машин для розв’зування наукових та інженерних задач. Цьому сприяла поява в інсти­туті малої ЕОМ “Промінь”. Предметом його зацікавлень були як методи обчислення функцій з використанням ЕОМ, так і моделювання фізичних процесів, пов’язаних з проходженням сигналів через світлорозсіююче середовище. Результатом цих досліджень стала публікація у 1968 р. колективної монографії “Системы обнаружения простых образов” за редак­цією О.М. Свенсона, де співавтором є Б.О.Попов. Його працьовитість, на­полегливість і талант дозволили йому достроково захистити у 1970 р. в Інституті кібернетики АН УРСР дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук на тему “Дослідження обчислювального процесу на малих ЕОМ та деякі шляхи підвищення ефективності машин цього класу” із спеціальності “Теоретична кібернетика” (наукові керівники – І.В. Сергієнко та О.М. Свенсон). За рік до захисту у видавництві “Наукова думка” у Києві вийшла друком його друга монографія (Монцибович Б.Р., Попов Б.А. Программирование и стандартные программы для ЭЦВМ “Промінь” і “Промінь-М”), після якої почали часто виходити інші монографії, присвячені як безпосередньо програмам для роботи на малих ЕОМ, так і математичному та алгоритмічному забез­печенню. Цій плідній роботі сприяв створений наприкінці 60–х років Рес­публіканський фонд алгоритмів і програм АН УРСР, а також започаткована Ю.В. Благовєщенським серія видань під назвою “Алгоритмы и программы для вычисления функций на ЭЦВМ”. Наявність у 70-ті роки минулого століття малих ЕОМ серії “Мир” в Інституті спричинилася до інтенсивних досліджень з математичного забезпечення обчислення функцій. Цій проб­лемі Б.О.Попов приділив значну частину свого життя.

У 1970 р. він перейшов на посаду молодшого наукового співробіт­ника, а через два роки – на посаду старшого наукового співробітника, у 1979 р. отримав вчене звання старшого наукового співробітника за спеці­альністю “Математична кібернетика”. Впродовж 70-х років значна увага Б.О.Попова була зосереджена на дослідженнях, пов’язаних з чебишовсь­кою апроксимацією функцій, чи як її ще називають найкращою апрок­симацією різними нелінійними виразами. В цей період він керував обчислювальним центром ФМІ та відділом в ІППММ АН УРСР. Настільними книгами для багатьох науковців та інженерів стали монографічні видання: Попов Б.А., Монцибович Б.Р. Наилучшие приближения табличных функций (алгоритмы и программы): Алгоритмы для малых ЦВМ. – К.: Ин-т кибернетики, 1973. – Ч. I. – 214с. та Попов Б.А., Монцибович Б.Р. Наилучшие приближения табличных функций (алгоритмы и программы): Программы для ЦВМ МИР. – К.: Ин-т кибернетики, 1973. – Ч.2. – 238c. В розвиток цих досліджень Б.О.Поповим були розв’язані задачі наближення та точні методи знаходження многочленів найкращих рівномірних наближень, зокрема абсолютного та відносного наближень табличних функцій, побудовані аналітико-ітераційні методи наближення аналітично заданих функцій многочленами, найкращі обмежені наближення, рівномірні многочленні наближення з умовами, наближення функцій разом з похідними. Значну увагу приділено наближеним методам отримання найкращих раціональних наближень, зокрема наближень відношенням многочленна до лінійної функції, побудовано аналітично-ітераційні методи знаходження найкращого наближення іншими раціональними виразами, наближення з умовами, наближення функцій разом з похідними за допомогою раціональних виразів. Особливо цікавими виявилися апроксимаційні методи отримання нелінійних наближень, такі як найкращі наближення експоненційно-степеневими виразами, їх часткові випадки, найкращі наближення функцією від многочленна, наближення за допомогою виразу, що не задовольняє умові Хаара. Завершує дослідження цих років підхід до кусково-нелінійних наближень як до рівно­мірних апроксимуючих сплайнів, зокрема многочленних сплайнів з зада­ною похибкою, які наближають табличні функції, многочленних сплайнів з заданою похибкою, які наближають неперервні функції, рівно­мірні много­членні сплайни з заданою кількістю ланок. Цей творчий доробок викладено 1980 р. у спільній монографії з Г.С.Теслером [2]. Подальші дослідження вже пов’язані з чебишовськими раціональними сплайнами. Б.О. Поповим вперше запропоновано загальні підходи для знаходження параметрів найкращих чебишовських наближень за допомогою нелінійних виразів. Виходячи із них побудовані обчислювальні алгоритми для знаходження параметрів багатьох конкретних наближаючих виразів, які були розв’язані спільно з його учнями –  Р.А. Вороблем, П.С. Малачівським, Л.В. Кужій, Г.Ф. Криворучком, Н.В. Шулик (Опир), Я.В. Пізюром, В.І. Зорієм та спеціальні алгоритми аналізу експериментальних даних – з Б.Я. Олексівим та Л.С. Мельничком. Особливістю розроблених чисельних алгоритмів є те, що вони зводяться до розв’язання не більш ніж одного транцендентного рівняння у той час, як раніше відомі методи вимагали розв’язку системи трансцендентних рівнянь. Зокрема встановлено властивості рівномірних наближень раціональними сплайнами аналітичних функцій. Розглядалися рівномірне наближення многочленними сплайнами, точність рівномірного наближення  розривни­ми , неперервними і інтерполяційними сплайнами. Особливим є точність наближення при розбитті проміжку апроксимації на рівні частини, а також порівняння точності наближення різними сплайнами. Розглянуто методи побудови рівномірних наближень раціональними сплайнами через визначення границь ланок при асимптотично рівномірному наближенні, а також спрощені алгоритми для визначення границь ланок для таблично-рівномірних наближень як з заданою кількістю ланок, так і з заданою похибкою. Проаналізовано точність рівномірних наближень. Іншим типом наближень стали найкращі чебишовські нелінійні наближення на основі експоненціально-степеневих функцій, наближення функціями від многочленів, доведені конструктивні обмінні теореми про нелінійні наближення. Більш детально розглянуто найкращі абсолютні наближення сумою многочлена та нелінійної функції, рівномірні наближення нелінійними сплайнами (сплайни у вигляді функцій від раціональних многочленів, суми многочлена та раціональної функції, сплайни з ланками складної форми, таблично-рівномірні наближення нелінійними сплайнами. Досліджено застосування такого виду наближень для обчислення функцій на ЕОМ, їх використання для дискретизації сигналів, побудови процесорів з нерівними інтервалами. Розглянуто спеціальні види чебишовських сплайнів, а саме з квазірівними ланками, ланками різного виду, таблично-рівномірних P-сплайнів, сплайни для наближень набору функцій. Звернено увагу на наближення не тільки функції, але і її похідної. Встановлено вирази для обчислення похибки наближення похідної як многочленним сплайном, так і раціональним ермітовим сплайном. 
Досліджена програмна реалізація алгоритмів наближень. Ці результати послужили основою монографії [3] та  докторської дисертації Б.О.Попова “Рівномірне наближення сплайнами: властивості, алгоритми, застосування”, яку він захистив у 1988 р. в Об’єд­наному інституті ядерних досліджень (м. Дубна, Росія) за спеціальністю “Обчислювальна математика”, доповівши перед цим її у всіх наукових центрах СРСР з обчислювальної математики від Львова до Владивостока включно. Найбільш вагомим науковим результатом цієї роботи, яка утвердила новий науковий напрям в обчислювальній математиці, слід напевно вважати отримані аналітичні вирази для явного обчислення похибок наближення функцій без розв’язку задачі чебишовського наближення. Ці формули ввійшли в науковий обіг як формули Попова разом з і ядрами Попова для наближень, які дозволяють обчислити похибки апроксимації функцій.

Одне з можливих застосувань створеної Б.О. Поповим теорії рівномірного наближення сплайнами – розробка обчислювальних алгорит­мів для швидкої лічби елементарних і спеціальних функцій. Для

багатьох функцій такі алгоритми розроблено Б.О. Поповим. Вони широко використовуються при розробці математичного забезпечення ЕОМ, мікропроцесорних систем, служать базою оптимального синтезу обчислю­вально-перетворювальних ланцюгів, спецпроцесорів і т. ін. Деякі попередні результати у цьому напрямі викладені у згадуваних монографіях та довіднику [4], вони знайшли широке впровадження у наукових установах та на виробництві. Поряд з цим Б.О. Попов керував роботами по створенню автоматизованих систем неруйнівного контролю. У науковому плані ці роботи вимагали розв’язання задач фільтрації інформації, її компактного представлення, вибору конфігурації системи, виявлення образів. Ряд систем було впроваджено у промисловості. З 1989 р. Б.О.Попов працював провідним науковим співробітником, за сумісництвом працював на посаді професора Львівського держуніверситету, видавши навчальний посібник [5], з 1993 р. – завідувачем лабораторії , а з 1996 р. – завідувачем відділу обчислювальних методів і систем перетворення інорфмації. У цьому ж році отримав звання професора за спеціальності математичне моделювання та обчислювальні методи в наукових дослідженнях, обраний членом-кореспондентом Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем.

Подальший розвиток досліджень Б.О.Попова пов’язаний з новою можливістю проводити аналітичні перетворення на комп’ютерах (дифе­ренціювання та інтегрування, дії з поліномами, визначниками і матрицями, розвиття у ряди та дії з функціональними рядами [6]. Це дозволило більш глибоко вивчати властивості обчислювальних методів з метою вибору оптимальних їх параметрів, а також можливість включати аналітичні перетворення всередину числового алгоритму, тобто чергувати перетво­рення з числами та перетворення з аналітичними виразами. Останнє в ряді випадків дозволяє створювати обчислювальні методи і алгоритми для за­дач, які важко розв’язати чисто числовими чи аналітичними методами. Цьому посприяли системи комп’ютерної алгебри типу Reduce, Mathcad, Mathematica, Maple, які в 90-х роках набули широкого поширення [7].

Розвиваючи теорію апроксимації функцій професор Б.О. Попов поєднав теорію найкращих наближень з теорією сплайнів [8]. При цьому сплайн будується на основі рівномірного (балансного) наближення з одна­ковою максимальною похибкою на кожному з підінтервалів поліномі­альним, раціональним або нелінійним виразом. Ним розроблена теорія та відповідні обчислювальні алгоритми знаходження параметрів рівномірного (чебишовського) наближення аналітичних та таблично заданих функцій. Закладено теоретичні основи побудови рівномірних наближень сплайнами з різного виду апроксимуючих функцій. Це досягається завдяки отриманню явних формул похибок і виразу для границь відрізків для різних видів апроксимуючих функцій та норм похибки. В основному Б.О.Попов досліджував розривні сплайни, хоча в ряді випадків розглядав і неперервні, тобто гладкі сплайни, а також інтерполяційні, ермітові та інші сплайни. Цього вдалося досягнути завдяки введення ним понять ядер наближення функцій як конструктивного елемента. Використання ядер наближення у вигляді аналітичного виразу (для заданої множини виразів) з фіксованою кількістю параметрів дозволяє отримати найменшу похибку на заданому інтервалі. В ряді випадків оптимальний апроксимуючий вираз можна визначити, порівнюючи аналітичні вирази для ядер.

Авторський підхід Б.О. Попова, що базується на теорії ядер набли­жень, отримав новий потужний імпульс з розробкою сучасних систем ком­п’ютерної алгебри. Застосування символьних перетворень відкрило нові можливості обчислювальної математики, які успішно використано для обчислення складних спеціальних функцій та дозволило розв’язати складні апроксимаційні задачі. Спільно з Я. В. Пізюром розроблено алгоритми балансних наближень функцій та їх похідних ермітовими сплайнами з нелінійними за параметрами виразами в ланках. Разом з С. Б. Костенко – розвинута теорія рівномірного наближення математичних функцій многочленними сплайнами. У співпраці з І. Іскеркою розроблено обчис­лювальні алгоритми для знаходження параметрів найкращих чебишовських абсолютних та відносних наближень таблично заданих функцій за допо­могою суми експоненціальної функції та многочлена, суми W-функції Ламберта та многочлена, нелінійного виразу з одним нелінійним пара­метром та многочлена. Плідною була його співпраця з О. І. Лаушник. В ній особлива увага була звернена до методів комп’ютерної алгебри, що дозволило реалізувати алгоритми оптимального за похибкою або обчислювальною складністю раціонального наближення аналітичних функцій балансними сплайнами, асимптотичних рівномірних раціональних наближень на безмежному інтервалі. Створений ними пакет програм у системі комп’ютерної алгебри Maple увійшов у комплект стандартної бібліотеки цієї системи. Разом з К. В. Сущиком професор Б. О. Попов розвинув балансні наближення функцій чебишовськими розривними сплайнами із ланками у вигляді нелінійних виразів, розробив методи та алгоритми знаходження параметрів таких наближень із заданою точністю чи заданою кількістю ланок, побудував методику знаходження балансного наближення функціональної залежності чебишовським розривним сплайном на безмежному проміжку з використанням виразів різного вигляду на скінчених та нескінченних ланках сплайну.

Богдан Олександрович Попов добре відомий світовій науковій спільноті своїми працями з теорії наближень та обчислення функцій. Плідною була його співпраця з ученими світу, зокрема групою науковців Федерального інституту технологій у Цюріху (Швейцарія) та Університету Західного Онтаріо в Лондоні (Канада), зокрема професором Hare D.E.G. Він підготував двох докторів наук та 12 кандидатів наук, опублікував понад 300 наукових праць, серед яких 13 книг.

На жаль 8 березня 2002 р. на 62 році життя передчасно перестало битися серце професора Попова Богдана Олександровича. Він залишив нам у спадок свою доброту та порядність, щирість і поетичність, чесність та невтомну енергію до праці, наполегли­вість і творчий пошук. Він завжди залишатиметься для нас зразком Людини, відданої Науці та Україні.

 Воробель Р.А., доктор технічних наук, професор, завідувач відділу Інтелектуальних технологій і систем діагностики ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України

Використані джерела:

 

1.  Попов Олександер. В кн.: Енциклопедія українознавства. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові. – 1996. – Т. 6. –  С. 2265.

2. Попов Б.А., Теслер Г.С. Приближение функцій для технических приложений. – К.: Наукова думка, 1980. –352 с.

3. Попов Б.О. Равномерное приближение сплайнами. – К.: Наукова думка, 1989. – 272 с.

4. Попов Б.А., Теслер Г.С. Вычисление функций на ЭВМ.Справ. – К.: Наукова думка, 1984. –600 с.

5. Попов Б.О. Чисельні методи рівномірного наближення сплайнами. Львів: Львівський держуніверситет, 1992. – 92 с.

6. Попов Б.О. Аналітичні методи в обчислювальній математиці // Відбір і обробка інформації. – 2001. – Вип. 15(91). – С. 96–35.

7. Попов Б.О. Розв’язування математичних задач у системі комп’ютерної алгебри Maple V. Київ: VIP, 2001. – 312 c.

     8.  Теслер Г.С. Балансные приближения как основа современных информационных технологий // Математичні машини і системи. – 2005. – №1. – С. 3–12 

Каталог розробок ФМІ ім Г.В. Карпенка НАГ України - 2016

  Активне впровадження інновацій віднесено до пріоритетної складової загальної стратегії діяльності Національної академії наук України щодо підвищення конкурентоспроможності наукових розробок.

Законодавчо окреслені пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні, що спрямовані на забезпечення потреб суспільства і забезпечення експорту високотехнологічної, якісної, екологічно чистої продукції.

 Серед пріоритетних напрямів інноваційної діяльності підрозділів НАН України на період до 2020 року визначено створення нових матеріалів, технологій, засобів діагностики і контролю їх стану в тому числі у галузі матеріалознавства й механіки руйнування.

   Суть наукових потуг у галузі матеріалознавства й механіки руйнування та міцності матеріалів і конструкцій, вивченні фізико-хімічних процесів корозії та антикорозійного захисту металевих виробів, створенні методів та засобів неруйнівного контролю й діагностики властивостей матеріалів і середовищ полягає в удосконаленні сучасних і пошуку нових матеріалів з новими, можливо незвичайними властивостями та методик їх випробування і контролю стану в процесі експлуатації.

    Матеріалознавство охоплює багато аспектів розвитку науки і застосування результатів досліджень у промисловості: створення широкого класу конструкційних матеріалів; застосування металевих сплавів із нетрадиційною структурою: мікро-, квазі-, нанокристалічних та аморфних; захист металів від корозії, створення напівпровідників, монокристалів, спеціальних термоелектричних матеріалів тощо.

   Окремо стоїть проблема розроблення різноманітних технологічних прийомів та матеріалів для відновлення зношених поверхонь та їх зміцнення для виробів із різних матеріалів. а також їхнього захисту від корозії та згубного впливу навколишнього середовища.

  Інститут є також одним із перших в Україні, що почав займатися технологією нанесення на широкий спектр матеріалів оксидо-керамічних покрить, яка поєднує унікальні особливості фізичних властивостей і експлуатаційних характеристик.

  До каталогу включено анотації на окремі найактуальніші розробки провідних вчених Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, які можуть бути запропоновані до трансферу.

  У підготовці і рецензуванні матеріалів включених до каталогу суттєву допомогу надала вчений секретар інституту В.В. Корній, за що їй окрема подяка.

Михайло Заліско, завідувач науково-організаційним відділом

Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка

УДК 621.01:681.518:685.67

  

Каталог презентує новітні апробовані на вітчизняних й зарубіжних промислових об’єктах та готові до впровадження розробки Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, які можуть бути запропоновані вітчизняним та зарубіжним підприємствам машинобудівної та металообробної галузі; підприємствам, що спеціалізуються на впровадженні енергоощадних й ресурсоощадних технологій та обладнання; виконують роботи із відновлення деталей чи їх робочих поверхонь; здійснюють антикорозійний захист та неруйнівний контроль стану металоконструкцій, промислового й технологічного обладнання; виконують роботи із оцінювання стану відповідальних об’єктів довготривалої експлуатації (мости, газо- та нафтопроводи, парогони ТЕС та АЕС тощо) й надають рекомендації щодо їхньої подальшої експлуатації, виготовляють запчастини і комплектуючі (у тому чилі із використанням сучасних матеріалів та нанотехнологій), виконанують монтажниі та пусконалагоджувальні роботи.

Матеріали підготовлені сектором трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності та науково-організаційним відділом ФМІ ім. Г. В. Карпенка НАН України.

Матеріали викладені в авторській редакції.

25 незалежних років!

      24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт проголошення незалежності України», який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:

«Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє: 

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність».

Відзначили ювілейну дату й працівники Фізико-механічного інституту ім Г.В. Карпенка. Урочисті збори присвячені 25-літтю нашої Незалежності провели в Актовій залі інституту. З короткою промовою-вітанням виступив заступник директора Олег Ігорович Яськів.

Від імені дирекції та профспілок колектив привітав член-кор. НАН України Валентин Романович Скальський. Після вітальних слів учасники зборів переглянули фільм Олега Яськіва про новітню істрорію пластового руху за часи незалежної України.

Вперше День незалежності України був відзначений 16 липня 1991 року в пам'ять про те, що рік тому 16 липня 1990 року Верховна рада УРСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України».

Історію України прийнято відраховувати, як правило, з моменту створення Київської держави в IX столітті. Після занепаду цього державного утворення і розпаду на дрібні князівства, що його супроводжував, в XVII столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця XVIII століття, після чого, аж до XX століття, незалежної української держави не існувало.

Після Жовтневої революції 1917 року в Україні почався підйом національного руху, що оформився в «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року і оголосив Українську Народну Республіку — УНР. В Універсалі було оголошено про свободу слова, друку, віросповідання, зборів, страйків, скасування смертної кари.

Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицької Ради Народних Комісарів, в якому вимагалося дозволити їм ввести свої війська на Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Військові успіхи більшовиків змусили керівництво УНР призвати на допомогу Німеччину.

З середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію захоплену більшовиками. До квітня того ж року вся Україна була звільнена від більшовицької окупації, однак, по факту опинилася в німецькій — Німеччина привела до влади збройним шляхом свого ставленика. За цим послідкувала громадянська війна і череда інтервенцій, які завершилися в березні 1919 року в Києві. На Всеукраїнському з'їзді Рад прийняттям конституції «незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР)».

28 грудня 1920 між УРСР і РРФСР був підписаний «Робітничо-селянський союзний договір про військове і господарське співробітництво», який закріпив залежність УРСР від РРФСР. 

Наступний шанс на незалежну українську державу представився лише в кінці 20 століття, після розпаду СРСР.

Ось така історія… Забувать не варто...

Cьогодні День Державного Прапора України

23 серпня 2016 року, вівторок, 8-30 ранку

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 

про встановлення Дня державного прапора України, 

який святкується щорічно 23 серпня.

 На честь свята, зберігаючи традицію щорічної офіційної церемонії підняття прапора 23 серпня по всій Україні, урочисто підняли прапор сьогодні зранку у нашому Фізико-механічному інститутi ім Г.В. Карпенкa

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства.

Згодом ці два кольори набувають значення державних.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації.

У червні 1848 року на міській ратуші Львова

вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як единонаціональное на початку XX ст.

22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні.

У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.

Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо

як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви

як символ достатку - жовтий колір.

25-та річниця Незалежності України! З святом вас, друзі!

"24 серпня відзначається велике свято – 25-та річниця Незалежності України. За час, що минув відтоді, як український народ виборов собі право самостійно вирішувати власну долю, вдалося зробити багато чого, чим ми за правом можемо тепер пишатися. Великий внесок у скарбницю загальнонаціональних надбань зробила і Національна академія наук України – провідна наукова організація держави, одним зі статутних завдань якої є посилення впливу результатів фундаментальних і прикладних досліджень на інноваційний розвиток економіки, освіти й культури нашої країни. Впродовж цієї чверті століття вчені нашої Академії зосереджували свої зусилля насамперед на здійсненні наукових досліджень і створенні розробок, що відповідають, з одного боку, сучасним тенденціям розвитку науки й техніки, а з іншого – потребам економічного, соціального та технологічного розвитку нашої держави. 
Потужний потенціал Академії, втілений у багаторічному науковому доробку її установ, є перспективним для використання в паливно-енергетичному комплексі та атомній енергетиці, видобувній галузі й раціональному природокористуванні, у медицині та сфері охорони здоров’я, агропромисловому комплексі. Чимало зусиль докладається для створення нових матеріалів, методів їх з’єднання і оброблення, наноматеріалів і нанотехнологій, інформаційних технологій і систем. Роботи вчених-суспільствознавців спрямовані на вироблення політико-правових, економічних і управлінських механізмів зміцнення конкурентоспроможності України, формування суспільства й економіки знань," – пише у своїй статті з нагоди прийдешнього Дня Незалежності України президент Національної академії наук України академік НАН України Борис Євгенович Патон. 
Більше про внесок учених Академії у становлення нашої незалежної держави дізнавайтеся за посиланням:http://www.golos.com.ua/article/274705

ХІІІ МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ З КРИСТАЛОХІМІЇ ІНТЕРМЕТАЛІЧНИХ СПОЛУК
(XIII INTERNATIONAL CONFERENCE ON CRYSTAL 
CHEMISTRY OF INTERMETALLIC COMPOUNDS)

      25-29 вересня 2016 року у Львові відбудеться ХІІІ Міжнародна конференція з кристалохімії інтерметалічних сполук, співорганізаторами якої виступають Національна академія наук України, Міністерство освіти і науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Західний науковий центр НАН України та МОН України і Комітет кристалографів України.

        Метою заходу є представлення й обговорення найновіших результатів наукових досліджень у галузі синтезу, кристалічної структури та властивостей інтерметалічних сполук.

      Програмою заходу передбачено виступи запрошених лекторів (орієнтовна тривалість кожної доповіді – 30 хв.), усні презентації та стендові сесії.

       Робоча мова конференції – англійська.

      Місця проведення заходу: головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Університетська, 1) та Будинок вчених (м. Львів, вул. Листопадового Чину, 6).

        Реєстрація учасників триватиме до 31 серпня 2016 року.

      Докладна інформація про конференцію (умови участі в заході, зразки реєстраційних форм і оформлення наукових доповідей, списки запрошених лекторів, культурна програма та інше) доступна на її офіційному Інтернет-сайті – за адресою: http://chem.lnu.edu.ua/conference/imc/

XIII International Conference on Crystal Chemistry of Intermetallic Compounds will take place September 
25-29, 2016 in Lviv.

   Organizers: Ministry of Education and Science of Ukraine, Ivan Franko National University of Lviv, National Academy of Sciences of Ukraine
Western Scientific Center, Ukrainian Crystallographic Committee.
The conference will provide a forum to present and discuss new results on synthesis, crystal structure and properties of intermetallic and related compounds.
The scientific program will include invited lectures (30 min), oral presentations (15 min) and poster sessions.

   The conference language is English.

   The conference will take place in the main building of the Ivan Franko National University of Lviv (Universytetska St. 1) and the House of Scientists (Lystopadovogo Chynu St. 6).

   August 31, 2016 – deadline for registration. More information about this conference is available on its official  web-site: http://chem.lnu.edu.ua/conference/imc/

Лілія Гриневич: фатальне недофінансування української науки

Міністерство освіти і науки України активно розширює міжнародну співпрацю в рамках проекту Горизонт 2020 та за рахунок міжнародних угод про науково-технічне співробітництво. Про це повідомила очільниця міністерства Лілія Гриневич на прес-конференції «Звіт про роботу МОН за 100 днів», яка відбулася в Кабінеті Міністрів 22 липня.

«Кількість українських проектів програми «Горизонт 2020» за участю українських вищих навчальних закладів та науково-дослідних організацій зросла до 44, а бюджет українських учасників збільшився до 7 мільйонів 601 тисячі євро», – повідомила Лілія Гриневич.

Міністр повідомила, що на сьогодні профінансовано 50 білатеральних проектів спільно з міжнародними партнерами, зокрема, Фондом цивільних досліджень та розвитку США (CRDF), урядами Словаччини, Французької Республіки, Республіки Австрія та Індії на загальну суму 1 млн 347 тис грн.

«Наша наука потерпає від недофінансування, тому ми дуже зацікавлені в розширені міжнародної наукової співпраці та активно здійснюємо пошук донорів під актуальні та значущі проекти», – додала Ліля Гриневич.

Міністр також нагадала, що триває реформування української науково-інноваційної системи, зокрема проведено перший етап міжнародного аудиту національної дослідницької системи, який проводиться за підтримки Європейської Комісії. Результати аудиту очікуються восени 2016 року.

Технології майбутнього – чого боятись людству

Чим глибше ми занурюємося в 21 перше століття, тим виразніше проступають фантастичні можливості, які перед нами відкриваються. І тим виразніше ми переживаємо похмурі почуття, коли про них думаємо. Пропонуємо вам десять лякаючих технологій, яких краще б ніколи не існувало. Коли ви з ними ознайомитеся, – стане очевидно, що багатьом з цих технологій могли б знайти хороше застосування. І архіважливо вчасно провести розділову лінію між технологією як такою і тим, як її можна використовувати.

Взяти, наприклад, нанотехнології. Розробляючи й використовуючи їх, можна покласти край постійному дефіциту, очистити довкілля, переробити біологію людини. Але також їх можна використовувати для дуже швидкого знищення нашої планети. Отже коли настане час розробляти і використовувати ці футуристичні технології, нам доведеться підійти до цього з усією відповідальністю. Можливо, ми прийдемо до думки, що окрема серія технологічних розробок і зв'язані з нею ризики не варті переваг. Наприклад, штучний надінтелект.

Деякі технології об'єктивно небезпечні. Ось що говорить із цього приводу Патрік Лин, директор Ethics + Emerging Sciences Group з Каліфорнійського політехнічного державного університету:

"Ідея того, що технології нейтральні або не мають відношення до моральності, це міф, який треба розвіяти. Дизайнер може наділити етикою сотворіння, навіть якщо воно не має ніякого морального агента само по собі. Ця функція може бути надто непомітною в більшості випадків, але деякі технології були народжені від лукавого й не мають позитивного застосування, наприклад, газові камери. Більше того, хоч технології можуть бути спочатку хорошими або поганими, будь-хто погодиться з тим, що у більшості технологій є як хороші, так і погані варіанти застосувань. Якщо вірогідність застосування технології во ім'я зла вища, ніж во ім'я добра, можливо, таку технологію не варто розробляти".

Військові нанотехнології

Навряд чи ще щось може покласти край нашому пануванню на Землі швидше, ніж військові - або сильно зіпсовані - нанотехнології молекулярного рівня.

Ця загроза виникає з двох надзвичайно потужних джерел: неконтрольоване самовідтворення і експоненціальне зростання. Нігілістичний уряд, недержавний агент або приватна особа може розробити мікроскопічні машини, які поглинуть критично важливі ресурси нашої планети із швидкістю лісової пожежі (дуже швидко), при цьому плодячись у величезній кількості і залишаючи безкорисні, а то й відверто шкідливі побічні продукти на своєму шляху - футурологи називають цей сценарій "сірим слизом".

Теоретик нанотехнологій Роберт Фрейтас запропонував декілька можливих варіантів появи згубних для планети нанотехнологій, включаючи сірий пил, сірий планктон, сірі лишайники і так звані вбивці біомаси. Сірий пил закриє нас від сонячного світла; сірий планктон складатиметься з вирощених на дні океану реплікаторів, які поїдять усю наземну багату вуглецем екологію; сірі лишайники знищать наземну геологію, а вбивці біомаси атакують різноманітні організми.

На думку Фрейтаса, найгірший сценарій "глобальної екофагії" займе близько 20 місяців, чого буде більш ніж достатньо, щоб сконструювати ефективний захист. Під захистом Фрейтас має на увазі контрзаходи у вигляді нанотехнологій-самореплікантів або систему, яка виводить з ладу внутрішній механізм наноботів. З іншого боку, ми могли б розвернути "активні щити" заздалегідь, але більшість експертів в області нанотехнологій сходяться в тому, що це буде намарно. Отже, доведеться розробляти і підтримувати мораторій на створення бойових нанотехнологій.

Розумні машини

Одного дня ми подаруємо машинам штучний інтелект, це вже приймається як само собою зрозуміле. Але перш ніж рухатися вперед до такого майбутнього, нам треба дуже серйозно подумати. Можливо, буде занадто жорстоко будувати функціональний мозок усередині комп'ютера ج– і це стосується як тварин, так і людських емуляцій.

Ще в 2003 році філософ Томас Метцингер стверджував, що було б жахливе неетично розробляти програмне забезпечення, яке може страждати.

"Що б ви сказали, якби хто-небудь прийшов і сказав: "Ми хочемо генетично змінювати розумово відсталих людських немовлят! З деяких угодних науковому прогресу причин, нам потрібні немовлята з певними когнітивними і емоційними відхиленнями, щоб вивчати їх післяродовий психологічний розвиток – нам терміново потрібні засоби для цього важливого і новаторського типу досліджень!" Ви б визнали, що це не лише абсурдна і сумнівна, але і небезпечна ідея. Її не пропустила б жодна комісія з етики у демократичному світі. Проте нинішні комітети з етики не бачать, що перші машини з мінімальною свідомістю можуть бути такими ж розумово відсталими немовлятами. Вони можуть страждати від усіх видів функціонального і репрезентативного дефіциту. І вони суб'єктивно відчуватимуть цей дефіцит. Більше того, у них не буде ніякого захисту і ніяких представників в комітетах з етики".

Футуролог Луї Хельм погоджується з ним: "Комп'ютери особливо хороші тим, що можуть підрахувати суму мільйонів колонок в таблиці і не втомлютися, не скучати. Оскільки ми плануємо використовувати штучний інтелект як заміну розумової праці, думаю, було б аморально створювати розумні програми. Ув'язнити свідому істоту в машині і змусити її працювати на вас – це практично рабство. Крім того, свідомість – штука крихка. Декілька неправильно закодованих генів у людини можуть викликати синдром Дауна, шизофренію, аутизм або епілепсію. Яке це: мати неправильно запрограмовану форму свідомості? Наприклад, декілька добре спонсорованих розробників штучного інтелекту захочуть відтворити розум людини в машинах за рахунок імітації біологічної структури мозку людини. Я чекаю і навіть сподіваюся, що ці перші спроби моделювання будуть надто грубими, щоб дійсно бути реалізованими. Але у разі "успіху", перші результати напевно породять дивний, неприємний і обрізаний стан суб'єктивного досвіду. Як програміст, я проти самоусвідомленого штучного інтелекту. Не тому що це буде не круто. А тому що я морально проти рабства, тортур і поганого кодування".

Штучний надінтелект

Як заявив Стівен Хокинг на початку цього року, штучний інтелект може бути нашою найгіршою помилкою в історії. Багато разів ми обговорювали те, що поява надлюдського інтелекту може стати катастрофою. Поява систем, які набагато швидші і розумніші за нас, відкине нас на задній план. Ми опинимося у владі того, що забажає штучний надінтелект – і незрозуміло, чи вдасться нам створити дружній штучний інтелект. Нам доведеться розв'язати цю проблему якнайшвидше, інакше розвиток штучного надінтелекту може покласти край людській расі.

Подорожі в часі

Не те щоб я сильно вірив в можливість подорожей в часі (хіба усі ми не подорожуємо в часі прямо зараз?), але скидати її з рахунків не варто. Більше того, нам треба триматися від неї чимподалі.

Подорожі в часі можуть бути з біса небезпечними. Будь-який фільм про заплутані тимчасові лінії розповість вам про потенційні небезпеки, включаючи неприємні парадокси. І навіть якщо деяка форма квантових подорожей в часі стане можлива – коли створюються абсолютно нові і роздільні тимчасові лінії – культурний і технологічний обмін між різними цивілізаціями навряд чи може закінчитися добре.

Пристрої для читання думок

Перспектива існування машин, які можуть читати думки і спогади людей на відстані і не тільки, з їх згоди і без, викликає побоювання. Але таке навряд чи буде можливе, поки людський мозок не стане тісніше інтегрований з мережею і іншими каналами зв'язку.

Минулого року, наприклад, учені з Нідерландів використовували сканування мозку і комп'ютерні алгоритми, щоб визначити, на які букви дивиться людина. Цей прорив показав можливість реконструкції людських думок з безпрецедентним рівнем деталізації третьою особою – включаючи те, що ми бачимо, про що думаємо, що пам'ятаємо. Якщо такі пристрої потраплять в лапи тоталітарного режиму або поліцейської держави, життя стане неможливим і нестерпним. Світ буде схожий на орвеллівський, в якому каратимуть навіть за злочини, здійснені в думках.

Пристрої для злому мозку

Існує можливість, що нашу свідомість можна буде змінити, разом з нашими знаннями і спогадами. Як тільки ми отримаємо чіпи в мозок і усі бар'єри зникнуть, наша свідомість буде відкрита для усього Інтернету і усіх його зол.

Перший крок у цьому напрямку ми вже зробили. Не так давно міжнародна група неврологів почала експеримент, який дозволить учасникам здійснювати зв'язок від мозку до мозку через інтернет. Класно, подумаєте ви, але така технічна телепатія відкриває скриньку Пандори. Зловмисник може дістати можливість до модифікації спогадів і намірів жертви. А що буде, якщо таку можливість дістануть цілі організації або параноїдальні уряди?

Автономні роботи для знищення людей

Потенціал автономних машин, що вбивають людей, лякає усіх – і, напевно, це перший пункт на порядку денному, з яким треба починати боротися.

Ось що говорить футуролог Майкл Латорра :

"У нас поки що немає машин, які мають інтелект, близький до рівня людини. Але для створення автономних роботів з летальними здібностями інтелект людського рівня не вимагається. Розробка низки роботизованих військових апаратів вже йде повним ходом. Роботи-танки, літаки, кораблі, підводні човни, роботи-солдати – усе це можливо вже сьогодні. На відміну від безпілотних дронов з дистанційним управлінням, військові роботи можуть визначати цілі і знищити їх без людської підказки і наказу стріляти. Небезпека такої технології має бути очевидна, але не повинна зводитися тільки до загрози "дружнього вогню", коли роботи випадково вбивають людей на своїй стороні конфлікту або навіть безневинних громадян. Куди більша небезпека ховається в міжнародній гонці озброєнь, яка може розвернутися, якщо яка-небудь країна почне будувати автономних бойових роботів. Після декількох циклів поліпшень, гонка створення ще потужніших військових роботів може перейти поріг, коли новітнє покоління автономних роботів зможе побороти будь-яку військову систему під управлінням людей. І тоді, випадково або навмисно, людство може поставити себе в жахливе положення, виявиться роздавленими жертвами бойових роботів".

Бойові патогени

Це ще одна тема, яка хвилює багатьох. У 2005 році Рэй Курцвейл і Біл Джой відмічали, що публікація геномів смертельних вірусів для всього світу буде убивчим рецептом. Завжди знайдеться ідіот або купка фанатиків, які візьмуть цю інформацію на озброєння і або реконструюють вірус з нуля, або модифікують існуючі віруси, зробивши їх ще небезпечнішими, а потім випустить у світ. Було підраховано, наприклад, що модифікований пташиний грип міг би знищити половину земного населення. А учені з Китаю і зовсім поєднали пташиний і свинячий грип, створивши справжнього мутанта. Метою їх, звичайно, було зрозуміти, упізнати ворога і розробити можливі контрзаходи, перш ніж спалахне справжня пандемія. Але завжди є небезпека, що вірус втече з лабораторії і посіє хаос серед людей. Чи що його візьмуть на озброєння і спустять з ланцюга.

Прийшов час замислитися про цю похмуру можливість до того, як станеться щось жахливе.

Віртуальні в'язниці і тортури

Якими будуть тортури і в'язниці, якщо люди зможуть жити протягом сотень або тисяч років? Що буде з ув'язненими, якщо їх розум завантажити у віртуальний світ? Этик Ребека Роач займається дослідженням цих жахливих сценаріїв.

"Переваги безсмертя очевидні – але разом з ним може збільшитися міра покарання. Якщо тридцять років ув'язнення визнають занадто м'яким покаранням, злочинцеві можуть дати і довічне з урахуванням збільшеної тривалості життя. Довічне ув'язнення перетвориться на декілька сотень років, наприклад. Правда, суспільству може бути дорожче утримувати таких злочинців. Але якщо ж збільшення тривалості життя стане доступне повсюдно, довгожителі поза сумнівом внесуть свій вклад у вигляді довгоживучої робочої сили.

Завантаження свідомості злочинця і прискорення її в мільйон разів дозволить "відпрацювати" злочин з покаранням в 1000 років за декілька годин. Це буде дешевше, ніж утримувати злочинця на гроші платників податків ту ж 1000 років. Услід за цим концентрованим покаранням може послідувати реабілітація, також протягом декількох годин".

Створення пекла

Цей варіант схожий на попередній. Деякі футурологи передбачають створення раю - використання передових технологій, включаючи завантаження свідомості і віртуальну реальність, які перетворять Землю на парадиз. Але якщо ви можете створити рай, ви можете створити і пекло. Ця перспектива особливо лякає, якщо врахувати невизначену тривалість життя, а також практично безмежні можливості психологічного і фізичного покарання. Складно уявити, що хтось в принципі захоче розробляти таку річ. Але цим кимось може бути штучний надінтелект. Ви ж пам'ятаєте проблему Василіска Роко?

XVI Міжнародна конференція

«Математичне моделювання в теорії електромагнетизму»

5-7 липня

Львів.

Актовий зал Національного університету ім. І. Франка

Реєстрація: 5 липня 2016 з 8-30

Відкриття конференції: 5 липня 2016 о 9-00

Організатори: Львівський НУ ім. І. Франка, 

Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка,

 Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова

Подробиці на сайті: http://www.mmet.org/2016/   

WELCOME TO MMET*2016

MMET*2016 is the 16^th International Conference on Electromagnetic Theory. It is a traditional forum held in Ukraine since 1990. MMET is famous as efficient interface between the Ukrainian and Western scientists and engineers in the broad area of modeling and simulation of electromagnetic fields including wave propagation, radiation, scattering, guidance, processing, etc. (full list of topics see here). Characteristic feature of MMET is a stronger emphasis on the analytical and mathematical aspects of research into electromagnetics. The program consists of only oral presentations (30-minute invited talks and 15-minute session ones), and English is single working language.

We invite young researchers and leading scientists from all continents to take part in our Conference. Come to blend mathematics with electromagnetics for microwave, photonic and plasmonic applications at Europe's Far East - in Ukraine!

This year MMET will be hosted by Ivan Franko Lviv National University, Lviv, Ukraine.

Запрошуються фахівці- науковці й усі бажаючі!