Ми всі відповідальні за мир і гармонію на планеті, і без нашого втручання на сьогодні життя на нашій космічній домівці знаходиться під великим питанням. Лише ми ще можемо зупинити процес знищення Планети та й нас, людей загалом. То ж давайте використовувати будь яку можливість зберегти нашу домівку! На Марсі всім місця не вистачить!
Світовій спільноті необхідно радикально прискорити свій перехід до низьковуглецевої енергетичної системи, і вона повинна була почати цей процес значно раніше.
Одним з джерел які суттєво збережуть надра Землі від бездумного їх знищення й, окрім того, запобігатимуть зростанню викидів парникових газів в атмосферу є використання енергії Сонця.
Потенціал сонячної енергії, що надходить на Землю в 5000 разів більший від потенціалу вітрової енергії, і в 1500 разів – гідроенергії. При цьому, прийнято, що без шкоди для екології навколишнього середовища може бути використано 1,5% всієї падаючої на Землю сонячної енергії.
Відомо, що потужність сонячної радіації на поверхні Землі становить 1,75*1017 Вт, що еквівалентно 5,4*1024 Дж енергії в рік. Це в 10 разів перевищує загальносвітові запаси органічного палива, які оцінюються в 6,9* 1023 Дж, або в 1000 разів перевищує прогнозоване до кінця століття загальносвітове енергоспоживання, рівне 15,3*1020 Дж. Отже, використання навіть 0,1% сумарного енергетичного потенціалу сонячної радіації дозволить повністю задовольнити енергетичні потреби людства до кінця XXI століття.
Більше – не завжди краще. Але іноді це правило все ж працює. Більша частина сонячної енергетики ще п'ять-десять років складалася або з невеликих сонячних батарей на дахах, або з невеликої кількості «сонячних ферм» з потужністю до сотні мегават. Однак поступово це почало змінюватися. З появою сонячних башт та "сонячних ферм" в пустелях масштаби і амбіції проектів почали рости в міру здешевлення технологій отримання самих сонячних колекторів.
Сонячною енергетикою зацікавились крупні гравці енергетичного ринку. До того як почати мріяти про Марс Ілон Маск впроваджував масштабні проекти з акумулювання сонячної енергії. І йому це вдавалось. Та очевидно перспектива покинути планету в його баченні стала пріорітетною. Мабуть він має на це важливі причини, ну і звісно якусь невідому нам інформацію. Бо ж не covid-ом одним…
Але «нам своє робить»…
Австралійська компанія Sun Cable не тільки будує «найбільшу в світі «сонячну ферму», що складається приблизно з 15000 гектарів фотоелектричних панелей потужністю 10 ГВт, а також і «сховище акумуляторів» – акумуляторну батарею на 33 ГВт-год. Плануюється виділити значну частину цієї потужності (3ГВт) для транспортування з Північної території Австралії по високовольтної системі постійного струму (HVDC) протяжністю 4500 кілометрів через океан в Сінгапур. Якщо все піде добре, до 2027 року проект зможе забезпечувати до 20% потреб Сінгапуру в електроенергії і допоможе відмовитися від дорогого імпорту природного газу.
З огляду на те, що Сінгапур (як і більшість країн світу) підписав Паризьку угоду, а його поточні заходи по скороченню викидів вуглецю оцінюються Climate Action Tracker як «вкрай недостатні», можна припустити, що лідери країни будуть з інтересом спостерігати за тим, як проект формується.
Якщо Sun Cable дійсно зможе виконати свої обіцянки (які самі по собі можна порівняти з нинішньою потужністю офшорних вітроенергетичних установок Великобританії), це радикально змінить уявлення про те, як виробляється і споживається енергія в усьому світі. Звичайно, це також радикально знизить викиди. Практично і наочно демонструючи, що майбутнє за низьковуглецевими технологіями, такі проекти, як Sun Cable, можуть остаточно покласти край старому підходу щодо економіки розвинутих країн, а також суттєво вплинуть на зміну клімату на планеті.
Світовій спільноті необхідно радикально прискорити свій перехід до низьковуглецевої енергетичної системи, і вона повинна була почати цей процес значно раніше.
Одним з джерел які суттєво збережуть надра Землі від бездумного їх знищення й, окрім того, запобігатимуть зростанню викидів парникових газів в атмосферу є використання енергії Сонця.
Потенціал сонячної енергії, що надходить на Землю в 5000 разів більший від потенціалу вітрової енергії, і в 1500 разів – гідроенергії. При цьому, прийнято, що без шкоди для екології навколишнього середовища може бути використано 1,5% всієї падаючої на Землю сонячної енергії.
Відомо, що потужність сонячної радіації на поверхні Землі становить 1,75*1017 Вт, що еквівалентно 5,4*1024 Дж енергії в рік. Це в 10 разів перевищує загальносвітові запаси органічного палива, які оцінюються в 6,9* 1023 Дж, або в 1000 разів перевищує прогнозоване до кінця століття загальносвітове енергоспоживання, рівне 15,3*1020 Дж. Отже, використання навіть 0,1% сумарного енергетичного потенціалу сонячної радіації дозволить повністю задовольнити енергетичні потреби людства до кінця XXI століття.
Більше – не завжди краще. Але іноді це правило все ж працює. Більша частина сонячної енергетики ще п'ять-десять років складалася або з невеликих сонячних батарей на дахах, або з невеликої кількості «сонячних ферм» з потужністю до сотні мегават. Однак поступово це почало змінюватися. З появою сонячних башт та "сонячних ферм" в пустелях масштаби і амбіції проектів почали рости в міру здешевлення технологій отримання самих сонячних колекторів.
Сонячною енергетикою зацікавились крупні гравці енергетичного ринку. До того як почати мріяти про Марс Ілон Маск впроваджував масштабні проекти з акумулювання сонячної енергії. І йому це вдавалось. Та очевидно перспектива покинути планету в його баченні стала пріорітетною. Мабуть він має на це важливі причини, ну і звісно якусь невідому нам інформацію. Бо ж не covid-ом одним…
Але «нам своє робить»…
Австралійська компанія Sun Cable не тільки будує «найбільшу в світі «сонячну ферму», що складається приблизно з 15000 гектарів фотоелектричних панелей потужністю 10 ГВт, а також і «сховище акумуляторів» – акумуляторну батарею на 33 ГВт-год. Плануюється виділити значну частину цієї потужності (3ГВт) для транспортування з Північної території Австралії по високовольтної системі постійного струму (HVDC) протяжністю 4500 кілометрів через океан в Сінгапур. Якщо все піде добре, до 2027 року проект зможе забезпечувати до 20% потреб Сінгапуру в електроенергії і допоможе відмовитися від дорогого імпорту природного газу.
З огляду на те, що Сінгапур (як і більшість країн світу) підписав Паризьку угоду, а його поточні заходи по скороченню викидів вуглецю оцінюються Climate Action Tracker як «вкрай недостатні», можна припустити, що лідери країни будуть з інтересом спостерігати за тим, як проект формується.
Якщо Sun Cable дійсно зможе виконати свої обіцянки (які самі по собі можна порівняти з нинішньою потужністю офшорних вітроенергетичних установок Великобританії), це радикально змінить уявлення про те, як виробляється і споживається енергія в усьому світі. Звичайно, це також радикально знизить викиди. Практично і наочно демонструючи, що майбутнє за низьковуглецевими технологіями, такі проекти, як Sun Cable, можуть остаточно покласти край старому підходу щодо економіки розвинутих країн, а також суттєво вплинуть на зміну клімату на планеті.
Детальніше про викристання сонячної енергії
в різних кліматичних зонах читайте у
квітневому номері нашого видання
в різних кліматичних зонах читайте у
квітневому номері нашого видання
Немає коментарів:
Дописати коментар