Прорив у термоядерному синтезі. Бути чи не бути?

Приватні компанії мають на меті продемонструвати робочі термоядерні реактори у 2025 році. Про це пише видання Science. Зазначається, що стартапи оптимістично налаштовані щодо досягнення енергетичної беззбитковості, а от науковці, дослідження яких фінансує держава, налаштовані більш скептично.

Пишуть, що більшість із десятків спроб, які підтримав венчурний капітал, не вийшли за рамки комп’ютерних прогнозів і невеликих прототипів. Але цього року кілька компаній представлять нові установки, які, за їхніми словами, незабаром приведуть іонізований газ, що кипить, до температур, сприятливих для синтезу.

Фізик Мішель Лаберж, засновник стартапу General Fusion вважає, що в наступні рік-два чимало дослідників досягнуть свого роду беззбиткових показників. Для фізиків, які десятиліттями працювали в лабораторіях, що фінансуються державою, аби змусити термоядерний синтез працювати, такі графіки здаються надзвичайно оптимістичними і такими, що більше зумовлені потребами інвесторів, аніж науковою реальністю. «У моєму житті ніколи не було жодної установки, яку ми вмикали, і вона негайно працювала», — каже Стівен Коулі, директор Прінстонської лабораторії фізики плазми, головної лабораторії термоядерного синтезу Сполучених Штатів.

 Даніель Клері констатує: «Поки що, незважаючи на мільярди доларів інвестицій і десятиліття зусиль, лише американський Національний комплекс лазерних термоядерних реакцій (NIF), який подрібнює та нагріває крихітні капсули термоядерного палива потужними лазерами, досягнув беззбитковості». 

Переклад статті у нашому березневому номері

Віддаймо годину Землі

 Цієї суботи, 22 березня, о 20:30 за місцевим часом, у нас є потужний шанс об’єднатися заради нашої планети, єдиного дому, який ми всі поділяємо. 

Приєднуйтесь до нас у створенні #BiggestHourForEarth , вимкнувши необов’язкове світло та присвятивши 60 хвилин, щоб подарувати годину Землі. Використайте цей час, щоб зробити що-небудь позитивне для нашої планети.

Як ви можете стати частиною цього руху? Це повністю залежить від вас! Виберіть будь-яку діяльність, яка допоможе вам відновити зв’язок із природою, відновити планету, дізнатися більше про нашу планету або надихнути інших піклуватися про неї. 

Наближається весна - як щодо установки дощової бочки для збору дощової води на ваших дачах чи у заміських будинках? Це не тільки допоможе вам заощадити воду, але й зменшить ерозію та затоплення. Крім того, ви можете зробити його візуально привабливим за допомогою прикрас; це веселий проект для всієї родини.

Для любителів тренажерних залів серед нас, чому б не пропустити тренажерний зал з кондиціонером і вибрати натомість пробіжку на природі? Тренування на свіжому повітрі можуть дати вам більше енергії, й змогу поніжитися на свіжому повітрі на лоні природи. Виберіть хоч би  60 хвилин свого часу і дозвольте природі підсилити ваше тренування.

Відвідайте наш веб-сайт, щоб отримати ідеї щодо того, як присвятити годину , включно з деякими заходами, які ви можете відвідати у вашому місті, селі чи регіоні. Зареєструйтеся, щоб пообіцяти Подарувати годину або більше!

Кожна година на рахунку. Минулого року ви присвятили нашій планеті понад 1,4 мільйона годин. Цього року давайте вийдемо далі і зробимо Годину Землі 2025 ще масштабнішою!

Покажіть своїй спільноті, як ви віддаєте годину для Землі за допомогою #MyHourForEarth.

Разом ми можемо створити момент, який світ не забуде. До зустрічі 22 березня! 

День народження Пророка

9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814, тобто – 211 років тому, народився Тарас Шевченко.

А побачив світ Тарасик у Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії (нині - Звенигородський район, Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.

Край, звідки родом Тарас Григорович, наче роздвоївся: з’явився на світ у Моринцях, а виростав у Кирилівці. Ці села майже поруч: і там схили і яруги, і там – ставки та поля. Та й церкви на один штиб – на пошану Іоана Богослова. Від того й забулося попервах поетові, в якому селі материзна. Уже вільним художником Академії мистецтв, виклопотавши метричне посвідчення з духовної консисторії, Тарас укмітував, що його «прописка» на моринському ґрунті, на Зозулівщині, де стояла селитьба непогамованого сільського Кармелюки – Копія. Можна подумати, що випадковий збіг.

Та, коли зазирнути в родовий літопис, проникнути в таємниці Бойків-Шевченків і врахувати поневіряння ще дитиною безпритульного сироти, напоєного леготами, пахощами й пісенними чарами цього незвичайного краю, то легко зрозуміти, що лише з такого кореня міг вирости справжній поет із дивовижним світобаченням і світовідчуттям.

До речі: у рік, коли світ побачив Тарас Шевченко, шість українських козацьких полків вступили до столиці Франції. У боях за Париж відзначилися хоробрістю «Три бузьких і стільки ж українських козацьких полки». Геройствували козаки з Київщини, які оточили дивізії генерала Пюто в районі гори Монмартр, а на території Німеччини та Франції в 1813–1814 роках взяли участь у боях чотири полки Української кінно-козацької дивізії; два Чернігівські і Полтавський кінно - козацький; кілька Чернігівських ополченських військ для служби в запіллі (тилу).

Духовне життя того періоду пов’язане розгортанням національно-визвольної боротьби за волю й незалежність, бажанням відродити українську державність. Формується й утверджується стиль козацького бароко в живописі, музиці, прикладному мистецтві, архітектурі. Величні храми, палацові будівлі випромінювали впевненість, спокій, красу, одночасно давні українські мистецькі традиції й подих сучасності. І серед отого розмаїття подій на Звенигородщині народжується Поет…

Народження Т. Шевченка образно змалював у книзі «Тарасик» письменник та етнограф Гнат Хоткевич: «Мати кричали на полу, Катря стояла біла, як крейда, й уся трусилася. У печі булькотів великий чавун із водою, ночви було навіщось внесено в хату. Баба туго стягла наміткою голову і спокійними рухами вешталася то за рядно, то сюди... Рядно було вже скинуте й видно було матір. Микита аж не пізнав своєї матері – така вона була біла. Рука звисла з полу, так наче шматок прядива. Баба купала дитину й не переставала бубоніти.

Скінчивши, закутала дитя в стару материну спідницю, перехрестила, шепочучи: «Пошли, боже, щастя-здоров’я, вік довгий, і розум добрий із отцевої молитви, із материної молитви та й з бабиної молитви»... Воду й ножик поклала під голову дитині, щоб відьма не прийшла та не пошкодила. Прикрила мале шматком старого кожуха.

Рипнули двері – то батько вернувся, поглянув на бабу, а та, мов на запит, відповіла: «Син, син». Батько повагом роз­дягався. Потім пішов у сіни, витер чоботи і, вернувшися, сів на лаві близько жінки. Щось говорив їй потиху. Потім підійшов до дитини й довго дивився, як воно спить. Узяв соломинку й стебельцем доторкався малому чола, носика, губоньок, мовби боючися торкнутися дитини корявою мужичою рукою».

У хаті повіяло тихим заспокоєнням... Народився духовний пророк України.

Віктор Жадько