10 квітня, конструкторське бюро «Південне»
відзначатиме 65-річчя від дня заснування. Не так давно держпідприємство
запустило найпотужніший у країні суперкомп’ютер, насьогодні ключовим для нього
можна назвати канадсько-український проект з будівництва і пусків ракети-носія
«Циклон-4М».
КБ має цікаву і насичену знаковими подіями
історію діяльності. Однією з таких віх є, наприклад, участь фахівців
конструкторського бюро у створенні українського модуля міжнародної космічної
станції (МКС).
Міжнародною космічною спільнотою в 1980-і
роки було прийнято рішення щодо створення МКС – постійно діючої орбітальної
лабораторії. У середини 1997 року НКАУ спільно з Росавіакосмосом в рамках
співпраці обговорили можливість участі України в створенні окремого
українського модуля на МКС. При цьому передбачалося, що українська сторона
візьме участь у створенні, оснащенні та запуску одного з науково-дослідних
модулів, створюваних в складі російського сегмента МКС.
Роботи по оцінці можливості створення цього
модуля і засобів його запуску були доручені КБ «Південне». Після детального,
спільного з РКК «Енергія», опрацювання КБ «Південне» підготувало технічні
обґрунтування та пропозиції щодо вигляду українського науково-дослідного
модуля, засобів його виведення, особливостей інтерфейсу з російським сегментом,
організаційні і економічні аспекти проекту. Паралельно з цим НКАУ і Росавіакосмос
за участю КБ «Південне» і РКК «Енергія» готували проекти міжурядових рішень,
технічні та юридичні документи участі України в МКС.
За результатами опрацювань український
модуль був подібний до російського, але крупнішим за розміром, використовував в
своєму складі «стандартне» інтерфейсне обладнання (засоби причалювання і
стикування, низку бортових пристроїв тощо) російського науково-дослідного
модуля, але конструктивно і за оснащенням науковими приладами відрізнявся від
нього, виходячи з можливостей його запуску ракетою-носієм «Зеніт». Було
запропоновано удосконалити і російський модуль, оскільки енергетичні можливості
«Зеніту» давали змогу створити уніфікований корабель-модуль, в тому числі і для
доставки вантажів на МКС (зокрема, обсяг доставки палива при цьому зростав майже
вдвічі), що призвело б до істотного скорочення кількості запусків у порівнянні
з кораблем «Союз-Прогрес». Напрямок робіт щодо уніфікації російського і
українського модулів було визнано найбільш доцільним.
У жовтні 1997 року НКАУ спільно з НАН
України було сформовано Координаційний комітет з наукових досліджень і
технологічних експериментів, який розробив нову наукову програму. При цьому
були позначені пріоритетні напрямки досліджень на МКС:
- космічна біологія, біотехнологія і
медицина;
- космічні технології та матеріалознавство;
- фізико-хімічні процеси в умовах
мікрогравітації;
- астрофізика і заатмосферна астрономія;
- дослідження Землі та ближнього космосу;
- космічна енергетика.
Було представлено близько 400 проектів
українських вчених, на основі яких згодом була створена програма досліджень на
українському модулі МКС.
У березні 1998 року пропозиції України були
обговорені в NASA, отримали схвалення і технічну підтримку. Зокрема, було вирішено
уніфікувати робочі місця українського модуля з подібними американськими. НВК
«Курс» (м. Київ) – майбутньому розробнику цих робочих місць, були передані
необхідні технічні документи і вимоги.
У свою чергу КБ «Південне» підготувало низку
технічних документів для наукових організацій в частині вимог із узгодження
наукової апаратури з модулем. Надалі через обмежені фінансові можливості було
прийнято рішення про перенесення частини із запланованих експериментів на
російський модуль МКС.
А ось так виглядають перспективи
вітчизняного ракетобудування!
28 грудня 2018 року уряд схвалив проект
«Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-космічної програми України
на 2019—2023 роки». Наразі проект опрацьовується в комітетах Верховної Ради.
При належному фінансуванні державної
космічної програми, Україна готова запустити чотири космічні апарати протягом
наступних чотирьох років. Про це повідомили у Державному космічному агентстві
України.
“Україна має укладені угоди про
співробітництво з 24 країнами світу. З ними здійснюються десятки проектів”, —
додали в агентстві.
За інформацією Укркосмосу, найбільш значущі
з цих проектів — це проект створення РН “Антарес” (США) та “Вега” (ЄС).
“В 2019 році планується здійснити 5 пусків
цих ракет-носіїв”, — зазначили фахівці, відповідаючи на запитання про те, чи
планує Україна здійснити запуск космічних апаратів.
“При належному фінансуванні державної
космічної програми ближчим часом готові до запуску наступні космічні апарати:
„Либідь“ — 2020 рік, „Мікроват-М“, „Січ–2-1“ − 2021 рік, „Січ−2-2“ — 2022 рік”,
— додали в агентстві.
А ще, нагадаємо, – у світі є лише кілька
компаній-розробників іонно-плазмових двигунів, потрібних для освоєння космосу,
серед них – харківські підприємства. Харків’яни вироблятимуть
іонно-плазмові двигуни – не для автобусів, а для космічних супутників!
Більше про роботу фахівців, а також про екологічно чисті ракети,
асоціацію «Місячне село» й особливості фінансування КБ «Південне» читайте у
квітневому номері нашого видання https://metaltechcomua.blogspot.com/p/blog-page_21.html
