Треба усвідомити всім, що ця війна це
дорого.
Надовго не зважаючи є бойові дії чи їх немає.
Відбудова України в нових повоєнних умовах – це продовження захисту нашої
Батьківщини.
Війна в Іраку 2003-го року обійшлася
американцям в 1.1 трлн доларів. Один день війни за різними оцінками обходиться
росії приблизно в 20 млрд доларів. Не менша цифра сьогодні й для України, і ми
теж витрачаємо не менше 3-4 млрд в день.
Ми всі тішимось, дивлячись, як російський
рубль перетворюється в "двохсотого" у прямому значенні цього слова,
разом із самою економікою РФ. Але будьте певні – не краще зараз відбувається з
нашою...
На сьогодні можна перерахувати багато чого,
що перестало працювати в Україні. І не лише в районах бойових дій.
Понад мільйон (а може й більше) людей
покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить вони випали з економіки
і перестали в неї вкладати.
А отже ми ми маємо тверезо оцінити,
наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі
економіки.
Тому задумайтесь про наступне, хоч може на
перший погляд це не на часі, але все ж:
1. ПЕРЕСТАЄМО волонтерити, жертвуючи робочим
часом (при бажанні це можна робити й поза роботою!): якщо маємо зараз робоче
місце, і там є робота – то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!
2. Поважаємо та усіляко підтримуємо
підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз
хребет економіки!
3. Долаємо у собі почуття провини (це оте
"чому я в теплі, якщо інші на передовій") бо не можуть всі люди,
особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія
почне здаватися ворогу через відсутність тилового забезпечення (харчі, амуніція
тощо)! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму
рубежі!
4. Активно продовжуємо товарно-грошовий обіг:
оплачуємо рахунки, платимо податки, робимо замовлення, як це робили до війни, купуємо
продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, платимо за квартиру, при потребі
відвідуємо сімейного лікаря, фітнес-центр тощо. Намагаємось тримати обіг коштів
максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! Це нормально!
5. Підприємці, при найменшій можливості,
тримайте бізнес відкритим! Особливо у нас на Заході України, де загроза війни на
сьогодні не така висока. Це зараз дуже критично.
6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу
і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну,
навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!
7. Окреме звернення до ІТ-сфери: зараз ви чи
не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки загалом.
Тому вже сам факт, що ви працюєте – це потужний вклад у перемогу! Маєте
можливість евакуюватися за кордон – окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу
на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!
8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити
манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна – посилайте
услід за рускім карабльом.
Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине
почуття провини "чому я не там", повторюйте: "Я працюю! Це моя
боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і здамся
сам(-а), бо моя Україна -- понад усе!"
Всі міста і села в Україні, які не
потерпають від бомбардувань, повинні вийти на роботу.
Ми повинні працювати вдвічі краще і
ефективніше. За себе і за ті міста, які не мають такої можливості.
Ми не можемо залишати без роботи і зарплат
цілу країну. Не можемо сподіватись на те, що нас нагодує Захід.
Я знаю, що всі хочуть долучитись до боротьби
і думають, що робота зараз це не важливо.
ВИ ПОМИЛЯЄТЕСЬ!!!
В нас добре укомплектований військовий
фронт, в нас достатньо волонтерів та фондів допомоги, але в нас абсолютний
недобір зараз на економічному фронті. Якщо економіка країни зупиниться це буде
катастрофа.
Тому двічі подумайте де від вас буде більше
користі: стояти 10-м на західному блокпості чи іти і працювати, працювати,
працювати. Заробляти гроші, жертвувати на армію, перелаштувати своє виробництво
на військовий час, не дати спинитись економічній машині країні.
Керівники установ та підприємці!
Якщо ви хочете допомогти нашим збройним
силам і долучитись до нашої перемоги, – не розпускайте працівників, не
зупиняйте роботу!
Підприємці, особливо виробники продуктів
харчування та першої необхідності – тримайте ціни на свої продукти на
довоєнному рівні. Якщо ви забезпечите роботу і зарплатню своїм людям та дасте
можливість купити ваші вироби незахищеному та малоймущу населенню країни – ви
зробите надзвичайно багато.
Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава
Україні!
