Чорні дні розстріляного відродження

3-4 листопада чорні дні в історії української культури, про які нині згадують десь на маргінесі. А даремно, бо теперішня війна є продовженням тієї самої війни на знищення українців москвою.

    Розстріл Соловецького етапу (Соловецький лагєрь особоого назначєнія, СЛОН.) у період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Серед 1111 жертв якого були чільні представники української інтелігенції та культурної еліти. Це театральний режисер-новатор, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, філософ і письменник Валер’ян Підмогильний, поети, письменники і перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, історик академік, професори Володимир Чехівський, Олексій Вангенгейм і Сергій Грушевський, академіки Степан Рудницький і Матвій Яворський, науковці Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко і багато інших.

Прочитайте чудове видання «Україна. Наука і культура», випуск 28, 1994 рік. Є тут стаття Лесі Матвеєвої, Елли Циганкової і Олександра Янковського «Трагічні сторінки. (З історії Академії наук України)». Прочитайте і вам відкриються воістину величні постаті видатних вчених, перших академіків УАН, справжніх фахівців, дослідників в усіх галузях науки, з якими жорстоко розправилася система, «віддячивши» Соловками, засланнями, репресіями. А в матеріалах Всеукраїнської конференції сумної пам’яті великого терору 1937 року «Злочин без кари», Київ, 1998 рік читаємо: «Рівно шістдесят років тому, 3 і 4 листопада 1937 року, більшовики розстріляли в урочищі Сандормох на околиці Медвежогорська, що в Карелії, закопали 515 доставлених із Соловецької тюрми політв’язнів, з них — 189 синів і дочок України. Серед розстріляних були академіки, професори, відомі українські письменники…»

Так, 3 листопада — це чорний день розстріляного відродження України*. Розправа над членами Спілки Визволення України була спрямована на фізичну ліквідацію проводу української творчої інтелігенції. А скільки було таких пекельних днів? Чимало... Знищувалась наша інтелектуальна еліта. І продовжує знищуватись понині! 

Про, одного з когорти знищених,– академіка ВУАН з 1929 року Степана Рудницького читайле у наступному номері нашого видання. 

  *Поняття «Розстріляне Відродження» виникло через два десятиліття після трагічних подій. Першим сформулював його польський публіцист і громадський діяч, який виступав за польсько-українське співробітництво, Єжи Гедройц. У 1958 році він в своєму листі до українського літературознавця Юрія Лавріненка, який працював на замовлення Гедройца над антологією української літератури 1917-33 рр., запропонував назвати роботу саме так.

Зима під час війни: чи є варіанти опалення квартир

Важливі поради для кожного

З кожним днем холодішає, а Росія лютює від безсилля та провалів на фронті…

У злощасний понеділок, 10 жовтня, мабуть, усі українці відчули — взимку батареї дійсно можуть бути не такими гарячими, як зазвичай. А то й холодними. Щоденні обстріли «шахідами» і ракетами житлових будинків та об'єктів критичної інфраструктури не дозволяють забувати про це. Тож народ кинувся хто куди — хто за електрогенераторами, хто за буржуйками, а хто за дровами.

В соціальних мережах з’явилися запитання: чи можна ставити генератори на балконах, а буржуйки — на кухнях? Чи не наробимо ми ще більшої шкоди собі, рятуючись у такий спосіб?

Хто і як гріється сьогодні у селі та місті

У сільських будинках приблизно 6,1 млн квартир (так їх називають та обраховують статистики), левова їх частка обігрівається автономно: або котлами — 3 млн, або пічками — 2,7 млн. Тобто вони мало залежать від зовнішніх впливів, маючи єдине вразливе місце — газопостачання.

Натомість у містах, де налічується 11,3 млн квартир, понад 8 млн забезпечуються теплом через системи централізованого опалення, 783 тис. — котлами та 78 тис. — пічками. (Зрозуміло, усі цифри довоєнні.) Причому не зовсім зрозуміло, чим опалюються ще 2,4 млн міських квартир?

Ймовірно, у статистиків своя кухня (методика), і, можливо, до неї не потрапляють загальнобудинкові мінікотельні та невеликі котельні підприємств, які за традицією опалюють свій відомчій фонд чи навколишні будинки. Так чи інакше, але із загальної кількості 17,4 млн квартир в Україні приблизно половина, 8 млн, є вразливими у випадку, коли системи централізованого теплопостачання, точніше, ТЕЦ, ТЕС та інші джерела виробництва тепла, можуть бути виведені з ладу.

Отже, відносно добре тому, хто сам господар у своїй хаті — можна і грубу скласти, і криницю у дворі викопати. А що робити мешканцям міських багатоповерхівок?

Народ у нас, звісно, вигадливий, перш за все він звернув увагу на електрогенератори — дизельні, бензинові, маленькі, великі, різні. Інтернет пропонує безліч варіантів. До кожного з них додається інструкція — куди та як їх ставити і підключати (там є свої особливості), а якщо хтось не вміє читати інструкцію, то приїде фірма і все влаштує. Всі інструкції складено на основі державного стандарту ДСТУ IEC 62040-3 (літери IEC означають, що він узгоджується з цим європейським стандартом).

Однак і без інструкцій усім зрозуміло, що ставити генератор в квартирі, на сходових клітинах чи в коморі неможливо, — при роботі він викидає вихлопні гази, як двигун автомобіля, так само голосно гуркотить, а ще гріється. В принципі його, імовірно, можна прилаштувати на балконі, якщо сусіди не проти й він не травитиме їх вихлопами. Але слід зважити, чи витримає його балкон, адже генератору може знадобитися ще фундамент чи окрема підлога. Звісно, жодні правила утримання будинків цього не дозволяють, але й… не забороняють.

З буржуйками та пічками-грубками все набагато складніше, оскільки треба забезпечити димохідну трубу або комин. Можна вивести трубу у вентиляційний канал (він для кожної квартири має бути окремим), але є небезпека, що може не вистачити тяги, яка забезпечується висотою труби (кажу це відповідально, як дачний експлуатаційник трьох грубок). Що вища труба, то краща тяга. Ще одне попередження щодо груб: навіть сотня цеглин для груби — це додаткові пів тонни навантаження на міжповерхові перекриття, тому треба все ретельно прорахувати, інакше груба може телепортуватися до квартири знизу.

Єдиний вихід, у прямому й переносному сенсі, — крізь стінку на вулицю. Приміром, у місті Новодністровськ (мабуть, і в багатьох інших) є багатоповерхівки, де з кожної кухні стирчить вихід від газового котла, який опалює квартиру, й люди з цим живуть. Звісно, тут є порушення законодавства (нормативної бази), адже змінюється зовнішній фасад будинку, який зафіксовано проєктом. Однак згортання систем централізованого опалення в багатьох невеликих українських містах робить таке порушення неминучим.

Для того щоб забезпечити роботу котла (чи груби) відповідно до ДСТУ, треба мати окремий вентиляційний канал. Такі системи працюють, наприклад, у ЖК «Щасливий» у с. Софіївська Борщагівка під Києвом, де квартири опалюються газовими котлами. На жаль, усі вони мають підвищений ступінь небезпеки, по-перше, через загрозу отруєння чадним газом, а по-друге, через вибухонебезпечність, тому такі системи потребують суворого контролю та догляду.

Ще одне зауваження щодо буржуйок (якщо хтось не мав із ними справи). Слід розуміти, що вони не тримають тепло так довго, як груба чи пічка, — вони гріють доти, доки горять дрова, а далі швидко охолоджуються. Отже, всім, хто планує рятуватися від холоду в екстрених ситуаціях, варто мати на увазі всі ці особливості.

Що радить столична влада

Заступник голови КМДА Петро Пантелеєв розказав, як столична влада готується до цієї, воєнної, зими та що порадити людям.

      — Використання буржуйок у багатоквартирних будинках, де щільна забудова, не оптимальний варіант. Київ пішов шляхом використання мобільних котелень, що працюють на дизельному паливі, та розгортання пунктів обігріву у разі надзвичайної ситуації. До того ж маємо пересувні генератори.

Ми плануємо використовувати такі котельні для будівель, де критично необхідно не допускати зміни температурного режиму, — пологових будинків, лікарень тощо. Також, якщо буде необхідно, їх можна використати для розгортання пунктів обігріву для мешканців, наприклад, на базі шкіл та інших будівель, які можуть прийняти велику кількість людей і в яких можна забезпечити їх теплом.

Висновок: найбільш ефективною та надійною системою опалення є централізована система теплопостачання, особливо у великих містах. Приміром, у Києві вона найбільша в Європі та, попри високий ступінь зношеності теплових мереж, справно забезпечує киян теплом. Навіть щоденні пориви, кількість яких узимку може доходити до десятків, швидко ліквідовуються завдяки ефективній організації роботи ремонтних бригад.

До того ж системи централізованого теплопостачання в Києві та інших великих міст країни насправді більш стійкі, ніж здається, та мають значну кількість резервних джерел виробництва теплової енергії. Тому нормальне проходження опалювального сезону в цілому по Україні значною мірою залежить від професійності та готовності місцевої влади. Це не означає, що містянам і жителям сіл та селищ не треба й самим готуватися до екстрених ситуацій (у міру своїх можливостей), сподіваючись лише на владу. Але враховуючи всі нюанси, про які ми говорили, та техніку безпеки.

Це війна, а на війні як на війні.

https://zn.ua/ukr/

Вітаю з святом, захисники наші

Сьогодні свято. Свято кожного, хто був, буде чи є причетним до захисту України.

Я вітаю усіх наших захисників зі святом!

Вітаю морпіхів та аеророзвідку, нацгвардіців та артелеристів, авіацію та танкістів, десантуру та розвідку, ППО та ССО, піхоту до якої відношу й себе, а також хлопців та дівчат з добробатів, погранців та інших. Вітаю всіх друзів, що воювали чи воюють зараз, захищаючи нашу країну. Вітаю і тих, хто захищає Україну на дипломатичному та інформаційному фронті. 

Вітаю вас захистники Вітчизни і знаю, що перемога буде за нами! 

Хай береже та захищає вас Бог, хай оминають вас ворожі кулі та снаряди.

Повертайтесь живі і здорові з Перемогою і нехай війна назавжди покине землю нашу!

Слава ЗСУ! Слава воїнам України! Слава нашим захисникам!

Щира пошана всім воїнам України!  Вічна слава загиблим українським героям!

 

 

Буде чи ні – готуватись не зашкодить

         Агресор погрожує Україні та всьому світу використанням ядерної зброї. Шантаж особливо посилився після успішного контрнаступу ЗСУ. путін переконує, що не блефує, а Захід розмірковує над різними сценаріями реагування на дії агресора. Умовно захист від ядерного удару можна поділити на три етапи: підготовка, виживання та перебування в безпеці. Як діяти під час кожного з них читайте у матеріалі ЄвгеніїЛуценко, редакторки стрічки новин hromadske та у наступному номері нашого видання.

Що робити зараз?

Перший етап — це підготовка. Визначте укриття поблизу місць, де ви проводите найбільше часу — наприклад біля дому, роботи, спортзалу. Також визначте найкращі укриття на маршруті, яким ви часто їздите — якщо попередження чи вибух заскочать вас у дорозі.

Укриттям може і стати приміщення, яке конструкціями з міцного матеріалу відділятиме вас від радіації. Цегла, цемент і земля краще зупиняють радіацію, ніж дерево, гіпсокартон чи тонкий листовий метал. Так само краще захищають зони всередині будівлі, наприклад, туалет, ванна чи комора, що розташовані далі від зовнішніх стін та даху, на які осідають радіоактивні матеріали. У багатоповерховій офісній будівлі, зведені з цегли чи бетону, найбезпечнішими будуть середні поверхи, далі від зовнішніх стін та даху, пояснюють в Університеті Джонса Гопкінса.

Найнадійнішим укриттям є підвали, особливо ті, що мають залізобетонне перекриття, яке ефективно поглинає гамма-фотони. Підземні укриття захищатимуть не лише від радіації, а й від уламків будівель після ударних хвиль. Відкриті території, транспортні засоби, мобільні будинки, одноповерхові будинки з легких конструкцій, дерев’яні споруди не надають належного захисту. Найкраще ховатись у підвалі, метро або в центрі великої будівлі. 

Перевірте свою тривожну валізу — зібрати її допоможе наш матеріал. Бажано мати декілька рюкзаків у місцях, які ви відвідуєте найчастіше. Обов’язково має бути вода у пляшках, герметично запаковані продукти тривалого зберігання, респіратори (FFP2, FFP3), ліхтарик і запасні батарейки, копії важливих документів, міцні сміттєві пакети. Запаси мають бути розраховані щонайменше на 24 години, але бажано — на 3 дні. Якщо у вас є тварини, для них теж необхідно підготувати запаси води й корму.

Також завчасно закупіть йодид калію та дозиметр — якщо є змога. Внаслідок електромагнітного імпульсу, найімовірніше, буде пошкоджена електроніка за декілька кілометрів від епіцентру вибуху, зникне мобільний зв’язок та інтернет. Радіо залишиться єдиним джерелом інформації, через яке влада має повідомляти про подальші дії. Важливо придбати радіо з живленням від батарейок або генератора з ручним приводом.

Заздалегідь разом із близькими складіть план дій у разі ядерної загрози. План має охоплювати 24-72 години після початку надзвичайної ситуації. Відпрацюйте його декілька разів, щоб рідні знали, як діяти в цей час.

Як вижити під час удару?

     Другий етап — виживання під час ядерного удару. Ваша безпека залежить від кожної секунди, тож діяти потрібно швидко. Якщо влада сповістила про ядерну загрозу, негайно пройдіть у найближче укриття (чи то підвал, чи то ізольоване приміщення в будівлі) разом із тривожною валізою. Якщо у приміщенні є вікна, не підходьте до них — це допоможе захиститися від вибуху, жару та радіації. Залишайтеся якомога далі від стін і даху, оскільки радіоактивний матеріал осідає на зовнішній поверхні будівель. 

Перше, що відбувається під час ядерного удару — спалах вогняної кулі, яскравішої за сонце. Якщо дивитися на спалах, можна тимчасово осліпнути. Випромінювання триває лише декілька секунд, але може спричиняти ще й опіки відкритих ділянок тіла та пожежі.

Через декілька секунд після виникнення вогняна куля перетворюється на хмару. Одночасно з вогняною кулею із землі підіймається стовп пилу та диму — візуально ця стадія нагадує форму гриба. 

Усе, що перебуває в зоні ураження вогняної кулі, випаровується. Вижити в епіцентрі вибуху можливо, лише якщо перебувати в укритті. За декілька секунд після вогняної кулі буде утворюватися вибухова хвиля, яка змітатиме все на своєму шляху.

Якщо ви опинилися на вулиці під час спалаху, потрібно:

* сховатись у заглибленні чи за будь-яким об’єктом, що може гарантувати захист;

* негайно лягти обличчям донизу, щоб захистити відкриту шкіру від опіків;

* прикрити органи дихання маскою чи тканиною;

* якщо є куртка чи капюшон, слід натягнути їх на голову, а руки сховати під себе;

* якщо капюшона немає, варто прикрити голову руками;

* якщо ви опинилися в транспорті під час вибуху, необхідно зупинитись і пригнутися всередині автівки.

У такому положенні залишайтеся, поки не минуть дві ударні хвилі, які за звуком нагадуватимуть грім. Вони триватимуть довше, ніж ударні хвилі після звичайного вибуху, через потужність ядерних бомб, і матимуть більшу руйнівну силу. 

Після двох ударних хвиль у вас є 10 хвилин, щоб зайти в найближче укриття перед початком радіоактивних опадів. Найвищі рівні радіації просто неба виникають одразу після початку радіоактивних опадів, згодом рівень радіації зменшується.

Прямуйте до найближчого укриття, наприклад, у підвал. Якщо не вдається знайти укриття під землею, підійміться на середні поверхи багатоповерхівки та знайдіть найбільш ізольоване приміщення без вікон, а отвори у дверях закрийте ганчірками. Те саме стосується і людей, які на момент вибуху опинились у квартирі: тоді ховатися потрібно у ванній кімнаті, туалеті або коморі.

Якщо ми з рідними в різних місцях?

Ще на етапі підготовки бажано скласти спільний план дій на той випадок, якщо ви з рідними не будете поруч. Потрібно враховувати, що під час надзвичайної ситуації зв’язку може не бути. 

Якщо під час ядерного вибуху ви опинилися в різних місцях, не намагайтеся об’єднатися — це допоможе уникнути зайвого випромінювання. Кожен має залишатися там, де є, і шукати найкраще укриття.

      Що робити після ядерного вибуху?

Третій етап — залишайтеся в безпеці. Щойно ви опинилися в укритті:

* зніміть із себе брудний одяг і складіть його в поліетиленовий пакет, окремо від незаражених предметів;

* якщо є змога, помийте милом і водою відкриті ділянки шкіри, нігті та волосся;

* якщо немає можливості помитися, протріть серветкою або змоченою чистою тканиною відкриті ділянки шкіри та волосся;

* обробіть опіки та поранення, якщо вони у вас є, та перевдягніться у чистий одяг;

* якщо є домашні тварини, милом і водою почистьте їхню шерсть;

* не торкайтеся очей, носа та рота без нагальної потреби;

* прикривайте органи дихання маскою, респіратором, марлевою пов’язкою або чистою тканиною.

У підвалі чи будь-якому приміщенні, де ви переховуєтесь, вимкніть вентиляцію та щільно зачиніть двері. Усі щілини затуліть мокрою тканиною. Слідкуйте за оновленнями на радіо та не виходьте зі сховку, поки влада не подасть сигнал. 

Увесь цей час харчуйтеся продуктами лише з герметичного пакування. Не вживайте їжу чи рідини, які перебували просто неба й можуть бути забруднені радіацією. 

Чи пускати нових людей в укриття?

Ви можете приймати нових людей до сховища, але просити їх виконати декілька умов, щоб уникнути поширення радіоактивного пилу. 

Попросіть їх перед входом зняти верхній одяг — пальто чи куртку та взуття. Це дозволить усунути більшість забруднення. Цей одяг потрібно залишити в пакеті на вулиці. 

Після цього люди повинні милом та водою промити відкриті ділянки шкіри, нігті та волосся. Якщо такої можливості немає, відкриті ділянки та волосся потрібно протерти серветкою чи змоченою тканиною.

Як довго залишатися в укритті?

Що довше ви можете залишатися в укритті, то меншу кількість радіації отримаєте. Кожен повинен залишатися у сховищі протягом першої години після вибуху — тоді рівень радіації найнебезпечніший. Далі ваші дії залежать від певних обставин:

* якщо ви перебуваєте в поганому укритті, а поряд є краще, перейдіть у нього щонайменше через годину після атаки. Радіаційне опромінення зменшується на 55% упродовж першої години;

* якщо ви перебуваєте в хорошому укритті, залишайтеся в ньому щонайменше 24 години та чекайте вказівок влади. За першу добу радіаційне опромінення зменшується на 80%. 

Рівень загрози ззовні також залежить від відстані до епіцентру вибуху, напряму вітру, потужності бомби. Якщо у вас є дозиметр, ви можете самостійно виміряти рівень радіації поза укриттям. 

Безпечним вважається показник до 30 мікрорентгенів на годину (0,3 мікрозиверта на годину). Але такий рівень навряд чи буде після ядерної атаки. Радіація у 100-200 мікрорентгенів може призвести до 1-го ступеня променевої хвороби. 

Як підготуватися до виходу на вулицю?

Віцепрезидент із цифрової стратегії Intellias Роман Павлюк зібрав «свій досвід занять із цивільної оборони, фізики, зокрема ядерної», та запропонував, як підготуватися до виходу з укриття. Насамперед він радить запастися поліетиленовими дощовиками, бахілами, рулоном товстих сміттєвих пакетів, респіраторами в окремій упаковці, армованим скотчем, гумовими господарськими рукавицями, захисними професійними окулярами, запакованими паперовими серветками, рідиною для змивання лаку з нігтів (зі вмістом ацетону) або чистим ацетоном, компасом, картами місцевості.

Перш ніж вийти назовні, потрібно надягнути респіратор, рукавиці, дощовик, окуляри та бахіли, на рюкзак натягнути сміттєвий пакет. Для кращого захисту обмотайте скотчем місця, які погано прилягають до тіла. Маску Павлюк рекомендує змінювати кожні 3 години, а дощовик — 8-10. Переодягатися потрібно у приміщеннях, найкраще — у підвалах, де немає протягів. Якщо раптом у вас є протигаз, обов’язково вдягайте його перед виходом.

Якщо довелося забруднити руки чи обличчя, протирайте їх паперовими серветками, змоченими у рідину для змивання лаку. Якщо потрапили під дощ, необхідно одразу ховатися в укриття та перевдягатися.

А коли вживати йодид калію?

Препарат не можна використовувати «для профілактики». Його вживають одноразово (якщо немає інших вказівок) лише після оповіщення від офіційних органів влади. 

Йодид калію заповнює щитоподібну залозу стабільним йодом, тож радіоактивний йод із викиду не поглинається. Разова доза йодиду калію захищає тільки щитоподібну залозу впродовж 24 годин. 

Дозування препарату:

* діти до 1 місяця (немовлята й діти під час грудного вигодовування) — 16 мг;

* діти від 1 місяця до 3 років — 32 мг;

* діти від 3 до 12 років — 62,5 мг;

* підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують груддю — 125 мг.

Дорослим після 40 років не рекомендовано вживати йодид калію, оскільки у цьому віці щитоподібна залоза майже не накопичує радіоактивний йод. Проте якщо жінка, старша за 40 років, вагітна чи годує грудьми, їй варто приймати йодид калію.

Бережімо себе і своїх близьких!

Переможемо разом!

На порозі осінь! Зустрічайте!

    Сьогодні 23 вересня о 4-й годині ранку за Київським часом ми пройшли точку осіннього рівнодення. Почалася осінь. Якщо Ви уважно слідкуйте за датами осінніх рівнодень, то могли помітити що осіннє рівнодення не завжди настає 23 вересня. Іноді настання астрономічної осені припадає на 22 вересня. Приміром у минулому 2021 році та позаминулому 2020 році саме так і було. Виходить що осіннє рівнодення у половині випадків настає 22 вересня? Саме так і є. Але якщо Ви відкриєте старі шкільні підручники із географії, природознавства чи астрономії, то помітите там дату осіннього рівнодення лише 23 вересня. Вся справа в тому, що ще кілька десятиліть тому осіннє рівнодення дійсно наставало саме 23 вересня у трьох випадках із чотирьох. Але пройшли десятиліття, і ми бачимо що рівнодення настає раніше ніж колись, і тепер частіше фігурує дата 22 вересня. Невже небесна механіка дає збій?
    Насправді нічого особливого не відбувається. Все через те, що наша планета окрім річного і добового рухів здійснює ще один, менш помітний для нас, однак добре простежений в історії - а саме коливання земної осі, який у фізиці більш відомий як прецесія. Простежити цей рух протягом кількох поколінь людей досить складно, адже для повного обертання земної осі потрібно майже 26 тисяч років! Однак історія людської цивілізації, яка налічує 7-8 тисяч років (не плутати із доісторичним періодом) все таки простежує ці рухи. Вони навіть отримали в стародавній науці свою назву - "Випередження рівнодень" (praecessio aequinoctiorum). Простіше кажучи, кожного року осіннє рівнодення (як і весняне) настає трішечки раніше, ніж у попередньому році. Звісно що помітити ці кілька секунд ми не можемо, однак коли мова йде про століття, ці зрушення очевидні. Коли Ератосфен в день літнього сонцестояння спостерігав за дном колодязя в стародавньому Асуані (Єгипет), аби виміряти розміри Землі, скоріше за все в перерахунку на наш календар, це було не 21 червня як зараз, а 22, або ж навіть 23 червня, оскільки 2700 років тому літнє сонцестояння (а воно зміщується також) припадало саме на дві доби пізніше, ніж зараз. Вже через 1200 років літнє сонцестояння буде наставати 20 червня, а осіннє рівнодення - 22 або 21 вересня.
     Прецесія дуже важливий рух нашої планети. Завдяки йому змінюються "полярні зірки". Якщо б Ви спостерігали за вечірнім небом 7000 років тому, то помітили б, що нерухрмою зіркою нічного неба в нашій півкулі була б зовсім не Полярна зірка (Поляріс), а зовсім інша - Тубан. Ще раніше, коли наші предки ще жили в печерах (15000 років тому) в ролі "полярної зірки" була Вега. І так, кожні 7-9 тисяч років ці зірки ніби передають естафету одна одній, і все це відбувається завдяки все тій же прецесії нашої Землі. Багато вчених пов'язують коливання клімату з прецесією, і пояснюють зміни, які відбувалися з нашою планетою 5-7 тисяч років тому, зокрема і масштабне опустелювання Сахари.
     Якщо ж Вас цікавить, чому осіннє рівнодення постійно "перескакує" із 22 на 23 вересня, і навпаки, то тут причину слід шукати вже не в прецесії, а в більш помітному для нашого ока явищі, а саме в чіткому неспівпадінні календарного і астрономічного років. Пригадайте що для повного оберту Землі навколо Сонця не достатньо 365 діб. Для остаточного завершення кола їй потрібно ще 5 годин та 50 хвилин. Ще за часів Юлія Цезаря астрономами було помічено ці майже 6 "зайвих" годин. Аби календар не збивався, вирішено було їх враховувати на четвертий рік, і добавляти в якості 29 лютого ще одну добу, яка набігала за 4 роки. Якщо Ви подивитеся на дату настання осіннього рівнодення цього року (23 вересня, 04:00, і дату наступного - 23 вересня, майже 10 година ранку) то помітите, що воно настало майже на 6 годин пізніше. Це і буде відповіддю на питання, чому рівнодення кожного року настає на майже 6 годин пізніше. Однак у високосний рік все стане на свої місця знову. Тому не хвилюйтеся. Рівнодення залишатиметься в межах 22-23 вересня ще дуже і дуже довго.

    Отже друзі, всім вдалої і гармонійної осені, душевного затишку і тепла, миру і благополуччя! 

За матеріалами Природничо-географічне товариство у ФБ

 

Платформа #ScienceForUkraine. «Наука За Україну»!

 З початком війни можливостей для виїзду науковців за кордон стало більше. Їх приймали і приймають закордонні інститути й лабораторії. А науковці-волонтери з різних країн допомагають українським колегам знайти не просто прихисток за кордоном, а й роботу. Один із прикладів — електронна платформа #ScienceForUkraine («Наука За Україну»). Її створили в перші дні війни волонтери-науковці з різних країн світу. Тут зібрано пропозиції роботи для наших фахівців.

 Детальніше про електронну платформу «Наука За Україну» читайте у серпневому номері нашого видання "ІННОВАЦІЙНІ технології&обладнання".

 

 

«Корозія у мінливому світі – енергія, мобільність, цифровізація».EUROCORR 2022

Наші науковці на YUCOMAT 2022

       З 29 серпня по 02 вересня 2022 року в м. Герцег-Нові, Чорногорія відбулася 23-я щорічна конференція з матеріалознавства YUCOMAT 2022, на якій українські науковці з Харкова, Сум, Києва, Львова презентували 31 доповідь.
     Можливість висвітлити результати своїх досліджень на міжнародній арені доповідачі з України змогли завдяки підтримці організатора конференції Товариства дослідження матеріалів Сербії (Materials Research Society of Serbia) та гранту Європейського офісу аерокосмічних досліджень та розвитку (European Office of Aerospace Research and Development).
     Завідувач відділу №3 Ольга Іванівна Звірко виступила на конференції з науковою доповіддю на тему “Механічна поведінка та воднева проникність вуглецевої сталі з поверхневою нанокристалічною структурою” (“Mechanical behaviour and hydrogen permeability of carbon steel with surface nanocrystalline structure”), автори О.Звірко, О.Максимів, В.Кирилів.

На фото - проф. Юрій Гогоці (директор Інституту наноматеріалів при Університеті Дрекселя, США) та науковці з України.

Про використання ресурсів EGI та EuroHPC науковою спільнотою

Ілюстрація: Adobe Stock.

Обчислювальні ресурси, що є в Україні, не можуть забезпечити підтримки наукових досліджень у повному обсязі, тому стоїть завдання максимально використати наявні обчислювальні ресурси середовища Європейської хмари відкритої науки (EOSC).

Така можливість є. Український національний грід з 2012 року був інтегрований в Європейську грід-інфраструктуру на технічному рівні, а з 2020 року – став асоційованим членом EGI, що дає змогу фахівцям використовувати спільні обчислювальні ресурси Європейської федеративної хмарної інфраструктури EGI, яка є складовою частиною EOSC.

Розподілена хмарна інфраструктура EGI Federated Cloud забезпечує аналіз даних на основі використання віртуальних серверів у межах віртуальних організацій для здійснення міжнародної наукової співпраці.

Щоразу, коли нова наукова спільнота виявляє інтерес до EGI Federal Cloud, команда підтримки (до складу якої входять члени EGI.eu та представники технічних експертів з National Grid Initiatives) організовує особисту або вебзустріч, аби зібрати вимоги, визначити найкращу стратегію для інтеграції додатків і сервісів спільноти й визначити повний робочий план інтеграції.

Однак уже зараз науковці з України можуть використовувати хмарну інфраструктуру EGI Federal Cloud у межах навчальної віртуальної організації та віртуальної організації для тестування.

Докладніше про методику роботи: https://cloudhub.bitp.kiev.ua/ins.../howto-use-egi-resource/

На цей момент успішно працює мережа суперкомп’ютерів, створена у межах реалізації проєкту EuroHPC (https://eurohpc-ju.europa.eu/index_en). Європейські високопродуктивні обчислення (EuroHPC JU) є спільною ініціативою Євросоюзу, європейських країн і приватних партнерів, заснованою 2018 року.

Жодна європейська країна не має необхідного потенціалу, щоби самостійно розробляти суперкомп’ютерні ресурси світового рівня. Співпраця, обмін знаннями й об’єднання ресурсів на європейському рівні важливі, тому EuroHPC JU об’єднує ресурси й досвід 31 європейської країни та партнерів для створення найсучаснішої європейської суперкомп’ютерної екосистеми.

Зараз п’ять суперкомп’ютерів EuroHPC JU працюють у Болгарії, Чехії, Фінляндії, Люксембурзі та Словенії (https://op.europa.eu/.../fcbe3b95-c9bd-11ec-b6f4...). В Італії, Португалії та Іспанії будуються ще три суперкомп’ютери, а на найближчий час заплановано створення нових систем.

Дослідники з академічних, зокрема університетських, кіл, дослідницьких інститутів, органів державної влади і промисловості країн-членів ЄС та країн, асоційованих до програм «Горизонт 2020» і «Горизонт Європа», можуть подавати заявки й отримувати доступ до суперкомп’ютерів EuroHPC. Оскільки Україна є асоційованою країною до обох зазначених рамкових програм ЄС, такі можливості поширюються й на відповідні українські організації.

Для отримання доступу до ресурсів проєкту EuroHPC необхідно подати відповідний запит згідно з умовами проєкту.

З квітня 2021 року час доступу надано користувачам із наукового, промислового та громадського секторів у Європі відповідно до їхніх вимог до додатків відповідно до принципів, викладених у Регламенті Ради JU EuroHPC та Політиці доступу JU. Докладна інформація: https://prace-ri.eu/hpc-access/eurohpc-access/

Документація щодо заповнення форми заявки: https://pracecalls.eu/

Така переорієнтація користувачів на активне використання доступних ресурсів EOSC та інших, окрім EuroHPC, проєктів дає змогу забезпечити безперервність наукових робіт в Україні.

За консультаціями звертайтеся до завідувача відділу комп’ютерного забезпечення наукових досліджень і науково-технічної інформації Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (Інститут теоретичної фізики ім М М Боголюбова НАН України) кандидата технічних наук Сергія Яковича Свістунова: svistunov@bitp.kiev.ua.

За матеріалами НАН України 

«Ми повертаємось на Місяць, щоб летіти далі». Старт 29-08-22 о 15:33 за Київським часом!

    Завершуються останні приготування до старта першої місії програми Artemis. До останньої хвилини перед стартом залишилось лічені години.
     Колись, ще у 2019 році, я (Dorje Batuu) приїжджав в Україну і розповідав про «Артеміду» і про повернення на Місяць. «Ми повертаємось на Місяць, щоб летіти далі».
      І ось нарешті, це станеться.
Для чого летіти на Місяць? Ми ж були там більше п‘ятидесяти років тому, у чому сенс повторювати те, що вже було? А ось для чого:
Попри сміливі плани колонізаціх Марсу і численні експреіменти, ми ще досі не знаємо, чи здатна людина вижити бодай тиждень на поверхні іншого небесного тіла. Нова місячна програма Artemis покликана розрішити цю проблему, відправивши астронавтів на Місяць, проходити «курс виживання».

     Щоправда, зараз «курс виживання» має пройти космічний корабель Orion.
      Чисто візуально так, траєкторія космічного корабля Orion, нагадує траєкторію Apollo-11, котрий таки так, летів по так званій «трасі Кондоатюка». Така траєкторія зветься «free return trajectory», або «траєкторія вільного повернення» якщо ви подивитесь на світлину, вона дійсно нагадує вісімку. Але цьоготращу буле трішки інакше. Насамперед, «Артеміда-1» не буде сідати на поверхню, це буде тестовий обліт навколо Місяця і повернення капсули назад. Справа у тім, що космічний корабель Orion принципово здорово відрізняється від «Аполлонів», тому перш аніж розпочати пілотовані місії, розробникам потрібнен цей випробовувальний політ для того, щоб зрозуміти, як поводиться корабель.
    Окрема команда буде займатись спостереженнями за новим скафандром.
     Взагалі, їх навіть два типи: Exploration Extravehicular Mobility Unit (xEMU) (він призначений для висадки на поверхню Місяця) і Orion Crew Survival System suit (у ньому екіпаж знаходитиметься всередині капсули Orion під час зльоту і посадки) і саме у ньому цього разу полетить манекен на ім’я Мунікін Кампос, котрого призначили командором. (До речі, так звали інженера-електрика, котрий разом з нашим другом доктором Ретке, більше відомого, як «доктор Змив» (dr. Flush), відіграв ключову роль у порятунку місії Apollo-13 у 1970 році.)
     Пара інших манекенів, котрих зовуть Хельга і Зоар, будуть без скафандрів, проте з купою сенсорів-датчиків, котрі вимірюватимуть вплив радіації на жіночі тіла. Причому Зоар матиме захисний жилет, а Хельга ні.
    Четвертий член екіпажу - баранчик Шон. Він представник Європейського космічного агенства (ESA).
     Стосовно Orion Crew Survival System suit, варто зауважити, що у ньому астронавт може знаходитись до шести діб, ( ̶з̶а̶ ̶п̶а̶п̶е̶р̶е̶д̶н̶і̶к̶і̶в̶ ̶т̶а̶к̶о̶г̶о̶ ̶н̶е̶ ̶б̶у̶л̶о̶), тепер він захищає від радіації і навіть розгерметизації. Крім того, скафандр добудовано по типу open platform («відкритої платформи»). Це означає, що використовую і базову конфігурацію, на неї можна монтувати різні прилади, вдосконалювати і підганяти під різні космічні програми.
     Можна розповісти і про другий скафандр, xEMU.  

  Цей скафандр принципово відрізняється від тих, котрі використовуються зараз на ISS (МКС), і навіть тих, що були створені для екіпажів Crew Dragon (SpaceX) і Starliner (Boeing). Задачи в них різні, ну і відповідно, конструкція значно відрізняється.
    Наприклад, зникла купа кабелів системи життєзабезпечення, і зв‘язку - усі комунікації вшиті у різні шари скафандру і не заважають при русі або процесі вдягання скафандру. Немає також застібок, а є щось на кшталт люка на спині, тобто астронавт просто заходить у скафандр, закриває люк, а зверху вдягає систему   життєзабезпечення, котра трішки висить на спині, як рюкзак. Щоправда, висить цей рюкзак доволі високо. Емі Росс, (Amy Ross), інженерка NASA’s Johnson Space Center, котра й створила цей скафандр, пояснила, що таким чином вдалось добитись ідеяльного балансу.    

Взагалі, місячний скафандр виявився дуже зручним. Крістін Девіс (Kristine Davis), також інженерка JSC, котра демонструвала скафандр під час презентації, відмітила чудову термоізоляцію і температуру («Я навіть не спітніла»), і можливість спокійно пересуватись навіть в умовах земної гравітації. Наприклад, Крістін могла спокійно підняти з поверхні велику каменюку. У попередньому Moon suit (у якому літали астронавти програми Apollo), зробити це так же легко було б дуже тяжко.
Всередині скафандру є зручні кріплення - ви фактично вдягаєте його, як важкий туристичний рюкзак - за допомогою лямок на спину, пояс, ноги і плечі. Він, за словами Крістін, і відчувається, як рюкзак. Зараз він важить 200 фунтів (91 кілограм), тобто фактично, Крістін на випробуваннях носила на собі здорового мужика, котрий сидів в неї на плечах (ситуація, котра знайома багатьом жінкам). Але це ще не повна вага. Із системами життєзабезпечення скафандр буде набагато важче. Єдина втіха полягає у тому, що на поверхні Місяця він відчуватиметься у шість разів легшим.
    Сам скафандр знаходиться під тиском, і нагадує баскетбольний м‘яч з руками, ногами і астронавтом всередині. Тиск коливатиметься у межах від 0.2 АТМ до 0.5 АТМ - це додатково допоможе витримувати його вагу і вільно рухатись всередині.
    Окремою втіхою стала голосова комунікація. Тобто, якщо Крістін всередині скафандра на поверхні Місяця сказала б: «з‘єднай мене з Джорджіо», персональна місячна Трейсі без проблем вивела її на наш канал. Також не виключено, що на внутрішню поверхню ілюмінатора гермошолому проектором буде виводитись інформація і астронавт буде користуватись склом, як монітором.
    Цікаво, що віднині скафандр може підганяти під усі зрости і розміри, а це робить його першим універсальним скафандром.
    Загалом місія Artemis 1 триватиме 42 дні, 3 години і 20 хвилин, і завершиться поиводненням капсули у Тихий океан 10 жовтня 2022 року. За цей час Orion з чорною пластиліновою вівцею подолає 1.3 мільйони кілометрів.
   Ми повертаємось на Місяць. Повертаємось для того, аби летіти далі.  Що за небезпеки чатують на наших астронавтів і чому їх не треба боятись? Чому саме ми ще маємо навчитись? І найголовніше, для чого нам це потрібно?
    На усі ці питання і має відповісти ця програма.
   До речі, у листопаді 2020 року, Україна стала дев’ятою країною-учасницею місячної програми NASA Artemis.

    Разом з США, Австралією, Канадою, Японією, Люксембургом, Італією, Великою Британією та Об'єднаними Арабськіми Еміратами.
Ще два роки тому, коли ми були частиною MCC, ми були частиною програми. Зараз ми займаємось абсолютно іншими місіями. І місії ці не менш важливі, аніж політ на Місяць. Ми допомагаємо нашим українським партнерам із ЗСУ, боронити Україну. І якщо у астронавтів програми Artemis, головна ціль - повернутись, то в нас - захистити світ від російської терористичної загрози.
    Не проґавте! Старт супертяжкого ракетоносія SLS з майданчика Launch Pad 39B призначено на 8:33 АМ EDT (у Києві буде 15:33).

Дивитись можна тут: https://youtu.be/21X5lGlDOfg

Автор Dorje Batuu https://www.facebook.com/dorjebatuu