21 березня 2018 року виповнилось би 90
років Олегу Миколайовичу Романіву — Голові Наукового товариства ім. Шевченка в
Україні, Генеральному Секретареві Світової Ради НТШ, член-кореспонденту НАН
України, заслуженому діячеві науки і техніки України, провідному українському
ученому механіку-матеріалознавцю, суспільствознавцю та організатору науки.
Олег Романів народився і провів юність в
найбільш північному місті Львівщини м. Сокалі, хоча все його наступне
професійне життя пов’язане з нашим древнім Львовом. Після закінчення
Львівського політехнічного інституту та аспірантури при цьому ж інституті
перейшов на науково-дослідну працю в Інститут машинознавства і автоматики
(сьогодні Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка Національної академії
наук України), в якому упродовж сорока років пройшов довгий шлях від молодшого наукового
співробітника до заступника директора з наукової роботи — члена-кореспондента
Національної академії наук України.
Олег Романів — відомий в Україні та за
рубежем вчений в галузі металознавства та міцності конструкційних матеріалів. З
його іменем пов’язане створення нових методів термомеханічного зміцнення
металів та нового наукового напрямку в науці про міцність — структурної
механіки руйнування матеріалів.
Перші
наукові праці О. Романіва присвячені дослідженню нестаціонарних коливань у механічних системах. Впродовж 1963–1971
рр. вчений зосередився на розвитку методів високотемпературного
термомеханічного зміцнення сталей, встановив закономірності впливу зміцнення на
тріщиностійкість і схильність до корозійного розтріскування та водневого
окрихчення сталей.
Романів
розвинув електронно-фрактографічний аналіз металів, зокрема
прицільно-статистичний метод мікрофрактографії зламів. У дослідженнях
мікромеханічних процесів в’язкого руйнування ним введено фрактографічні поняття
в’язкого температурного та відпускного переходів, перлітної смугастості,
диференційовано фрактографічні ознаки та деформаційні критерії коалесценції
ямок за нормального та зсувного відриву.
Починаючи
з 80-х років наукова діяльність О. Романіва спрямована на
формування нового наукового напряму – структурної механіки руйнування
конструкційних матеріалів. З позицій механіки руйнування розроблено критерії
структурної оптимізації різних класів конструкційних сталей, які забезпечують
поряд з високою міцністю також підвищений рівень тріщиностійкості,
сформульовані принципи мікромеханічного моделювання процесів поширення тріщин,
які ґрунтуються на мікрофрактографічному відображенні процесів руйнування та
структурі сплавів. Сформульовано правила
структурної оптимізації сталей і з позицій механіки втомного руйнування.
О. Романів розгорнув
дослідження в галузі структурної механіки корозійного руйнування металів та
сплавів. Ним розроблено підходи та методи оцінки коефіцієнтів інтенсивності
напружень у корозійно-механічних тріщинах з урахуванням їх мікро- та
макророзгалуження та затуплення вершини, визначено основні прояви масштабного ефекту корозійно-статичної тріщиностійкості
конструкційних сталей, з учнями створив новий клас інгібіторів росту тріщин у
корозійно-наводнювальних середовищах.
Науковий доробок професора
О. М. Романіва становить понад 1000 наукових і науково-популярних
публікацій, у тому числі десять монографій, два довідники, сорок винаходів.
Наукова школа вченого це 6 докторів та 27 кандидатів наук. У галузі технічних
наук у 1995 році
його вдруге (вперше – у 1976 році) відзначено званням лауреата Державної премії
України в галузі науки і техніки за цикл монографій «Механіка руйнування і
міцність матеріалів», а у 1998 році почесним званням «Заслужений діяч науки і
техніки України» і медаллю М. Грушевського (від НТШ в Україні).
В 1989 р. львівські вчені відновили
діяльність Наукового товариства ім. Шевченка в Україні. У цьому ж році як один
із чільних ініціаторів відновлення Товариства, він обирається його головою, а з
1992 р. — генеральним секретарем світової спільноти НТШ. Саме з цього часу
проф. Олег Романів радикально змінює напрямок своєї творчої праці в руслі
потреб національного відродження та розбудови українознавчих студій в Науковому
товаристві ім. Шевченка, у його змаганні до повернення своєї колишньої ролі
першої національної, загальнодержавної української академії наук.
У Фізико-механічному інституті ім. Г.В.
Карпенка відбулось засідання Вченої ради присвячене вшануванню пам’яті
видатного науковця.
Доповідь «Учений, організатор науки,
громадський діяч – до 90-річчя з дня народження О.М. Романіва» виголосив доктор
технічних наук, професор Г.М. Никифорчин.
Спогадами про життя і діяльність Олега
Миколайовича поділились директор Інституту, академік НАН України З.Т. Назарчук,
почесний директор ФМІ, академік В.В. Панасик, член-кориспонденти В.І.
Похмурський та О.Є. Андрійків.
Науковий доробок Олега Романіва високо оцінений вітчизняною та міжнародною науковою спільнотою.
Науковці Інституту, соратники О.М. Романіва
поклали вінок до його могили на Личаківському кладовищі.
