Олег Романів. До 90-ліття від дня народження.

21 березня 2018 року виповнилось би 90 років Олегу Миколайовичу Романіву — Голові Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, Генеральному Секретареві Світової Ради НТШ, член-кореспонденту НАН України, заслуженому діячеві науки і техніки України, провідному українському ученому механіку-матеріалознавцю, суспільствознавцю та організатору науки.

Олег Романів народився і провів юність в найбільш північному місті Львівщини м. Сокалі, хоча все його наступне професійне життя пов’язане з нашим древнім Львовом. Після закінчення Львівського політехнічного інституту та аспірантури при цьому ж інституті перейшов на науково-дослідну працю в Інститут машинознавства і автоматики (сьогодні Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України), в якому упродовж сорока років пройшов довгий шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи — члена-кореспондента Національної академії наук України.

Олег Романів — відомий в Україні та за рубежем вчений в галузі металознавства та міцності конструкційних матеріалів. З його іменем пов’язане створення нових методів термомеханічного зміцнення металів та нового наукового напрямку в науці про міцність — структурної механіки руйнування матеріалів.

Перші наукові праці О. Романіва присвячені дослідженню нестаціонарних коливань у механічних системах. Впродовж 1963–1971 рр. вчений зосередився на розвитку методів високотемпературного термомеханічного зміцнення сталей, встановив закономірності впливу зміцнення на тріщиностійкість і схильність до корозійного розтріскування та водневого окрихчення сталей.

Романів розвинув електронно-фрактографічний аналіз металів, зокрема прицільно-статистичний метод мікрофрактографії зламів. У дослідженнях мікромеханічних процесів в’язкого руйнування ним введено фрактографічні поняття в’язкого температурного та відпускного переходів, перлітної смугастості, диференційовано фрактографічні ознаки та деформаційні критерії коалесценції ямок за нормального та зсувного відриву.

   Починаючи з 80-х років наукова діяльність О. Романіва спрямована на формування нового наукового напряму – структурної механіки руйнування конструкційних матеріалів. З позицій механіки руйнування розроблено критерії структурної оптимізації різних класів конструкційних сталей, які забезпечують поряд з високою міцністю також підвищений рівень тріщиностійкості, сформульовані принципи мікромеханічного моделювання процесів поширення тріщин, які ґрунтуються на мікрофрактографічному відображенні процесів руйнування та структурі сплавів. Сформульовано правила структурної оптимізації сталей і з позицій механіки втомного руйнування.

   О. Романів розгорнув дослідження в галузі структурної механіки корозійного руйнування металів та сплавів. Ним розроблено підходи та методи оцінки коефіцієнтів інтенсивності напружень у корозійно-механічних тріщинах з урахуванням їх мікро- та макророзгалуження та затуплення вершини, визначено основні прояви масштабного ефекту корозійно-статичної тріщиностійкості конструкційних сталей, з учнями створив новий клас інгібіторів росту тріщин у корозійно-наводнювальних середовищах.

Науковий доробок професора О. М. Романіва становить понад 1000 наукових і науково-популярних публікацій, у тому числі десять монографій, два довідники, сорок винаходів. Наукова школа вченого це 6 докторів та 27 кандидатів наук. У галузі технічних наук у 1995 році його вдруге (вперше – у 1976 році) відзначено званням лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл монографій «Механіка руйнування і міцність матеріалів», а у 1998 році почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» і медаллю М. Грушевського (від НТШ в Україні).

В 1989 р. львівські вчені відновили діяльність Наукового товариства ім. Шевченка в Україні. У цьому ж році як один із чільних ініціаторів відновлення Товариства, він обирається його головою, а з 1992 р. — генеральним секретарем світової спільноти НТШ. Саме з цього часу проф. Олег Романів радикально змінює напрямок своєї творчої праці в руслі потреб національного відродження та розбудови українознавчих студій в Науковому товаристві ім. Шевченка, у його змаганні до повернення своєї колишньої ролі першої національної, загальнодержавної української академії наук.

У Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка відбулось засідання Вченої ради присвячене вшануванню пам’яті видатного науковця.

Доповідь «Учений, організатор науки, громадський діяч – до 90-річчя з дня народження О.М. Романіва» виголосив доктор технічних наук, професор Г.М. Никифорчин.

Спогадами про життя і діяльність Олега Миколайовича поділились директор Інституту, академік НАН України З.Т. Назарчук, почесний директор ФМІ, академік В.В. Панасик, член-кориспонденти В.І. Похмурський та О.Є. Андрійків.

Науковий доробок Олега Романіва високо оцінений вітчизняною та міжнародною науковою спільнотою.

Науковці Інституту, соратники О.М. Романіва поклали вінок до його могили на Личаківському кладовищі.