Нам знову
доводиться протестувати, вимагати, змушувати керівництво країни дотримуватись
норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Президія ЦК
профспілки ухвалила рішення про проведення акції протесту у м. Києві 14
листопада 2019р, з такими вимогами:
— Розпочати
виконувані норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»,
зокрема сг.36 і 48.
— Збільшити фінансування
НАН України порівняно з проектом Закону України «Про Державний бюджет України
на 2020 рік» по загальному фонду на 1,171 млрд. гри., з них 926,9 мли. гри. на
необхідний фонд оплати праці у режимі повної зайнятості. Встановити
фінансування НАН України із загального фонду держбюджету в 2020р. у обсязі 5
млрд.116 млн.грн.
—Проведення зустрічі
делегації учасників акції з Прем'єр-міністром і Головою Верховної Ради України.
Знову
науковці подають сигнал про плачевний стан вітчизняної науки, що вкотре мав би
дати поштовх до прийняття невідкладних заходів щодо суттєвого оновлення
науково-технічної сфери і як наслідок – підвищення інноваційності розвитку
економіки України.
Натомість
повстає запитання – чи потрібна нам наука сьогодні взагалі?
Політичні
перепетії в країні не залишають місця для інших не менш важливих, а можливо у
подальшому й визначальних для економічного зростання України сфер діяльності
серед яких (на погляд багатьох відомих вчених-економістів) найпроблематичнішою залишається
наука та інноваційна діяльність.
Загальновідомо в
яких несприятливих умовах останнім часом доводиться працювати академічним
установам і організаціям. Дефіцит бюджетного фінансування позначається як на
процесі наукових досліджень, так і на соціальному становищі працівників НАН
України. Розмір заробітної плати в Академії має стійку тенденцію до зниження
відносно аналогічного показника не лише у промисловості, але і у галузях
економіки в цілому.
Держава
втрачає як пріоритетний напрям розвиток науки, без якої про будь-яку стратегію
модернізації не може бути й мови. Критично низький рівень підтримки
науки відображається на загальному рівні науково-технологічної безпеки.
Можна констатувати не просто брак коштів для забезпечення
науково-технологічного розвитку виробничого потенціалу економіки України, а
руйнування основ функціонування наукового сектору, що все помітніше призводить
до посилення технологічної залежності вітчизняної економіки від країн які
ще донедавна намагалися залучити наші наукові досягнення у свої виробничі
процеси.
Оскільки
більшу частину видатків НАН України (понад 87%) становлять захищені статті, а
саме: зарплата з нарахуваннями, комунальні послуги та енергоносії, то очевидно,
що будь-яке їх підвищення вимагає і відповідного збільшення фінансування.
Негативні наслідки
жебрацького фінансування вітчизняної науки добре відомі. Проте у нас були певні
сподівання, що ситуація буде змінюватись на краще – адже з 2020 р. набуває
чинності сг.48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо
видатків на науку у обсязі не менше 1.7 відсотка ВВП. Зрозуміло, що відразу
вийти на цей рівень неможливо. Але в будь-якому разі потрібно було поступово
рухатись від провальних 0.17% ВВП у поточному році.
Здавалось, що падати
далі вже нікуди. Проте ми помилялись. Нинішні урядовці готові подолати і цей
горезвісний рекорд своїх попередників. Про це свідчить і аналіз проекту
Держбюджету на 2020р., у якому видатки на науку в кращому разі залишаються на
рівні 2019р., а то навіть і зменшуються. Так план фінансування НАН України на
2019р. —4157,555 мли.гри., а проектом Держбюджету на 2020р. для неї передбачено
всього 3945,281 мли.грн.!!!
Ретельні розрахунки,
проведені Академією, свідчать, що найнеобхідніші мінімальні її потреби у 2020р.
становлять 5 млрд 116 млн.грн., для забезпечення яких необхідно передбачати
додатково 1 млрд. 171 млн.грн. Лише для запланованого у наступному році
збільшення посадових окладів (на 9,4%) та мінімальної заробітної плати (на
13,2%) в режимі повної зайнятості для НАН України необхідно додатково 926
млн.грн.
Обґрунтування НАН
України були підтримані парламентським Комітетом з питань освіти, науки та
інновацій. Проте Комітет з питань бюджету. Мінфін і Кабінет Міністрів виявились
глухими до всіх неодноразових звернень Академії і Профспілки. На жаль, у
нинішніх можновладців відсутнє розуміння ролі і значення науки. У них інші
пріоритети, наприклад Генеральна прокуратура, фінансування якої з 2009р. зросло
на 692% проти 113% НАН України за цей же період!!!. У цьому відношенні влада за
останнє десятиріччя демонструє єдність і спадковість.
З 2020р. повинна
вступити в дію і ст.З6 валового Закону, зокрема: «Держава гарантує встановлення
ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ, виходячи з
розрахунку посадового окладу м.н.с. на рівні не нижче подвійної середньої
заробітної плати у промисловості в цілому по Україні». Сьогодні середньовилковий
оклад м.н.с. становить лише 26,5% подвійної середньої зарплати у промисловості.
Ще кілька років тому
середня зарплата в Академії була вища за середню по економіці. Зараз ситуація
інша. За підсумками першого півріччя 2019р. середньомісячна зарплата в НАН
України менша за середньомісячну зарплату в Україні в цілому на 1919 гри.
(80,9%). Такого падіння не було ніколи. То про яку престижність наукової праці
можна говорити у такому випадку.
Мордуючи науку через
фінансовий зашморг, владні структури з іншого боку не проти щось поцупити в
Академії під виглядом приватизації державних установ, організацій та
підприємств, що перебувають на її балансі.
Отже вчерговий раз
науковці нагадують про свої (хоч вони б мали бути державними!!!) проблеми акціями
протесту!
Збір учасників акції
на Майдані незалежності, звідки о 9-00 почнеться хода до Офісу Президента
України, потім до Кабінету Міністрів і Верховної Ради України.
Захистимо
науку, своє право на працю та гідну заробітну платню!!! Ну хоча б спробуємо!!!
