Українська наука знову на грані виживання

Нам знову доводиться протестувати, вимагати, змушувати керівництво країни дотримуватись норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Президія ЦК профспілки ухвалила рішення про проведення акції протесту у м. Києві 14 листопада 2019р, з такими вимогами:

— Розпочати виконувані норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», зокрема сг.36 і 48.

— Збільшити фінансування НАН України порівняно з проектом Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» по загальному фонду на 1,171 млрд. гри., з них 926,9 мли. гри. на необхідний фонд оплати праці у режимі повної зайнятості. Встановити фінансування НАН України із загального фонду держбюджету в 2020р. у обсязі 5 млрд.116 млн.грн.

—Проведення зустрічі делегації учасників акції з Прем'єр-міністром і Головою Верховної Ради України.

Знову науковці подають сигнал про плачевний стан вітчизняної науки, що вкотре мав би дати поштовх до прийняття невідкладних заходів щодо суттєвого оновлення науково-технічної сфери і як наслідок – підвищення інноваційності розвитку економіки України.

Натомість повстає запитання – чи потрібна нам наука сьогодні взагалі?

Політичні перепетії в країні не залишають місця для інших не менш важливих, а можливо у подальшому й визначальних для економічного зростання України сфер діяльності серед яких (на погляд багатьох відомих вчених-економістів) найпроблематичнішою залишається наука та інноваційна діяльність.

Загальновідомо в яких несприятливих умовах останнім часом доводиться працювати академічним установам і організаціям. Дефіцит бюджетного фінансування позначається як на процесі наукових досліджень, так і на соціальному становищі працівників НАН України. Розмір заробітної плати в Академії має стійку тенденцію до зниження відносно аналогічного показника не лише у промисловості, але і у галузях економіки в цілому.

Держава втрачає як пріоритетний напрям розвиток науки, без якої про будь-яку стратегію модернізації не може бути й мови. Критично низький рівень підтримки науки відображається на загальному рівні науково-технологічної безпеки. Можна констатувати не просто брак коштів для забезпечення науково-технологічного розвитку виробничого потенціалу економіки України, а руйнування основ функціонування наукового сектору, що все помітніше призводить до посилення технологічної залежності вітчизняної економіки від країн які ще донедавна намагалися залучити наші наукові досягнення у свої виробничі процеси.

Оскільки більшу частину видатків НАН України (понад 87%) становлять захищені статті, а саме: зарплата з нарахуваннями, комунальні послуги та енергоносії, то очевидно, що будь-яке їх підвищення вимагає і відповідного збільшення фінансування.

Негативні наслідки жебрацького фінансування вітчизняної науки добре відомі. Проте у нас були певні сподівання, що ситуація буде змінюватись на краще – адже з 2020 р. набуває чинності сг.48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо видатків на науку у обсязі не менше 1.7 відсотка ВВП. Зрозуміло, що відразу вийти на цей рівень неможливо. Але в будь-якому разі потрібно було поступово рухатись від провальних 0.17% ВВП у поточному році.

Здавалось, що падати далі вже нікуди. Проте ми помилялись. Нинішні урядовці готові подолати і цей горезвісний рекорд своїх попередників. Про це свідчить і аналіз проекту Держбюджету на 2020р., у якому видатки на науку в кращому разі залишаються на рівні 2019р., а то навіть і зменшуються. Так план фінансування НАН України на 2019р. —4157,555 мли.гри., а проектом Держбюджету на 2020р. для неї передбачено всього 3945,281 мли.грн.!!!

Ретельні розрахунки, проведені Академією, свідчать, що найнеобхідніші мінімальні її потреби у 2020р. становлять 5 млрд 116 млн.грн., для забезпечення яких необхідно передбачати додатково 1 млрд. 171 млн.грн. Лише для запланованого у наступному році збільшення посадових окладів (на 9,4%) та мінімальної заробітної плати (на 13,2%) в режимі повної зайнятості для НАН України необхідно додатково 926 млн.грн.

Обґрунтування НАН України були підтримані парламентським Комітетом з питань освіти, науки та інновацій. Проте Комітет з питань бюджету. Мінфін і Кабінет Міністрів виявились глухими до всіх неодноразових звернень Академії і Профспілки. На жаль, у нинішніх можновладців відсутнє розуміння ролі і значення науки. У них інші пріоритети, наприклад Генеральна прокуратура, фінансування якої з 2009р. зросло на 692% проти 113% НАН України за цей же період!!!. У цьому відношенні влада за останнє десятиріччя демонструє єдність і спадковість.

З 2020р. повинна вступити в дію і ст.З6 валового Закону, зокрема: «Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ, виходячи з розрахунку посадового окладу м.н.с. на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні». Сьогодні середньовилковий оклад м.н.с. становить лише 26,5% подвійної середньої зарплати у промисловості.

Ще кілька років тому середня зарплата в Академії була вища за середню по економіці. Зараз ситуація інша. За підсумками першого півріччя 2019р. середньомісячна зарплата в НАН України менша за середньомісячну зарплату в Україні в цілому на 1919 гри. (80,9%). Такого падіння не було ніколи. То про яку престижність наукової праці можна говорити у такому випадку.

Мордуючи науку через фінансовий зашморг, владні структури з іншого боку не проти щось поцупити в Академії під виглядом приватизації державних установ, організацій та підприємств, що перебувають на її балансі.

Отже вчерговий раз науковці нагадують про свої (хоч вони б мали бути державними!!!) проблеми акціями протесту!

Збір учасників акції на Майдані незалежності, звідки о 9-00 почнеться хода до Офісу Президента України, потім до Кабінету Міністрів і Верховної Ради України.

Захистимо науку, своє право на працю та гідну заробітну платню!!! Ну хоча б спробуємо!!!