«Зелений» водень, чи ж буде він у нас «зелений»?

 Інтерес до водневої енергетики в останні роки зашкалює, саме її найчастіше називають енергетикою майбутнього й головним козирем у боротьбі з кліматичними змінами. А Україну бачать мало не головним постачальником «зеленого» водню в Європу. Райдужні перспективи, якщо не заглиблюватися в деталі.

По суті, нинішній тренд — це друга хвиля створення водневої енергетичної галузі. Сама концепція заміни викопних і вуглеводневих палив на водень сформувалася в середині 70-х років минулого сторіччя. Щоправда, тоді її реалізація ґрунтувалася на застосуванні високотемпературного (приблизно 700–900°С) газового теплоносія ядерних реакторів, експлуатація яких несла зрозумілі ризики, й ідея «не злетіла». Нині ж зростання відновлюваної енергетики змусило світ знову подивитися на водень уже під іншим кутом.

Нині активно обговорюються перспективи України як одного з головних постачальників «зеленого» водню в Європу. При цьому передбачається розмістити до 2030 року потужностей із його виробництва в 9,8 ГВт, зрозуміло, електролізом.

Відповідно до даних Держенергоефективності, наша енергосистема може використовувати максимум 7ГВт електроенергії, виробленої об'єктами ВДЕ, що забезпечується наявними системами гідроакумулювання (і це без урахування Дністровської ГАЕС, що набирає потужності). У першому півріччі 2021-го встановлена потужність об'єктів ВДЕ становила 9,2 ГВт (збільшилася на 8,3%!). При коефіцієнті використання 13% це 1,19 ГВт реально виробленої електроенергії. Тобто в нас є значні можливості для подальшого збільшення потужностей безвуглецевої енергетики. Чому значною мірою сприяє й наявність розгалуженої системи ЛЕП в Україні.

Українська воднева рада та Оператор ГТС України створили спеціалізовану водневу секцію для опрацювання нормативних, наукових та технічних аспектів готовності ГТС України до транспортування водню.

Створення технічних можливостей для надійного та економічно ефективного транспортування водню з перспективних регіонів його виробництва до споживачів ЄС, а також дистрибуція в межах України, є предметом стратегічного планування Оператора ГТС України.

     Для консолідації наявного в Україні науково-технічного потенціалу навколо завдання адаптації ГТС до транспортування водню, залучення державних та експертних органів,  утворено науково-технічну секцію з питань визначення готовності ГТС України до транспортування водню. До складу секції увійшли представники Міністерства енергетики України, ТОВ «Оператор ГТС України», Енергетичної асоціації «Українська воднева рада», Державної служби України з питань праці, Національного авіаційного інституту, Технічного комітету 197 «Водневі технології», Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Київського політехнічного інституту, Інституту газу, Інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона, Інституту металофізики ім. Г. Курдюмова, Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка, НАК «Нафтогаз України», Політехнічного університету (Варшава), Університету науки і технологій (Краків).

Про подальші перспективи розвитку альтернативної енергетики, яка пов’язана з одержанням водню (в чистому вигляді він практично не зустрічається), його зберіганням, транспортуванням та використанням, що вивчаються науковцями Фізико-механічного інституту ім Г.В. Карпенка НАН України читайте у найближчому номері нашого видання за результатами участі Інституту у ХІV Міжнародній спеціалізованій виставці «ECOENERGY EXPO 2021», що відбудеться з 19 по 21 жовтня у Міжнародному виставковому центрі на Лівому березі.

Запрошуємо відвідати наш стенд (А-2-5 див. схему)  на виставці й познайомитись з напрацюваннями науковців Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України у створенні альтернативних джерел енергії.