“…Нема
більшого гонору для
інтеліґентного
чоловіка, як берегти свою і національну
честь та без нагороди вірно працювати
для добра свого народу, щоб забезпечити
йому красшу долю”.
Іван
Пулюй
31
січня 2018 року спливає 100 років від дня
смерті всесвітньо відомого українського
вченого та громадського діяча Івана
Пулюя.
У
світлі резонансних подій, пов’язаних
із вимушеним перезахороненням нашого
поета Олександра Олеся, українська
наукова громадськість глибоко стурбована
подальшою долею могили І. Пулюя на
празькому цвинтарі на Мальвазінках,
оскільки у 2016 році завершився термін
оренди місця під гробівець родини
Пулюїв, а ніхто з нащадків ученого не
відгукнувся на пропозицію адміністрації
цвинтаря продовжити договір оренди до
сьогодні.
Він
мав п’ятнадцять дочок і синів,
По
світу не пустив нікого у свитині,
Отак
би й нині незалежній Україні
Бог
дав таких новітніх Пулюїв!
Петро
Іванов
Народився
Іван Пулюй 2 лютого 1845 року в релігійній
греко-католицькій родині у містечку
Гримайлові на Тернопільщині.
Закінчив Тернопільську
гімназію
(1865р.),
теологічний
(1869р.) і філософський (1872р.) факультети
Віденського
університету.
У 1876 році захистив докторську дисертацію
та здобув ступінь доктора філософії
Страсбурзького університету. Автор
близько 50 наукових і науково-популярних
праць із фізики та електротехніки
українською, німецькою та англійською
мовами. Іван Пулюй був дійсним і почесним
членом Наукового
Товариства імені Т. Шевченка,
належав до когорти вчених світової
слави, що формували світ двадцятого
століття.
Знаменитий
фізик і електротехнік Іван Пулюй стояв
біля витоків одного із найвизначніших
досягнень людства — відкриття„Х”-променів,
отримав перші високоякісні світлини з
їх застосуванням. Всі експерименти з
„Х”-променями вчений проводив з
вакуумними трубками власної конструкції.
Об’єктом його уваги були також проблеми
молекулярної фізики, дослідження
властивостей та природи катодних
променів.
Одним
з улюблених занять Івана Пулюя був
переклад релігійних праць із стародавніх
мов. Разом з відомим істориком,
письменником, етнографом, перекладачем
Пантелеймоном
Кулішем
та широко знаним письменником Іваном
Нечуй-Левицьким Іван
Пулюй зробив перший переклад українською
мовою Нового та Старого
Завіту.
Помер видатний вчений та
громадсько-культурний дiяч Iван Пулюй
31 сiчня 1918 року у Празi, де i похований.
Життя Івана Пулюя пройшло
в основному за межами України. Але
помислами і добрими справами він
залишався серед свого народу, співпереживав
за його долю, підносив його велич.
Сьогодні ім’я вченого свiтової слави
Iвана Пулюя назавжди повертається iз
забуття, як символ iнтелектуальної
могутностi українського народу і орiєнтир
майбутнiх звершень нашої держави.
Численні
зарубіжні публікації свідчать про
популярність в Чехії та Австрії імені
Івана Пулюя — талановитого й невтомного
фізика, електротехніка, педагога,
громадського діяча, публіциста й
перекладача.
Промовистими
е слова професора Вільгельма Формана
з його виступу в радіопередачі
австрійського радіо, присвяченій
50-річчю від дня смерті Івана
Пулюя: «Професор Іван Пулюй був не тільки
найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини,
але він належав до тих, хто у другій
половині XIX та на початку XX ст. формував
світ».
Національна
академія наук України ініціює
звернення до Міністра заеордонних справ
України вийти з
клопотанням перед урядом Чеської
республіки щодо включення могили Івана
Пулюя в програму адопції могил визначних
особистостей цієї країни.
Зважаючи
на значний особистий внесок І. Пулюя у
розвиток освіти, науки і техніки на
теренах Чехії, його могилу можна було
б долучити до існуючого проекту адопції
могил визначних особистостей Чеської
республіки. Зі свого боку науковці
України та Чеської Республіки готові
надати всю необхідну для реалізації
цього проекту інформаційну підтримку.
