СОБОР РУСЬКИХ УЧЕНИХ 1848 — перший з’їзд укр. діячів науки, освіти і к-ри Галичини. Відбувся у Львові 19—25 жовтня 1848, під час революції 1848—49 в Австрії. Скликаний за ініціативою письменника М.Устияновича та заст. голови Головної руської ради І.Борисикевича з метою об’єднати наук., літературні і освітні сили та визначити головні напрями їхньої діяльності щодо підвищення освітнього рівня народу. У ньому взяли участь 118 осіб, серед них — письменники, учителі, журналісти, дрібні службовці, юристи, студенти та представники духовенства — здебільшого однодумці і послідовники "Руської трійці".
На пленарних засіданнях виступали з промовами І.Борисикевич, письменники Я.Головацький, І.Гушалевич, Й.Левицький, Й.Лозинський, Р.Мох, М.Устиянович та ін. Їхні виступи, за словами очевидця, "дихали свободою і патріотизмом". На засіданнях секцій вироблено пропозиції про заснування господарського та історичного товариств, охорону пам’яток історії та культури, видання популярного підручника історії України. Секція шкіл накреслила програму розвитку українського шкільництва. У секції мови і літератури виникла гостра суперечка щодо мови письменства. Більшість висловилася за літературну мову, близьку до народної, "гражданський" шрифт і фонетичний правопис, залишивши, однак, прихильникам церковнослов’янської мови, які були в меншості, свободу використання в наукових працях церковнослов’янської мови і етимологічного правопису. Згодом це негативно позначилося на книговидавничій справі.
На засіданні 25 жовтня 1848 засновано Товариство народної освіти, члени якого увійшли до складу правління Галицько-Руської матиці.
Трохи історії.
Николай Устіянович, парох Славська, піддав „Головній Руській Раді" думку про потребу скликання зїзду „письменників і прихильників народної просвіти". Думка отця принялась і приступлено до скликання з’їзду руських учених.
Відозву з запрошеннєм учених руських на зїзд до Львова, на день 19. жовтня 1848, оголосили 1. вересня 1848: Николай Устіянович, Іван Товарницький, Михайло Малиновський, Теодор Леонтович, Іван Заржицький, Іван Слимаковський, Іван Жуковський, Лев Сосновський і Іван Борисикевич.
Завданнєм сего зїзду руських учених було:
1) Установити для язика нашого однакі форми, та для письма нашого приймити найвідповіднійший правопис (писовню), висвітлити ріжницю мови нашої від язика старославянського, також від російського і від польського.
2) Дати ученим нашим нагоду, щоби до себе зблизили ся і получили ся до спільних праць літературних.
3) Утворити інститут народний на спосіб „Мати Чеської“ як охорону нашої літератури.
В сій відозві було сказано: „Без всякої ріжниці нашого політичного пересвідчення о щастю народнім, без ріжниці ісповідання, получім ся всі Русини в тім сильнім переконанню, що правдиве щастє народови нашому тілько на підставі просвіщення зацвисти може.“
Тут годі не згадати про знаменні перепони зїзду руських учених у Львові в р. 1848, що зображує нам очевидець Стефан Качала ось якими словами (Polityka Polaków, стор. 292): „В дні отворення сього з’їзду ґраф Ґолуховські, тоді віцепрезидент намісництва, листовно остерігав о. Куземського, провідника Ради руської, щоби з’їзду не отвирано, бо його розжене ґвардія народова.
В обуренню питали Русини: Чи ґвардія народова провадить уряд в краю? Та коли з провінції багато з’їхалось було до Львова, треба було щось зробити і тому вислано депутацію до коменданта Генерала Гаммерштайна з запитом, чи побоювання порушені віцепрезидентом є того роду, що збори не можуть видбутися?
Головний комендант дав успокоюючу відповідь і збір відбув ся.
В часі нарад повідомлено їх провідника, що кінна Гвардія народова випроваджує свої коні, але нема страху, бо ґенеральна команда запорядила відповідні протиспособи.
Отсе було перше свобідне зібраннє руських учених в їх питомій батьківщині...
Наради зїзду руських учених, при участи около сто осіб, відбували ся від 19. до 26. жовтня 1848. р. в музейній салі духовної семинарії у Львові. Нарадам проводив о. Михайло Куземський.
О. Іван Жуковський відчитав програму зїзду і пояснив її; о. Лев Трещаковський, парох з Рудна під Львовом, виголосив промову про потребу подбати про наші справи господарські (економічні), та о. Николай Устіянович визначився своїм красномовством, висказуючи яка праця жде нас, заки дійдемо до свого відродження. Одначе, — сказав він, — ні ворожий польський табор ні жмінка його руських прихильників не може відстрашити нас від сьої праці. Осередком життя народу стане рідна мова, що у вікових боротьбах трохи не останним лишилася для нас майном. Тільки на власних підвалинах підноситься честь народу...
Як організатор літературної роботи виступив товариш Маркіяна Шашкевича: Яків Головацький.
На сім зїзді відчитав він: „Розправу о язиці южно-рускім і єго нарічіях", в котрій виказував: „мильність виображень, начеб то мало-руский язик був нарічієм польського або знов велико-руского язика..."
„Зїзд учених" поділив ся на секції та у важнійших справах відбувалися наради злучених секцій. З нарад і ухвал сего зїзду годиться згадати: піднесеннє потреби засновання господарського товариства; видання історії Руси; заведення окружних читалень; заложення історичного товариства і організації шкільництва, — а найбільше часу зійшло на спорах за мову, народну чи церковно-славянську, і за правопис, між фонетиками і етимольоґами (йороборцями і йорофілами...)
Зїзд руських учених у Львові дав також почин до завязання наукового товариства „Руська Матиця" у Львові.
Перший зїзд руських учених був явною маніфестацією галицьких Українців, що вони бажають на національній основі розвивати свою народність, мову і літературу...
В отсім знамені історичнім шукаймо того західного коріння нації української, котре відживало і пускало на провесні свої живі парости.
Література:
1. Головацкий Я. Историческій очерк основанія Галицко-руской матиці и справозданье первого собору ученых руских и любителей народного просвіщенія. Львів, 1850.
2. «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914» на підставі споминів написав д-р Кость Левицький, Львів, 1926, с.41-44]
До теми:
Допис створено за матеріалами
знайденими у вільному доступі в мережі
Немає коментарів:
Дописати коментар