3-4 листопада чорні дні в історії
української культури, про які нині згадують десь на маргінесі. А даремно, бо
теперішня війна є продовженням тієї самої війни на знищення українців москвою.
Розстріл Соловецького етапу (Соловецький
лагєрь особоого назначєнія, СЛОН.) у період із 27 жовтня по 4 листопада 1937
року. Серед 1111 жертв якого були чільні представники української інтелігенції
та культурної еліти. Це театральний режисер-новатор, творець театру «Березіль»
Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, філософ і письменник Валер’ян
Підмогильний, поети, письменники і перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович,
Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло
Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, колишній міністр освіти УНР Антон
Крушельницький та його сини Остап і Богдан, історик академік, професори
Володимир Чехівський, Олексій Вангенгейм і Сергій Грушевський, академіки Степан
Рудницький і Матвій Яворський, науковці Микола Павлушков, Василь Волков, Петро
Бовсунівський, Микола Трохименко і багато інших.
Прочитайте чудове видання «Україна.
Наука і культура», випуск 28, 1994 рік. Є тут стаття Лесі Матвеєвої, Елли
Циганкової і Олександра Янковського «Трагічні сторінки. (З історії Академії
наук України)». Прочитайте і вам відкриються воістину величні постаті видатних
вчених, перших академіків УАН, справжніх фахівців, дослідників в усіх галузях
науки, з якими жорстоко розправилася система, «віддячивши» Соловками,
засланнями, репресіями. А в матеріалах Всеукраїнської конференції сумної
пам’яті великого терору 1937 року «Злочин без кари», Київ, 1998 рік читаємо:
«Рівно шістдесят років тому, 3 і 4 листопада 1937 року, більшовики розстріляли
в урочищі Сандормох на околиці Медвежогорська, що в Карелії, закопали 515
доставлених із Соловецької тюрми політв’язнів, з них — 189 синів і дочок
України. Серед розстріляних були академіки, професори, відомі українські
письменники…»
Так, 3 листопада — це чорний
день розстріляного відродження України*. Розправа над членами Спілки Визволення
України була спрямована на фізичну ліквідацію проводу української творчої
інтелігенції. А скільки було таких пекельних днів? Чимало... Знищувалась наша інтелектуальна еліта. І продовжує знищуватись
понині!
Про, одного з когорти знищених,– академіка ВУАН з 1929 року Степана Рудницького читайле у наступному номері нашого видання.
*Поняття
«Розстріляне Відродження» виникло через два десятиліття після трагічних подій.
Першим сформулював його польський публіцист і громадський діяч, який виступав
за польсько-українське співробітництво, Єжи Гедройц. У 1958 році він в своєму
листі до українського літературознавця Юрія Лавріненка, який працював на
замовлення Гедройца над антологією української літератури 1917-33 рр.,
запропонував назвати роботу саме так.