Стрілки годинника Судного дня змістились на чотири секунди ближче до опівночі й тепер показують час 23:58:45, що символічно означає 85 секунд до моменту, коли людство зробить Землю непридатною для життя. Про це повідомив "Бюлетень вчених-атомників" (журнал, який займається Годинником Судного дня з 1947 року).
Boeing E-6 Mercury - літак ВМС США, що виконує функції повітряного командного пункту та ретранслятора зв'язку, вилетів з Оклахоми і зараз летить на схід над Атлантичним океаном.Цей літак відіграє ключову роль у ланцюжку ядерного командування США, гарантуючи, що накази зможуть дійти до ядерних сил навіть у разі, якщо наземні системи зв'язку будуть пошкоджені або виведені з ладу.
Основні завдання літака TACAMO ("Take Charge And Move Out" - "Візьми командування і висувайся"). Головна місія – зв'язок з ядерними підводними човнами США (SSBN), які несуть балістичні ракети Trident. Літак може передавати накази на запуск ядерних ракет навіть якщо: наземні командні центри знищені, зв'язок через супутники порушено, стався ядерний вибух і електромагнітний імпульс вивів з ладу звичайні системи. Для цього використовується дуже низькочастотний зв'язок (VLF) – величезна висувна антена завдовжки кілька кілометрів тягнеться за літаком у польоті. Тільки такі довгі хвилі проникають під воду на глибину, де знаходяться підводні човни. Airborne Command Post (Looking Glass).
У версії E-6B літак виконує роль повітряного командного пункту для Стратегічного командування США (USSTRATCOM). Якщо наземні центри (включаючи Пентагон, Offutt AFB і т.д.) виведені з ладу - президент, міністр оборони або їх наступники можуть керувати всією ядерною тріадою США прямо з борту E-6B: віддавати накази на запуск МБР шахтного і мобільного базування (Minuteman III і майбутніх), координувати запуск.
Чому саме зараз цей політ привертає увагу?
Виліт з Оклахоми (Tinker AFB) та політ на схід через Атлантику – не рутинна справа. Зазвичай E-6B літають усередині США: кола над Середнім Заходом, патрулювання біля узбережжя, зв'язок із підводними човнами в Атлантиці та Тихому океані. Польоти через океан до Європи трапляються дуже рідко (останні відомі - у 2024 до Норвегії, у 2025 до Європи/Гренландії/Iceland, іноді до Ramstein у Німеччині). Такі трансатлантичні місії часто пов'язані з: навчанням НАТО з ядерного стримування, перевіркою зв'язку з підводними човнами в східній Атлантиці/Північному Льодовитому океані, демонстрацією сили в період підвищеної напруженості, - ротацією чи особливими операціями Стратегічного командування. Часто після виходу в океан транспондер вимикають (стає «невидимим» для Flightradar24 тощо) – це стандарт для секретних місій. Тому багато таких польот викликають сплеск обговорень в OSINT-спільноті.
Коротше: Це не просто літак зв'язку. Це літаючий запасний Пентагон і Білий дім на випадок ядерної війни. Якщо все наземне командування США буде знищено в перші хвилини конфлікту - саме E-6B має передати коди запуску та забезпечити, щоб американські ядерні сили відповіли. Тому будь-який незвичайний політ такого борту (особливо через Атлантику) одразу викликає запитання: «Це вчення? Перевірка? Чи щось назріває?».
На 5 березня 2026 року це, швидше за все, або планове навчання, або рідкісне перекидання/місія до Європи в рамках НАТО. Але сам факт такого польоту завжди виглядає тривожно, тому що роль у машини саме така – апокаліптична.
За матеріалами https://x.com/abuviktor1/status/2029458509599813652?s=20
Якщо шлях електрики від електростанції
до будинку розглядати як лінійну схему, може скластися враження, що після
влучання в будь-який її елемент ви миттєво залишитеся без світла. Проте все не
так просто: наша енергосистема — це одна велика синхронна мережа, де всі
елементи пов’язані між собою і мають кілька рівнів підстраховки. Усі великі
електростанції — ТЕС, ГЕС, АЕС — об’єднані в мережу й тримають спільну частоту
50 Гц, працюють під керуванням диспетчерів, і електроенергія фізично тече туди,
де є попит. Вона не прив’язана жорстко до конкретного міста чи області.
Наприклад, вироблена на заході країни енергія може споживатися на сході чи
деінде. За певних умов одна електростанція може частково компенсувати проблеми
на іншій, але це не означає, що будь-яку ТЕС можна миттєво замінити.
Розглянемо ситуацію: влучання в ТЕС
спричиняє велику втрату електроенергії. 
Розгорнуті пояснення будуть у лютневому номері нашого видання у pdf-форматі
«Ішов 1957 рік. Біля входу до однієї
з палат військового шпиталю Уолтера Ріда у Вашингтоні стояли двоє озброєних
охоронців. Зсередини долинали крики болю людини, яку багато хто вважав
найрозумнішим ученим XX століття, але тепер він помирав від раку, що поширився
по всьому тілу. В окремі дні він кидався, як божевільний, був не більше ніж
своєю тінню, втраченою в гарячкових галюцинаціях. Його тримали в ізоляції і
нікому не дозволяли відвідувати його без дозволу Пентагону. Побоювалися, що він
може видати державну таємницю – чи якусь геніальну думку – “неправильним”
людям.
Команда під керівництвом офіцера у
званні полковника цілодобово допомагала йому. Біля його ліжка можна було
зустріти таких людей, як голова Комісії з атомної енергії, міністр оборони та
його заступник, начальники Об'єднаного комітету начальників штабів та секретарі
ВПС, сухопутних військ та флоту. Всі вони приходили до нього немов на уклін — в
надії на останній відблиск генія, на ще одну революційну ідею з вуст людини,
яка породила сучасний комп'ютер, заклав математичні основи квантової механіки,
придумав механізм вибуху атомної бомби, теорію ігор і економічну поведінку,
передбачив епоху цифрової епохи. Це був 53-річний угорський математик
єврейського походження, який емігрував до США приблизно за 25 років до цього. Звали його – Джон фон Нейман.