Industry Forum Lviv 2026: Місце концентрації промислових рішень.

З 10 по 12 червня на «Арені Львів» відбудеться Industry Forum Lviv — ключова фахова подія на заході країни, яка об’єднує розробників промислових технологій і підприємства реального сектору.

В умовах активної модернізації та релокації виробництв форум формується як стратегічний центр для вибудовування нових виробничих ланцюгів, кооперації та впровадження інженерних рішень у регіоні.

 Системний підхід: 4 кластери — одна екосистема Експозиція та ділова програма форуму структуровані за чотирма технологічними напрямками, які охоплюють життєвий цикл сучасного підприємства:

• MetalTech: CNC-рішення, технології зварювання, різання та інженерія.
• WoodTech: верстати, інструментарій та автоматизація меблевих і деревообробних виробництв.
• EnergyTech: промислова електротехніка, автономна генерація та рішення Industry 4.0.
• Pack&StorageTech: складська робототехніка, логістичні системи та пакувальні лінії.

Формат «Tech in Action». Відходячи від формату статичних стендів, Industry Forum Lviv акцентує на демонстрації обладнання в роботі. У межах зони Tech in Action фахівці мають змогу оцінити технічні параметри, точність та продуктивність рішень безпосередньо на майданчику, що є критичним для прийняття інвестиційних рішень.

 Експертний фокус та нетворкінг Програма форуму інтегрує практичні інструменти для розвитку бізнесу:

• B2B Networking: цільові зустрічі між постачальниками технологій та технічними директорами (ЛПР) промислових підприємств 8 областей регіону.
• Forum-панелі: обговорення кейсів енергонезалежності, автоматизації та індустріального будівництва.

 Industry Forum Lviv 2026 — це інженерний майданчик, де технологічні інновації конвертуються в ефективність виробничих ліній і конкурентоспроможність української промисловості.

 До участі у Industry Forum Lviv 2026 запрошуються інженери, технічні директори, керівники виробничих підприємств, а також компанії — розробники та постачальники промислових технологій.

 Дати: 10–12 червня 2026 року                                            Локація: Арена Львів

Деталі: https://www.instagram.com/industryforumlviv/

https://www.facebook.com/IndustryForumLviv 

Ми не вийдем з того бою…

 Людина, яка виграла час для нації: Аверкій Гончаренко

Зазвичай, коли ми згадуємо Крути, перед очима постає трагічний образ студентів у холодних окопах. Але за кожним героїзмом стоїть чийсь холодний розрахунок. Командував тим боєм Аверкій Гончаренко — кадровий офіцер, який задовго до появи терміна «гібридна війна» зробив те, що здавалося неможливим.

500 проти 4000. Гончаренко не плекав ілюзій. Він розумів, що втримати станцію проти матроської навали Муравйова — це самогубство. Але він мав наказ: триматися. Кожен час, кожна хвилина того дня були потрібні в Бересті, щоб підписати мир і отримати визнання України.

Він не «кинув дітей у бій», як пізніше брехала совєцька пропаганда. Він грамотно розставив позиції, налагодив зв’язок і, що найголовніше, зумів організовано вивести більшість хлопців з-під вогню, підірвавши за собою колії. Те, що одна чота заблукала в тумані й потрапила в полон — його особистий біль, який він проніс крізь усе життя.

Чому про нього мовчали? Бо біографія Гончаренка не вкладалася в жоден «правильний» канон. У 1943-му він, уже сивий полковник, знову бере до рук зброю. Дивізія «Галичина». Для когось це привід для маніпуляцій, а для нього — єдина можливість отримати вишкіл і техніку, щоб знову бити того самого ворога, який приніс в Україну Голодомор.

Він бачив ворога в обличчя і під Крутами, і під Бродами. Дві різні війни, але один і той самий окупант.

Цікава деталь: Аверкій Гончаренко прожив майже 90 років. Він помер у США, встигнувши записати спогади, де кожен абзац — це не про політику, а про обличчя тих хлопців під Крутами. Він пам'ятав їхні імена навіть через пів століття.

Це історія про те, як професіоналізм стає легендою. І про те, що справжній офіцер не міняє присягу, навіть якщо змінюються прапори над державами.

 

Детальніше у наступному номері нашого видання

Про відключення електрики

 Тривалі відключення електрики і тепла, мороз і короткий світловий день — ідеальна комбінація, щоб на четвертому році війни посилити відчуття тривоги і безпорадності. Часто здається, що все залежить від однієї великої електростанції чи підстанції. Наслідки атак у грудні 2025-го й січні 2026-го важкі як ніколи, і щоб краще розуміти, що відбувається, пропонуємо розібратися, як працює система електропостачання в Україні.

Якщо шлях електрики від електростанції до будинку розглядати як лінійну схему, може скластися враження, що після влучання в будь-який її елемент ви миттєво залишитеся без світла. Проте все не так просто: наша енергосистема — це одна велика синхронна мережа, де всі елементи пов’язані між собою і мають кілька рівнів підстраховки. Усі великі електростанції — ТЕС, ГЕС, АЕС — об’єднані в мережу й тримають спільну частоту 50 Гц, працюють під керуванням диспетчерів, і електроенергія фізично тече туди, де є попит. Вона не прив’язана жорстко до конкретного міста чи області. Наприклад, вироблена на заході країни енергія може споживатися на сході чи деінде. За певних умов одна електростанція може частково компенсувати проблеми на іншій, але це не означає, що будь-яку ТЕС можна миттєво замінити.

Розглянемо ситуацію: влучання в ТЕС спричиняє велику втрату електроенергії. Уже в перші секунди в системі виникає дефіцит потужності, частота в мережі починає падати (це головний сигнал проблеми), і першою реагує автоматика. На цьому етапі все відбувається автоматично: інші ТЕС, які працювали не на повну, трохи збільшують подачу палива і піднімають потужність. Дуже ефективно в такій ситуації реагують ГАЕС. Це фактично суперпотужні акумулятори, вони не створюють нову енергію, а накопичують надлишки, коли споживання зменшується (наприклад, вночі), і повертають їх у пік споживання (ранок, вечір, аварія). Відбувається це через закачування насосами води у верхній басейн і спуск води назад у нижній. Ці станції можуть доволі швидко перейти з режиму споживання енергії в режим її генерації і стабілізувати частоту в системі, щоб запобігти лавинній аварії.

Розгорнуті пояснення будуть у лютневому номері нашого видання у pdf-форматі

 

Історія забутого генія

 Він спроектував сучасний комп'ютер, заклав основи квантової механіки, вигадав теорію ігор і передбачив епоху штучного інтелекту. Ейнштейн та Оппенгеймер дивилися на нього знизу вгору.

       «Ішов 1957 рік. Біля входу до однієї з палат військового шпиталю Уолтера Ріда у Вашингтоні стояли двоє озброєних охоронців. Зсередини долинали крики болю людини, яку багато хто вважав найрозумнішим ученим XX століття, але тепер він помирав від раку, що поширився по всьому тілу. В окремі дні він кидався, як божевільний, був не більше ніж своєю тінню, втраченою в гарячкових галюцинаціях. Його тримали в ізоляції і нікому не дозволяли відвідувати його без дозволу Пентагону. Побоювалися, що він може видати державну таємницю – чи якусь геніальну думку – “неправильним” людям.

        Команда під керівництвом офіцера у званні полковника цілодобово допомагала йому. Біля його ліжка можна було зустріти таких людей, як голова Комісії з атомної енергії, міністр оборони та його заступник, начальники Об'єднаного комітету начальників штабів та секретарі ВПС, сухопутних військ та флоту. Всі вони приходили до нього немов на уклін — в надії на останній відблиск генія, на ще одну революційну ідею з вуст людини, яка породила сучасний комп'ютер, заклав математичні основи квантової механіки, придумав механізм вибуху атомної бомби, теорію ігор і економічну поведінку, передбачив епоху цифрової епохи. Це був 53-річний угорський математик єврейського походження, який емігрував до США приблизно за 25 років до цього.                                 Звали його  –  Джон фон Нейман.

Детальніше читайте у першому цьогорічному номері нашого видання!