Він спроектував сучасний комп'ютер,
заклав основи квантової механіки, вигадав теорію ігор і передбачив епоху
штучного інтелекту. Ейнштейн та Оппенгеймер дивилися на нього знизу вгору.
«Ішов 1957 рік. Біля входу до однієї
з палат військового шпиталю Уолтера Ріда у Вашингтоні стояли двоє озброєних
охоронців. Зсередини долинали крики болю людини, яку багато хто вважав
найрозумнішим ученим XX століття, але тепер він помирав від раку, що поширився
по всьому тілу. В окремі дні він кидався, як божевільний, був не більше ніж
своєю тінню, втраченою в гарячкових галюцинаціях. Його тримали в ізоляції і
нікому не дозволяли відвідувати його без дозволу Пентагону. Побоювалися, що він
може видати державну таємницю – чи якусь геніальну думку – “неправильним”
людям.
Команда під керівництвом офіцера у
званні полковника цілодобово допомагала йому. Біля його ліжка можна було
зустріти таких людей, як голова Комісії з атомної енергії, міністр оборони та
його заступник, начальники Об'єднаного комітету начальників штабів та секретарі
ВПС, сухопутних військ та флоту. Всі вони приходили до нього немов на уклін — в
надії на останній відблиск генія, на ще одну революційну ідею з вуст людини,
яка породила сучасний комп'ютер, заклав математичні основи квантової механіки,
придумав механізм вибуху атомної бомби, теорію ігор і економічну поведінку,
передбачив епоху цифрової епохи. Це був 53-річний угорський математик
єврейського походження, який емігрував до США приблизно за 25 років до цього. Звали його – Джон фон Нейман.
Детальніше читайте у першому цьогорічному номері нашого видання!
