26 березня — Година Землі!

 

26 березня – о 20:30 за місцевим часом – ви можете приєднатися до мільйонів людей у ​​всьому світі, щоб вимкнути світло в Годину Землі – щорічний акт солідарності, коли ми разом виступаємо за наш спільний дім і усвідомити, чого ми можемо досягти як спільнота, яка відстоює природу.

А цьогоріч для України ще й у цей день дуже важливо стати дружньо не лише на захист природи. Ворог підступно напав на нашу землю, погрожує екологічною катастрофою граючись з безпекою на Чорнобильській та Запорізькій АЕС, обстрілюючи «Джерело нейтронів» на території Харківського фізико-технічного інституту НАН України.

Можна багато розмірковувати про екологію та екологічні проблеми, шукати «винуватців» і дискутувати на тему, що стан навколишньої природи можливо був би зовсім іншим, якщо б ...

Все це можна робити і багато хто робить. У цьому немає нічого поганого, навіть навпаки: якщо ці міркування не будуть голослівними, то цілком природно, рано чи пізно це призведе безпосередньо до практичних кроків, адже ніхто не стане заперечувати, що діяльність людини на землі має ті чи інші наслідки.

Наявність слідів техногенної катастрофи на нашій планеті - незаперечний факт. Ми дуже швидко, освоївши нові технології, егоїстично поспішаємо ставити їх «на благо» людства. Природа відпочиває. Але так буде не завжди. Про це вперше почали замислюватися, за даними проекту DilovaMova.com, коли справили елементарні розрахунки і зрозуміли, що щось в людській діяльності не так. Щось вибиває нас з загальної гармонії з навколишньою природою і більш того - це «щось» може обернуться і проти нас самих, а що найжахливіше, так це те, що «це» не чекає, а вже відбувається.

Людина - істота розумна. Звернувши увагу на актуальну проблему ми намагаємося її вирішити або принаймні згладити її наслідки. І це добре. У різних країнах на різних континентах стали організовуватися всілякі природоохоронні та екологічні товариства, організації і структури, проводитися ряд акцій та заходів по залученню уваги широкої громадськості до проблем природи та екології.

Так виникла і організація WWF - Всесвітній фонд дикої природи, офіційна назва якої на даний момент World Wide Fund for Nature або «Всесвітній фонд природи».

Ця організація спільно з австралійським виданням «The Sydney Morning Herald» наприкінці березня 2007-го року провела цікаву і показову екологічну акцію: близько 2100 фірм і компаній австралійського міста Сідней, а також понад 2,2 млн. його жителів вимкнули освітлення на одну годину. За цей час енергоспоживання міста було скорочено більше ніж на 10%, що в свою чергу сприяло і скороченню викидів вуглекислого газу в атмосферу. За підрахунками фахівців, ефект від акції був такий, що на той час нібито в місті на дорогах на 48 тисяч автомобілів стало менше.

Цю акцію назвали «Година Землі». Ідея була хороша і прийняла щорічний характер, поширилася і стала популярна в багатьох країнах світу. Час проведення акції погоджено і початок цієї години вибрано на 20 годин 30 хвилин в кожну останню суботу березня. У 2012-му році в цій акції брало участь вже 147 країн і понад 5,4 тис. міст і населених пунктів.

Є і скептики подібних акцій, які стверджують безглуздість скорочення споживання електроенергії всього на одну годину. Мовляв реактори і генератори промислових електростанцій проблематично зупинити за одну годину, а відповідно і скорочення викидів парникових газів від їх роботи досить умовні і не відповідають заявам екологів, як наслідок акція швидше носить символічний характер. Але навіть вони не заперечують необхідність залучення уваги до екологічних проблем, а це один із самих діяльних способів, до того ж економія дорогої електроенергії, а за час акції кінцевий споживач може заощадити до 0,5 кВт спожитої електрики, благотворно позначиться і на його бюджеті.

В умовах світової економічної кризи, а, особливо на порозі третьої світової війни – це вельми актуально. В 2022 році Година Землі припадає на 26 березня. Долучаємось!

А ще на 26-го березня — День Національної гвардії України.

Сучасна Національна гвардія України – підрозділ, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України та має правоохороні функції, була створена 12-го березня 2014-го року Законом України «Про Національну гвардію України». До її складу увійшли внутрішні війська України, добровольці і патріоти, що стали на захист народу і державності України в один з найважчих моментів у новітній історії країни, посягань на її цілісність і суверинитет.

Україна - унітарна держава і це вибір народу. Цілісність і єдність багатонаціонального українського суспільства, повага прав і свобод людини, дотримання законності та правопорядку, традиції активних і здорових народних ініціатив – запорука життя і процвітання держави, її цінності та національна ідея. На захист цих цінностей покликана еліта українського суспільства - Національна гвардія України.

18-го березня 2015-го року, ураховуючи значення та роль Національної гвардії України у виконанні завдань із забезпечення державної безпеки та оборони держави, захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку, Президентом України був підписаний Указ № 148/2015, в якому День Національної гвардії України встановлюється як офіційне профільне свято, яке тепер щорічно відзначається 26-го березня. Цим же Указом визнається таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 26-го березня 1996-го року № 216 "Про День внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України".

В цей День ми вітаємо гвардійців і їх родини! Дякуємо бійцям Національної гвардії України, що пліч-о-пліч в лавах ЗСУ боронять нашу Вітчизну від московських загарбників! Бажаємо їм Божого благословення, високого професіоналізму, здоров’я і стійкості в цей нелегкий для України час!

                     https://twitter.com/i/status/1504900786710528005

Умови праці в воєнний час

 В Україні набув чинності закон про умови праці в воєнний час

        У середу, 23 березня, в Україні почав діяти закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Документ оприлюднили у газеті «Голос України», офіційному друкованому органі ВРУ.

Цей закон стосується організації роботи та стосунків між роботодавцями та працівниками на період воєнного стану. Йдеться про умови надання відпусток, збільшення навантаження для працівників та звільнення з роботи.

Ключові тези закону:

У період воєнного стану роботодавець може перевести працівника на іншу роботу, не за трудовим договором, без його згоди. Така робота має бути пов'язана з відверненням або ліквідацією наслідків бойових дій.

Роботодавець може за власним бажанням розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку із веденням бойових дій.

У період воєнного стану працівника можуть звільнити, коли він перебуває на лікарняному чи у відпустці. Звільненим такий працівник буде вважатись з першого дня виходу з лікарняного або відпустки. Якщо працівник перебуває у декретній відпустці, то ця норма на нього не поширюється.

Тепер тривалість робочого часу може становити до 60 годин на тиждень. Скорочений робочий тиждень тепер не перевищуватиме 50 годин на тиждень. Роботодавець може продовжити робочий тиждень до 6 днів, а тривалість вихідних скоротити до 24 годин.

До нічної роботи можуть залучити усіх працівників, окрім вагітних та жінок, що мають дитину до 1 року та людей з інвалідністю, яким протипоказана така робота.

Жінок можуть залучити до роботи в небезпечних та шкідливих умовах за їхньою згодою.

Працівників, у яких є діти, також можуть залучати до роботи уночі, в вихідні дні, свята та відправляти їх у відрядження.

Роботодавець може не виплачувати вчасно зарплату, якщо доведе, що це відбуваються через бойові дії або інші непереборні обставини. Якщо підприємство не може платити зарплату через бойові дії, то має виплатити її після відновлення роботи.

У воєнний час щорічна оплачувана відпустка працівників становить 24 дні. При цьому роботодавець може відмовити працівнику у наданні відпустки (окрім декрету), якщо працівник долучений до роботи на об’єктах критичної інфраструктури. На прохання працівника роботодавець може відправляти його в неоплачувану відпустку без обмеження терміну.

Через бойові дії роботодавець може призупинити трудовий договір з працівниками. Це означає, що через збройну агресію в країні роботодавець не може забезпечити працівників роботою. При цьому відшкодування зарплати покладається на країну-агресора, тобто Росію. Яким чином роботодавець має отримувати це відшкодування, у законі не вказано.

Додамо, що за даними соціологічної групи «Рейтинг» 53% українців втратили свою роботу через війну і лише 2% з них знайшли нову роботу. Для людей, які втратили роботу через війну уряд передбачив виплату 6500 грн допомоги, таку ж суму будуть отримувати роботодавці, які наймають переселенців. Окрім того, усі переселенці отримуватись по 2000 грн щомісячної допомоги від держави через «Дію».

За матеріалами https://zaxid.net/statti_tag50974/   

Ваша інформація шкодить!

 Що можна публікувати під час війни, а що – ні?

Медіа та громадських активістів раз у раз закликають не повідомляти важливу інформацію, яку ворог може використати у власних цілях.

 Tvoemisto.tv розбиралося, які фото та дані складають військову таємницю, а які навпаки – можуть і мають бути опубліковані.

Переміщення та базування війська

«У нас точно заборонено розміщувати інформацію про Збройні сили України, їх переміщення, розташування тощо», – говорять у коментарі Тvoemisto.tv в Інституті масової інформації. В управлінні СБУ також наголошують – про переміщення наших військ не можна повідомляти в жодному разі. Пересування автомобілів, техніки, живої сили повинно залишатися в таємниці, оскільки в іншому разі це виказує їх дислокацію.

Стосовно ворожої бойової техніки та людських ресурсів, перш за все, можна і треба повідомити у чат-бот @stop_russian_war_bot. Це офіційний чат-бот СБУ, через який координати ворога можна повідомити Збройним силам України.

Удари ворога

За рекомендацією Інституту масової інформації, дані про ракетні удари – точний час, місце, кількість постраждалих –  можна публікувати, якщо вони є у офіційних джерелах. Якщо їх немає – скоріше за все, дані не оприлюднили спеціально, щоб ворог на їх підставі не зміг зробити коригування вогню.

Пошкоджені будівлі – цивільні та військові 

Офіційні джерела також є важливим орієнтиром під час публікації пошкоджених будівель. В Інституті масової інформації говорять: «Не те, щоб це була пряма заборона, але ми маємо дуже наполегливі рекомендації не ставити фото будівель окрім, як з офіційних джерел. Тому що фото руйнувань дозволяють коригувати нанесення ударів – особливо, якщо по них зрозуміло, яка адреса. Такі фото бажано не розміщувати або робити це з узгодженням, наприклад, із Службою безпеки України або з органами військово-цивільної адміністрації».

Проте, за даними СБУ, повідомляти про ушкодження цивільних будівель, а також публікувати їх фото, можна і потрібно. Це допомагає зафіксувати військові злочини ворога для трибуналу в Гаазі. Щоб стати доказом, така фотопублікація повинна мати вказану локацію, а також дату і час обстрілу. Служба безпеки України також запустила офіційний чат-бот @russian_war_tribunal_bot, у якому можна повідомляти про злочини окупантів.

Натомість не можна публікувати пошкоджені військові об’єкти, а також писати як, де і з якого боку у них влучило. Ворог не знає, які ушкодження він наніс. Повідомляючи про це на інформаційних ресурсах, можна скоригувати наступний вогонь. Як наслідок, окупанти зруйнують об’єкт сильніше або переконаються, що вже його розтрощили.

Лікарні та інші важливі об’єкти

Лікарні виявились об’єктами, дотичними до військових дій, тому їх також стосуються певні обмеження. За інформацією СБУ, про цивільні лікарні, в які привозять поранених, говорити можна, однак бажано не уточнювати їхні назви та місцезнаходження. Як таких цивільних зараз немає – серед поранених все одно буде військовий, який захищав чи допомагав у ту хвилину.

У військовому госпіталі перебувають військові медики, які надають допомогу пораненим воїнам. Його фото давати не можна – хоча на Google-мапі є позначення таких лікарень, не варто зайвий раз акцентувати на них увагу. «Намагаємось давати менше живих картинок, які можуть допомагати ворожим силам», – говорять у СБУ.

Тут забороняють публікувати усі об’єкти, які мають певний стосунок до військових. Зокрема, управління Служби безпеки у Львівській області наполегливо просить не фотографувати:

аеропорти;

залізничні вокзали;

нафтобази;

об’єкти нафто-газопроводів;

електростанції.

Блокпости та тероборона

Щодо публікацій про блокпости експерти СБУ та Інституту масової інформації одностайні – їх розміщення не можна оприлюднювати. Це точно військова таємниця під час воєнного стану. Те ж стосується і кількості людей в теробороні, батальйонів, які до неї входять.

«Це кількість сил засобів оборони країни. І в законі про державну таємницю, і в переліку інформації, яка до неї належить, прямим текстом зазначено, що ця інформація є державною таємницею. Тим більше, в умовах воєнного стану. Поширення такої інформації може вважатися шпіонажем на користь країни-агресора», – попереджають в ІМІ.

Захоплення територій та інші операції

Служба безпеки України дозволяє писати постфактум про те, що наші війська звільнили якусь територію або навпаки – її втратили. Однак цю інформацію медіа не може дізнатися самостійно – а отже, її слід брати лише з офіційних джерел. Такими є ЗСУ, Міністерство оборони, СБУ, сайт президента України.

Якщо взяти таку інформацію з джерела, яке не є офіційно верифікованим, вона може не відповідати дійсності. Це буде вважатися дезінформацією, за яку можуть притягнути до відповідальності. У медіа мають бути впевнені, що дані підтверджені хоча б однією з установ. У них повинно бути першоджерело, яке є провладним і може давати офіційну інформацію.

Втрати

СБУ не дає прямих рекомендацій, чи варто говорити про військові втрати. Тут радять розглянути це питання з морально-етичної точки зору. «Особисті втрати дають пригнічення морального духу. Втрати ворога навпаки возвеличують силу армії. Тому це на ваш розсуд», – говорять у Службі безпеки.

Військові навчання 

Про військові навчання СБУ наполегливо просить повідомляти. Це потрібно для того, щоб люди не хвилювались – знали, що це атака ворога чи інші небезпечні події. Добре, коли медіа швидко підхоплюють і поширюють такі повідомлення. Тоді населення інформоване та розуміє, що можна бути спокійним.

Загальні поради

Інститут масової інформації радить брати дані для публікацій лише з верифікованих офіційних джерел. Якщо ж інформація надійшла не від них – її краще перевірити за допомогою тих самих джерел та узгодити з військовою адміністрацією. Це допоможе убезпечити себе від розголошення інформації, яка має обмежений доступ в умовах воєнного стану, або від повідомлення фейків. У матеріалах також слід завжди посилатися на джерело.

Також допоміжними для журналістів під час воєнного стану може стати інструкція, як комунікувати з військовими, яку ще в лютому підготував Інститут масової інформації. А також інструкція від Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій щодо того, яку інформацію можна поширювати під час тривоги та після вибуху.

Перелік інформації, яку не можна розголошувати в медіа, також опублікували у наказі головнокомандувача ЗСУ. Цей документ затверджує порядок роботи зі ЗМІ в період воєнного стану.

НадіяЖила, Твоє Місто

 

«Tibidabo Scientific Industries» запрошує на роботу

Технологічна компанія зі США відкриває віртуальний офіс у Львові та запрошує на роботу.

Компанія Tibidabo Scientific Industries, світовий лідер у галузі високодиференційованих технологій для наукових досліджень, аерокосмічних та промислових ринків, 7 березня оголосила про відкриття віртуального офісу у Львові.

Маючи офіси в Сполучених Штатах, Ірландії, Нідерландах та Великобританії, Tibidabo Scientific постачає свої продукти та рішення більш ніж у п’ятдесяти країнах.

«Як і інші глобальні компанії, ми маємо ряд співробітників із сім’ями в Україні, які безпосередньо потерпають від трагічних подій в цій країні», – сказала Вікторія Байцер, директор Tibidabo Scientific та генеральний директор Precision X-Ray.

«Мужність і рішучість українського народу є величезним джерелом натхнення для всіх нас», – сказав Джон Лавіола, технічний директор Tibidabo Scientific. «Для нас надзвичайно важливо підтримати українців у цей критичний момент, тому ми вирішили створити робочі місця в Україні. З нетерпінням чекаємо коли зможемо вітати наших українських співробітників у сім’ї Tibidabo Scientific».

«Tibidabo Scientific давно планувала створити науково-дослідний центр в Украïнi», – додала Вікторія Байцер.

«Ми прискорили наші плани у зв’язку із жахливою та трагічною ситуацією. Ми негайно відкриваємо 75 вакансій у галузях механічної, електричної, електронної, програмної інженерії та інші професійні і адміністративні посади».

Tibidabo Scientific бажає допомогти, забезпечувати свої сім’ї громадянами України, які змушені були покинути свої домівки та втратили роботу. Нові посади будуть оплачуватися незважаючи на спроможність працівників відразу приступити до виконання обов’язків. Пані Байцер додала: «Ми будемо підтримувати співробітників усіма способами, поки вони піклуються про свої сім’ї та друзів протягом цієї гуманітарної кризи. Наша компанія при потребі, також буде надавати співробітникам Інтернет-термінали Starlink (Space X) та інше обладнання, що необхідне для роботи.

Просимо тих, хто бажає приєднатися до сім’ї Tibidabo Scientific в Україні, зв’язатися з нами за адресою ukraine@tibidaboscientific.com.

Довідка: 

Tibidabo Scientific Industries є світовим лідером і постачальником високодиференційованих технологій для наукових досліджень, аерокосмічних та промислових ринків. Ми досягаємо успіху, допомагаючи клієнтам розширювати можливості в радіобіології, дослідженнях стовбурових клітин, високоякісної візуалізації, виявлення радіації, спостереження та дослідження космосу та передових сцинтиляторів.

Ми розпочинали з виробництва люмінофорних екранів H2S для радарів, що мало великий вплив для оборони Союзників під час Другої світової війни. Сьогодні наша продукція застосовується у передових дослідженнях космосу та таких галузях як онкологія, геологія.

Глобальна команда Tibidabo, яка росте з кожним днем, використовує інноваційні технології для того, щоб наші клієнти приймали більш ефективні і виважені рішення. Наша корпоративна філософія, культура та стратегія, базується на власній бізнес-матриці Tibidabo (TBM), що орієнтується на клієнта, якість, продуктивність і постійне вдосконалення.

Для отримання додаткової інформації, будь ласка, зв’яжіться з Діаною Брау, відділ корпоративних комунікацій.

За матеріалами https://lviv1256.com/

 

В часі війни варто пам’ятати

Білий дім вважає, що Росія готує провокації після фейків про "хімічну зброю" в Україні. Офіційна представниця Білого дому Джен Псакі спростувала заяви РФ про нібито підготовку в Україні провокацій з використанням хімічних речовин, до якої начебто причетні США. 

Натомість США вважають, що Росія сама може вдатися до таких провокацій. Посадовиця наголосила, що Сполучені Штати повністю виконують свої зобов'язання щодо Конвенції про хімічну зброю та Конвенції про біологічну зброю, ніде не розробляють і не мають такої зброї. Водночас вона звернула увагу на те, що РФ неодноразово була спіймана на використанні хімічної зброї, у тому числі під час замахів на вбивство й отруєння опозиціонера Олексія Навального та інших політичних ворогів президента росії. Окрім того, вона заявила, що РФ підтримує режим президента Сирії Башара Асада, якого звинувачували у застосуванні хімічної зброї у країні.

    

Знаємо, що ворог підступний і його дії непрогнозовані тому хай краще ніколи не знадобиться, але краще запам'ятати.
     Під час використання хімічної зброї, головне швидко зрозуміти, який тип речовини використано та яка має бути тактика самозахисту.
     Так от, аміак та хлор – найтиповіші отруйні компоненти хімічної зброї – абсолютно різні. Аміак легкий. Від нього легко можна сховатись у підвалах. Але до верхніх поверхів він дійде дуже швидко. Бо піднімається вгору.
     Хлор важкий. Він одразу потече вниз, в ті самі підвали. Та потруїть всіх, хто там сховався. Але він жодним чином не підніметься вгору, від нього можна сховатись на пагорбах, на даху, на верхніх поверхах тощо.
     Залишається питання - як відрізнити один від другого?
- Хлор пахне як хлорка, або як Доместос. Колір (якщо концентрація висока) - жовто-зелений.
- Аміак пахне як нашатирний спирт. Кольору не має."

                                                  Частково використано текст Ярослава Трофімова
                                                                   Ілюстрація - Злата-Зоряна Паламарчук

Наш план має виглядати так

 "Путін хоче знищити Україну як державу, а українців як націю".Напередодні і в перші дні війни ці слова сприймалися як фігура рєчі.Харків, Ахтирка, Маріуполь, Сумы, Чернігів... На п'ятнадцятий день ці слова вже сприймаються буквально.

Сьогодні іде війна на взаємне знищення: ворог хоче знищити всіх нас разом з немовлятами, жінками і літніми людьми, а ми хочемо знищити всіх, хто зі зброєю прийшов на нашу землю. Ось така проста як «двері» диспозиція станом на сьогодні, яка дає відповіді на цілу низку запитань:

1. — Коли закінчиться війна?

— Тоді, коли ми утілізуємо 2/3 бойових частин московитів. Станом на сьогодні ми вже утилізували 1/3 (майже 13000 безвозвратних і 35000 санітарних втрат). Ще треба стільки ж. Буде тяжко? Питання риторичне. Ми переможемо? Питання не то шо риторичне, а недолуге, бо ми вже перемогли. Поки що морально, але військова перемога не за горами.

2. — На яких умовах можливий мир?

— А от на яких:

- окупант виводить всі війська з України, в т.ч. з ордло і Криму;

- окупант виплачує репарації приблизно до одного триліона доларів;

- окупат виплачує кожній родині компенсацію за вбитих людей.

Нема грошей? Окей, давайте нафтою чи газом на протязі років тридцяти. В свою чергу хочеться заспокоїти тих, хто не безпідставно боїться «договорняків» з агресором: я слабо собі уявляю, що після маріупольського пологового будинку це можливо. Бо якщо що – то у того політика, який скаже, що "привіз нам мир" на умовах пуйла будуть дуже серйозні проблеми, м'яко кажучи.

3. — Чи залишається актуальним прагнення до вступу в НАТО?

— З огляду на реалії подій останніх двох тижнів угоди про військову і економічну співпрацю з низкою держав - США, Великобританія, країни Балтії тощо – на сьогодні цього може бути достатньо. Але це на сьогодні. Вектор ви задекларували в Конституції України. Туди й маємо рухатись. Що далі – поживемо-побачимо.

4. — Як відбудовувати країну після війни?

— Відповідь: руцями. За кошти від репарації і від партнерів. Наприклад, сьогодні США прийняли план про фіндопомогу Україні в розмірі 14 млрд. доларів.

5. — Як вибудовувати стосунки з московією?

— Тут слід зазначити, що її існування в сьогоднішніх кордонах під великим питанням. Тому треба буде всіляко допомагати народам, що виборюватимуть свою незалежність.

Ось такий у нас має бути план. Все є і буде Україна!

Автор тексту:Konstantin Kozemyaka, Fund for Cultural Initiatives ArtHuss

 

Економіка під час війни

Треба усвідомити всім, що ця війна це дорого.

Надовго не зважаючи є бойові дії чи їх немає. Відбудова України в нових повоєнних умовах – це продовження захисту нашої Батьківщини.

Війна в Іраку 2003-го року обійшлася американцям в 1.1 трлн доларів. Один день війни за різними оцінками обходиться росії приблизно в 20 млрд доларів. Не менша цифра сьогодні й для України, і ми теж витрачаємо не менше 3-4 млрд в день.

Ми всі тішимось, дивлячись, як російський рубль перетворюється в "двохсотого" у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні – не краще зараз відбувається з нашою... 

На сьогодні можна перерахувати багато чого, що перестало працювати в Україні. І не лише в районах бойових дій.  

Понад мільйон (а може й більше) людей покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить вони випали з економіки і перестали в неї вкладати.

А отже ми ми маємо тверезо оцінити, наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі економіки.

Тому задумайтесь про наступне, хоч може на перший погляд це не на часі, але все ж:

1. ПЕРЕСТАЄМО волонтерити, жертвуючи робочим часом (при бажанні це можна робити й поза роботою!): якщо маємо зараз робоче місце, і там є робота – то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!

2. Поважаємо та усіляко підтримуємо підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!

3. Долаємо у собі почуття провини (це оте "чому я в теплі, якщо інші на передовій") бо не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через відсутність тилового забезпечення (харчі, амуніція тощо)! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!

4. Активно продовжуємо товарно-грошовий обіг: оплачуємо рахунки, платимо податки, робимо замовлення, як це робили до війни, купуємо продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, платимо за квартиру, при потребі відвідуємо сімейного лікаря, фітнес-центр тощо. Намагаємось тримати обіг коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! Це нормально!

5. Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо у нас на Заході України, де загроза війни на сьогодні не така висока. Це зараз дуже критично.

6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!

7. Окреме звернення до ІТ-сфери: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки загалом. Тому вже сам факт, що ви працюєте – це потужний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон – окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!

8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна – посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини "чому я не там", повторюйте: "Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і здамся сам(-а), бо моя Україна -- понад усе!"

Всі міста і села в Україні, які не потерпають від бомбардувань, повинні вийти на роботу.

Ми повинні працювати вдвічі краще і ефективніше. За себе і за ті міста, які не мають такої можливості.

Ми не можемо залишати без роботи і зарплат цілу країну. Не можемо сподіватись на те, що нас нагодує Захід.

Я знаю, що всі хочуть долучитись до боротьби і думають, що робота зараз це не важливо.

ВИ ПОМИЛЯЄТЕСЬ!!!

В нас добре укомплектований військовий фронт, в нас достатньо волонтерів та фондів допомоги, але в нас абсолютний недобір зараз на економічному фронті. Якщо економіка країни зупиниться це буде катастрофа.

Тому двічі подумайте де від вас буде більше користі: стояти 10-м на західному блокпості чи іти і працювати, працювати, працювати. Заробляти гроші, жертвувати на армію, перелаштувати своє виробництво на військовий час, не дати спинитись економічній машині країні.

Керівники установ та підприємці!

Якщо ви хочете допомогти нашим збройним силам і долучитись до нашої перемоги, – не розпускайте працівників, не зупиняйте роботу!

Підприємці, особливо виробники продуктів харчування та першої необхідності – тримайте ціни на свої продукти на довоєнному рівні. Якщо ви забезпечите роботу і зарплатню своїм людям та дасте можливість купити ваші вироби незахищеному та малоймущу населенню країни  –  ви зробите надзвичайно багато.

Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!

Не станьмо об’єктом для спецоперацій ворога

 

Якщо ви налякані чи в ейфорії, не можете припинити читати новини й поширювати повідомлення, ви — мішень для інформаційних спецоперацій агресора.

Війна відбувається не лише на землі, на воді й у повітрі, а й в інформаційному просторі. Український інформаційний простір, на щастя, за останні вісім років значною мірою зачищений від медіа, які належать агресору або просувають його меседжі, й могли би бути зброєю прямої дії, що влучала би просто в голови українців. Якщо ви за останні кілька днів зазирали в російські медіа чи бачили уривки їхніх телепрограм — ви знаєте, про що йдеться.

Та це не значить, що Росія не атакує в українському інфопросторі. Просто головний плацдарм інформаційного наступу — не в телеефірі, де домінує офіційна українська точка зору, а в інтернеті, зокрема в соціальних мережах. Нещодавнє соціологічне дослідження показало, що соцмережі є головним джерелом новин для 44% українців, а в час війни, коли вся увага прикута для новин і саме в соцмережах вони з’являються найшвидше, цей відсоток, певно, зріс. Поширювати дезінформацію та маніпулятивні заклики в соціальних мережах ворог може практично безперешкодно. Тож головні інформаційні спецоперації росіян зараз розгортаються в фейсбуку, твітері, інстаграмі, телеграмі та на інших платформах, якими користуються українці.

Налякані, емоційно виснажені, дезорієнтовані люди — перша найлегша мішень для інформаційної спецоперації. Друга — ті, що в ейфорії, перезбуджені й охоплені бажанням робити будь-що, аби тільки відчувати причетність до оборони Батьківщини. 

І тими, й тими ворог може скористатися для досягнення своїх цілей. 

Які це цілі? Ось деякі з них.

Посіяти хаос і паніку. Пам’ятаєте Нові Санжари навесні 2020 року, коли місцеві мешканці, налякані перспективою коронавірусу та навмисно накручені у вайбер-чатах, кидалися на автобуси з українцями, евакуйованими з Уханя? Уявіть, який нищівний ефект може мати паніка зараз, коли в багатьох регіонах України тривають справжні бойові дії. Ворог може створити затори на дорогах, якими користуються військові; послати натовп наляканих цивільних на позиції української армії фіктивним «зеленим коридором»; навіть підбурити мирних мешканців чинити спротив нашим військовим, як бувало на Донбасі 2014 року.

Під час війни головну справу роблять військові — навчені професійні люди зі зброєю, повною інформацією про те, що відбувається і планується, та спеціальним зв’язком. Цивільні можуть їм допомагати, але значно важливіше — не заважати, слухати й виконувати все, що каже військова адміністрація та скоординовані з нею органи влади. Комендантська година — значить, комендантська година й на вулицю не йдемо. В укриття — значить, в укриття. І так далі. Коли цивільні перестають слухатись владу і військових і починають чинити на власний розсуд, будь-які завдання армії дуже ускладнюються — на радість ворогу.

Зібрати інформацію. Наприклад, змусити українців фотографувати військову техніку і публікувати її в соцмережах під яким-небудь дурнуватим вигаданим приводом. Відрізнити український БТР від російського пересічний українець навряд чи зможе. Або розпитати в місцевих, як зараз найкраще проїхати до Києва з «гуманітарною допомогою» — підкажуть краще за будь-які гугл-мапи. А підказаним маршрутом поїдуть танки.

Дезінформувати й відтягнути ресурси — наприклад, закидати українських військових неправдивими повідомленнями про розташування російських військ. Масові «замінування», які відбувались в українських містах перед вторгненням, можна вважати випробуванням цієї технології. Звісно, армія не йде в атаку, лише отримавши дзвінок чи повідомлення, але мусить приділяти увагу такій інформації, перевіряти її — на це йдуть дорогоцінні ресурси.

Зробити з українців поширювачів фейків, на жаль, порівняно легко — достатньо запакувати фейк у привабливу обгортку, поставити кілька знаків оклику на початку, написати «максимальний репост» і закинути у фейсбук і вайбер-чати. Наша національна схильність до краудсорсингу, або ж толоки, вмить починає працювати. Особливо легко піддаються на подібні маніпуляції люди старших поколінь, які опанували смартфон, але досі не зрозуміли, що не все в інтернеті правда.

Залякати і зламати бойовий дух. Учасники Революції гідності мають пам’ятати, як у доленосні дні соцмережі повнились повідомленнями у дусі «Майдан злили, всі розходяться». Почасти їх поширювали боти, але долучались і «корисні ідіоти». Якщо бомбардувати свідомість людей меседжем «все пропало» і «все дарма», це може подіяти. Якщо навіювати страх — наприклад, страшилками на зразок «кадировців», які, мовляв, їдуть різати українцям голови, — можна змусити людей сфокусуватись на базових потребах безпеки та виживання. І довести їх до стану, коли вони будуть згодні на все, що треба ворогу.

Скерувати активність у безглуздому напрямку. Наприклад, спамити всіх петицією про перевертання прапора чи випікання рекордної паляниці на славу України, щоб увесь світ побачив нашу велич. Самі по собі такі дії не завдають великої шкоди, але створюють інформаційний шум і заважають працювати людям, які професійно займаються інформаційною безпекою, дипломатією, волонтерською допомогою тощо. Ворогу вигідно, аби наші змістовні комунікації були якомога менш продуктивними.

Методів маніпуляції і потаємних цілей у ворога може бути ще багато, й від того, аби втрапити в пастку, не застрахований ніхто. Але ось кілька порад, які можуть допомогти зменшити ризик.

Ви вважаєте себе солдатом інформаційного фронту? Знайдіть «командира». Це якраз та ситуація, коли один у полі не воїн. Якщо тисяча користувачів твітера просуватимуть кожен свій гештеґ про підтримку України, вийде не твітер-шторм, а безглуздий хаос. Справжній «інформаційний фронт» діє скоординовано й виконує завдання, узгоджені з військовим керівництвом. Знайдіть організацію, яка професійно й системно працює на одній із ділянок інформаційного спротиву — їй можуть бути потрібні волонтери. Або вам підкажуть, куди звернутися, аби ваша енергія була скерована в продуктивне русло.

Не поширюйте. Краще — взагалі нічого, так безпечніше. Відсутність ваших репостів не буде великою втратою, зате ви точно не станете мимовільним поширювачем фейків. Але точно не поширюйте повідомлень, автори і джерела яких вам особисто не відомі. Навіть якщо вони здаються вам дуже правдоподібними і правильними. Якщо поширюєте якийсь заклик до дії — стежте першоджерелом інформації та видаляйте свій допис негайно, якщо виявилось, що повідомлення сумнівне.

Не виконуйте нічиїх вказівок і порад, окрім тих, що опубліковані на офіційних сторінках військового керівництва держави чи органів державної влади, або тих, які лунають в ефірі «Українського радіо» чи інших офіційних каналів оповіщення. Якщо бачите повідомлення з посиланням на офіційні джерела, але на інших платформах — перевіряйте першоджерело.

Не вступайте у соцмережах у жодні конфлікти чи кампанії цькування, ініційовані невідомими вам людьми. Одне з головних завдань Росії — роз’єднати українців і змусити їх битись між собою тоді, коли потрібно разом бити ворога.

Не вигадуйте й не поширюйте патріотичних фейків «для підтримання бойового духу». Вам може здатись це непоганою ідеєю, але це не так. Величезна кількість неправдивих повідомлень, «міських легенд», спростувань раніше поширеної інформації доводить суспільство до того, що воно вже не сприймає на віру жодної інформації навіть із офіційних джерел.

Не відкривайте сумнівних листів та повідомлень від невідомих вам відправників. Вірусна атака під час війни дуже ймовірна. Вам може здаватись, що особисто ваш смартфон чи комп’ютер нікому не потрібен, бо ви — не публічна людина. Але це не так: якщо ви уражені вірусною атакою, ваш ґаджет може стати ланкою в мережі, яка поширює цю атаку далі.

Не залишайте ніде своїх персональних даних — онлайн-анкети, петиції та інші форми, які просять вас вводити інформацію про себе, під час війни є особливо небезпечними. Краще вашого підпису не буде під черговою петицією «забороніть Путіна», ніж інформація про вас потрапить до ворожої бази даних.

Видаліть вайбер — або, принаймні, припиніть читати групи, в яких поширюється неперевірена інформація. Велелюдні немодеровані чати, куди може додаватися хто завгодно — територія особливої небезпеки.

Не реагуйте на масову розсилку sms або повідомлень у месенджерах, навіть якщо відправник — нібито якась серйозна організація чи орган влади. Все важливе, що має повідомити влада, вона повідомить через офіційні канали оповіщення та свої верифіковані сторінки у соцмережах.

Коли хтось розповідає вам захопливу, жахливу, тривожну новину — запитайте про джерело. Й не полінуйтесь перевірити, чи справді в цьому джерелі є така новина. Якщо ні — переконайте співрозмовника не поширювати цю інформацію.

Робіть перерви у споживанні інформації, а особливо — в її поширенні. Хвилини, витрачені на хатні справи, волонтерство, особисте спілкування з рідними і близькими — корисніші, ніж хвилини гортання стрічки новин, яка приносить вам деструктивні емоції.

Якщо ви бачите повідомлення, що «все пропало», влада всіх злила, Україна капітулювала, українські військові здали зброю, президент подав у відставку абощо — це фейк. Це неможливо — Україна бореться за своє майбутнє і не здасться ніколи. Не здавайтесь і ви!

За матеріалами ресурсу Lviv Media Forum, Lviv, Ukraine