КРИЗА СУЧАСНОГО ПОЛІТИКУМУ – ОСНОВНА ГЕОПОЛІТИЧНА ЗАГРОЗА.
Зважаючи на бажання ряду політиків позиціонувати
себе від стадних інстинктів, властивих певній недолугій кагорті народних обранців
та всіляких політиканів, є нагальним повідомити їх, та українське товариство в цілому,
про необхідність термінового створення новітніх сучасних організаційних структур,
що можуть сформувати суспільно-економічне життя України на рівні, гідного українського
народу.
Звичайно, будь-який сучасний регіональний (з погляду геополітики) лідер мріє своєю присутністю у владі ощасливити своїх васалів.
Є, поза сумнівом, і
інші приховані особисті цілі, які реалізуються в міру фантазій даного Лідера та
існуючих реалій; проте, якщо в недалекому минулому - кінці ХХ століття - такий
лідер і його свита могли достатньо безкарно експериментувати та паразитувати на
тілі держави, то сучасні тенденції розвитку суспільства, що йдуть врозріз з
дилетантськими спробами правлячих кругів рулювати політико-економічною
ситуацією, свідчать про згубність цих потуг для регіону, на території якої
розгортаються аморальні і бездарні політико-економічні експерименти. І навіть
більш того - вони несуть загрозу катастрофічної дестабільності іншим
територіальним регіонам.
Наростаюча світова криза
активізувала світову суспільну думку про консолідацію знань, вироблених
людством в різний час і в різних суспільно-політичних формаціях, і їх
прикладним використанням під час вирішення завдань виходу з кризи, а і загалом,
виведення країн на етап розвитку, відповідний потенціалу сучасного суспільства.
Однією з основних проблем сучасності є архаїчні взаємовідношення між суспільно-політичними силами та інституціями Держави. Увійшовши до влади на гребені
підтримуваних суспільством прогресивних ідей, суспільно-політичні сили
користуються консервативними структурами державного управління, та іншими ії
інституціями, котрі не встигають за перебігом життя суспільства. Реалії –
продукт державної машини – у результаті дискредитують суспільно-політичні сили
і, в цілому, їх ідеї.
Одночасно, сучасний світ знаходиться на
сплеску макро- і мікроміграції населення, прискорення обороту капіталів,
інформаційного вибуху у всіх сферах суспільства тощо. Відсутність сучасного
механізму, який може перепідпорядкувати собі цей наростаючий темп хаосу життя і
гармонійно управляти їм – зумовлює кризу сучасного політикуму.
Криза сучасного політикуму – основна
геополітична загроза!...
Однією із
складових надновітнього організаційного механізму організації суспільства є
Технократична система саморегуляції суспільства.
Суть її в наступному. Територія
будь-якої країни складається із стійких регіональних територіальних систем в яких існують
матричні соціально-економічні системи.
Кожна така
матриця характерна загальними, такими, що протікають в ній, процесами:
- макро- і
мікроміграція населення;
- інформаційні
потоки;
- фінансові
потоки;
- перерозподіл
земельних ресурсів і багатств надр;
- рух основних
і оборотних засобів;
- оборот житла;
- динаміка та
статика товарних і сировинних запасів;
- міжособисті
стосунки;
- соціальні
гарантії тощо.
Якщо з кожного
такого процесу вичленувати його основні складові, які найбільш характерно
впливають на властивості матриці, і, завдяки уніфікованим інформаційним даним,
об’єднати їх в єдиному організаційно-аналітичному вузлі – можливо отримати
квінтесенцію соціально-економічного стану такої Матриці у просторі та часі.
Уніфіковані
інформаційні дані в цивілізованому демократичному суспільстві для такої Системи
можуть на добровільних засадах надавати учасники даних процесів, що протікають
в Матриці, – мешканці регіону і господарюючі на його території юридичні та
фізичні особи.
Можливість
вільного доступу учасників цих процесів до інформаційно-аналітичних продуктів
даної регіональної Системи і можливість використовувати їх для вирішення своїх
нагальних життєвих проблем – є ступінь демократичності суспільства, що
використовує подібні Системи. Сукупність регіональних Систем і їх взаємодія і складає Технократичну
систему саморегуляції суспільства.
Мірилом цивілізованості суспільства
і рівнем розвитку його науково-технічного прогресу – є прогрес технічних і технологічних можливостей таких
Систем, а також кількість закладених в них складових, характерних для Матриць.
Левова частка управлінських рішень,
що приймаються неспішно і бездарно в архаїчній державній системі, що не використовує подібні
Системи, у випадку використання таких Систем – оперативно вирішується особисто
учасниками процесів на оптимальних умовах. При цьому учасники процесів
приймають на себе відповідальність за свої рішення, знімаючи їх з державного
апарату.
Це
перерозподіляє функції держави, і суспільства, значно зменшуючи кількість
управлінського апарату, ліквідовує багато в чому основи корупції. При цьому державні інститути можуть
покладати на себе дійсні основоположні функції держави:
- законотворчість;
- оборона і безпека;
- наука;
- соціальний захист і соціальні гарантії;
- глобальні
кризові проблеми.
Суспільно-політична
сила, що виступила ініціатором створення Технократичної системи саморегуляції
суспільства, автоматично отримує механізм доступу до отримання специфічного
аналітичного продукту даної Системи, що дозволяє прогнозувати і планувати
державний розвиток.
Ввійшовши у
владу, і маючи доступ до державних систем, отримуючи, зважаючи на це, інформаційно-аналітичний
продукт її діяльності, можливо створювати спеціальні модулі корекції
саморегуляції суспільства, що вводяться в технократичний компонент Системи. .Немає більш довготривалійшої,
сильнійшої та ефективнійшої влади, котра фундується на подібному державному
устрої!...
Найефективнішим стартовим механізмом створення
Технократичної системи саморегуляції
суспільства –
є система трудового ресурсу. Наразі, під час революційних зрушень в Україні,
компоненти такої системи в найтерміновішому порядку важливі для антикорупційних структур
(Антикорупційного Комітету), структур соціальних програм та ряду інших
інституцій.
Що ж, нинішній,
2014 рік, характерний буде багатьма управлінськими рішеннями. Достеменно
можливо сказати одне – дані рішення можуть бути правильні і найбільш ефективні,
якщо вони здійснюватимуться через призму створення Технократичної системи
саморегуляції суспільства. Подібно надії покладались і на минулих політичних та державних лідерів
України (Кучма, Ющенко, Янукович). В різноманітному вигляді їм були доведені
аспекти щодо Технократичної системи саморегуляції суспільства.
Ігнорування вищеперерахованими персонами
сучасних методів державотворення – достатньо швидко відправило їх за борт
політичної діяльності.
(Із книги "Джихад. Моя
боротьба")
За
матеріалами спільноти «СИСТЕМА САМОРЕГУЛЯЦІЇ СУСПІЛЬСТВА.»
https://www.facebook.com/
