ПОЛІТИЗУЄМОСЬ - БО НЕМА НА ТО РАДИ!

КРИЗА СУЧАСНОГО ПОЛІТИКУМУ – ОСНОВНА ГЕОПОЛІТИЧНА ЗАГРОЗА.

Зважаючи на бажання ряду політиків позиціонувати себе від стадних інстинктів, властивих певній недолугій кагорті народних обранців та всіляких політиканів, є нагальним повідомити їх, та українське товариство в цілому, про необхідність термінового створення новітніх сучасних організаційних структур, що можуть сформувати суспільно-економічне життя України на рівні, гідного українського народу.

Звичайно, будь-який сучасний регіональний (з погляду геополітики) лідер мріє своєю присутністю у владі ощасливити своїх васалів. Є, поза сумнівом, і інші приховані особисті цілі, які реалізуються в міру фантазій даного Лідера та існуючих реалій; проте, якщо в недалекому минулому - кінці ХХ століття - такий лідер і його свита могли достатньо безкарно експериментувати та паразитувати на тілі держави, то сучасні тенденції розвитку суспільства, що йдуть врозріз з дилетантськими спробами правлячих кругів рулювати політико-економічною ситуацією, свідчать про згубність цих потуг для регіону, на території якої розгортаються аморальні і бездарні політико-економічні експерименти. І навіть більш того - вони несуть загрозу катастрофічної дестабільності іншим територіальним регіонам.

Наростаюча світова криза активізувала світову суспільну думку про консолідацію знань, вироблених людством в різний час і в різних суспільно-політичних формаціях, і їх прикладним використанням під час вирішення завдань виходу з кризи, а і загалом, виведення країн на етап розвитку, відповідний потенціалу сучасного суспільства.

Однією з основних проблем сучасності є архаїчні взаємовідношення між суспільно-політичними силами та інституціями Держави. Увійшовши до влади на гребені підтримуваних суспільством прогресивних ідей, суспільно-політичні сили користуються консервативними структурами державного управління, та іншими ії інституціями, котрі не встигають за перебігом життя суспільства. Реалії – продукт державної машини – у результаті дискредитують суспільно-політичні сили і, в цілому, їх ідеї.

Одночасно, сучасний світ знаходиться на сплеску макро- і мікроміграції населення, прискорення обороту капіталів, інформаційного вибуху у всіх сферах суспільства тощо. Відсутність сучасного механізму, який може перепідпорядкувати собі цей наростаючий темп хаосу життя і гармонійно управляти їм – зумовлює кризу сучасного політикуму.

Криза сучасного політикуму – основна геополітична загроза!...

Однією із складових надновітнього організаційного механізму організації суспільства є Технократична система саморегуляції суспільства.

Суть її в наступному. Територія будь-якої країни складається із стійких регіональних територіальних систем в яких існують матричні соціально-економічні системи.

Кожна така матриця характерна загальними, такими, що протікають в ній, процесами:

- макро- і мікроміграція населення;

- інформаційні потоки;

- фінансові потоки;

- перерозподіл земельних ресурсів і багатств надр;

- рух основних і оборотних засобів;

- оборот житла;

- динаміка та статика товарних і сировинних запасів;

- міжособисті стосунки;

- соціальні гарантії тощо.

Якщо з кожного такого процесу вичленувати його основні складові, які найбільш характерно впливають на властивості матриці, і, завдяки уніфікованим інформаційним даним, об’єднати їх в єдиному організаційно-аналітичному вузлі – можливо отримати квінтесенцію соціально-економічного стану такої Матриці у просторі та часі.

Уніфіковані інформаційні дані в цивілізованому демократичному суспільстві для такої Системи можуть на добровільних засадах надавати учасники даних процесів, що протікають в Матриці, – мешканці регіону і господарюючі на його території юридичні та фізичні особи.

Можливість вільного доступу учасників цих процесів до інформаційно-аналітичних продуктів даної регіональної Системи і можливість використовувати їх для вирішення своїх нагальних життєвих проблем – є ступінь демократичності суспільства, що використовує подібні Системи. Сукупність регіональних Систем і їх взаємодія і складає Технократичну систему саморегуляції суспільства.

Мірилом цивілізованості суспільства і рівнем розвитку його науково-технічного прогресу – є прогрес технічних і технологічних можливостей таких Систем, а також кількість закладених в них складових, характерних для Матриць.

Левова частка управлінських рішень, що приймаються неспішно і бездарно в архаїчній державній системі, що не використовує подібні Системи, у випадку використання таких Систем – оперативно вирішується особисто учасниками процесів на оптимальних умовах. При цьому учасники процесів приймають на себе відповідальність за свої рішення, знімаючи їх з державного апарату.

Це перерозподіляє функції держави, і суспільства, значно зменшуючи кількість управлінського апарату, ліквідовує багато в чому основи корупції. При цьому державні інститути можуть покладати на себе дійсні основоположні функції держави:

- законотворчість;

- оборона і безпека;

- наука;

- соціальний захист і соціальні гарантії;

- глобальні кризові проблеми.

Суспільно-політична сила, що виступила ініціатором створення Технократичної системи саморегуляції суспільства, автоматично отримує механізм доступу до отримання специфічного аналітичного продукту даної Системи, що дозволяє прогнозувати і планувати державний розвиток.

Ввійшовши у владу, і маючи доступ до державних систем, отримуючи, зважаючи на це, інформаційно-аналітичний продукт її діяльності, можливо створювати спеціальні модулі корекції саморегуляції суспільства, що вводяться в технократичний компонент Системи. .Немає більш довготривалійшої, сильнійшої та ефективнійшої влади, котра фундується на подібному державному устрої!...

Найефективнішим стартовим механізмом створення Технократичної системи саморегуляції суспільства – є система трудового ресурсу. Наразі, під час революційних зрушень в Україні, компоненти такої системи в найтерміновішому порядку важливі для антикорупційних структур (Антикорупційного Комітету), структур соціальних програм та ряду інших інституцій.

Що ж, нинішній, 2014 рік, характерний буде багатьма управлінськими рішеннями. Достеменно можливо сказати одне – дані рішення можуть бути правильні і найбільш ефективні, якщо вони здійснюватимуться через призму створення Технократичної системи саморегуляції суспільства. Подібно надії покладались і на минулих політичних та державних лідерів України (Кучма, Ющенко, Янукович). В різноманітному вигляді їм були доведені аспекти щодо Технократичної системи саморегуляції суспільства.

Ігнорування вищеперерахованими персонами сучасних методів державотворення – достатньо швидко відправило їх за борт політичної діяльності.

(Із книги "Джихад. Моя боротьба")

За матеріалами спільноти «СИСТЕМА САМОРЕГУЛЯЦІЇ СУСПІЛЬСТВА.»

https://www.facebook.com/