Народні
обранці, зокрема представник Об’єднання «Самопоміч» Олександр Опанасенко, пропонують заходи щодо
економії бюджетних коштів за рахунок зменшення витрат на діяльність НАН
України, у томі числі, шляхом скорочення кількості тем фундаментальних
досліджень, обсягів прийому до аспірантури, штату, урізання надбавок до зарплат
тощо.
Виглядає, що
для наших законодавців науки в Україні немає, а чи може вони про неї не знають?
Окрім того, дані досліджень
зацікавленості громадян України новинами різної тематики, проведених Інститутом
соціології НАН України, засвідчили невтішну статистику – наукові відкриття і
технологічні досягнення цікавлять лише 15% українців, а політика - 58%. Для
порівняння у країнах ЄС наукою цікавиться – 79%, політикою – 68%.
А
хотілось би зазначити, що у всьому
цивілізованому світі наука є запорукою та фундаментом технологічного прогресу і
якісної освіти.
Загально відомо, що
нормою фінансування науки для країн ЄС є 3% ВВП, а в Ізраїлі та Швеції – 4%
ВВП.
В Україні ж рівень державного фінансування науки в 2015 р. становить
0,2% ВВП.
Жодна держава у
процесі свого становлення та подальшого розвитку не обходиться без освічених,
кваліфікованих спеціалістів, які мають не лише базові знання, а й творчо
мислять, відкриті новому. Освічена нація – успішна країна. Україна поки що має
значний потенціал – і людський, і технологічний. Саме від освіти, науки та
технологій залежить інноваційний розвиток нашої держави, її реформування та
модернізація.
Нині
Національна академія наук України, спираючись на мережу наукових установ і
підрозділів та кадровий потенціал, який вдалося зберегти в умовах складних і
суперечливих процесів суспільної трансформації, здійснює дослідження практично
по всьому фронту найважливішої для забезпечення інтересів держави і суспільства
проблематики.
Особливо
слід підкреслити великі можливості, які має НАН України для забезпечення
істотного посилення обороноздатності країни, модернізації оборонно-промислового
комплексу, вирішення широкого спектру проблем, пов’язаних з досягненням
енергетичної незалежності, відбудовою Донбасу, суспільною консолідацією,
поширенням та утвердженням української ідентичності на Півдні і Сході країни.
Здобутки і
напрацювання академічної науки вимагають уважного і дбайливого ставлення. Тому
великою помилкою є наміри щодо значного і разом з тим огульного, непродуманого
скорочення витрат на академічну науку.
Зокрема, це стосується
ідеї скорочення тем фундаментальних досліджень в Академії. Роблячи ставку на
прикладні дослідження та сподіваючись на їх здатність швидко окупити себе,
важливо пам’ятати, що вони, зазвичай, є результатом фундаментальних досліджень.
Зменшення
обсягів прийому до аспірантури, в умовах, коли розмір заробітних плат та стипендій
молодих науковців сьогодні мізерний, коли немає можливості забезпечити їх
житлом, створити належні умови для проведення досліджень, призведе до швидкого
«відтоку» талановитої молоді за кордон.
Як це не прикро, за
всі роки незалежної України наука ніколи не була, не на словах, а на ділі, в
числі державних пріоритетів. Певне посилення уваги сталося лише з 2004 року,
але припинилося з початком фінансово-економічної кризи 2008-2009 років. Саме в
цей короткий відрізок часу Академія мала змогу завдяки державній підтримці
розпочати централізовану закупівлю за кордоном сучасного наукового обладнання,
започаткувати важливі цільові наукові програми, запровадити конкурси наукових і
науково-технічних інноваційних проектів. Відбулася й певна стабілізація
кадрового потенціалу, а по окремих його показниках – хоча й невеликі, але
позитивні зрушення.
Але, на жаль,
починаючи з 2010 року Академія, як і вся наукова сфера країни, отримувала
підтримку з боку держави, насамперед фінансування з держбюджету, за так званим
«залишковим принципом».
Шановний
народні обранці вам, як державним діячам важливо пам’ятати, що обираючи
неосвіченість сьогодні – ви позбавляєте усіх нас успішного майбутнього завтра.
Чим запропонований
підхід може бути особливо привабливим для, так би мовити, «шанувальників» науки
в Україні?
Тим,
що після його реалізації, тобто після всіляких скорочень і обмежень, можна з
тією ж самою аргументацією застосовувати його ще і ще раз і звести науку до
нульового рівня, зекономивши не 1, а 3 млрд грн.
До речі і до відома «аналітиків», — 3 601 млн. грн – це не надходження до НАН
План на 2015 рік – це
те, що затверджено у бюджеті.
Реально для Академії в
бюджеті затверджено лише 2 306 тис. грн.
І ще одне. У зв’язку з
недостатнім фінансуванням кількість працівників установ НАН України за 2 роки
зменшилась на 2760 осіб. А середньомісячна зарплата працівників на кінець 2014
року становила близько 3750 грн, що менше середньої зарплати по промисловості
(3900 грн). Про стипендії аспірантам – вони в 2 рази менші, ніж у провідних університетах.
Підготовано за інформацією прес-служби НАН України
Інформацію про готові до впровадження і вже впроваджнні розробки
вітчизняних вчених читайте у квітневому номері інтернет-видання «Інноваційні Технології & Обладнання»
