Найефективніша реклама – у пресі й на зовнішніх носіях: думка українців

                                                      "Дослідження ефективності різних каналів

                                                      комунікації в усьому світі показують, що

                                                     саме преса дає не просто знання марки,

                                                     а йформує лояльність до бренда й впливає на

                                              ухвалення рішення про купівлю товару й послуги".

Наталя Бойко, координатор Експертної Ради УАІПП,

директор з маркетингу ТОВ «ВД «Український Медіа Холдинг»

 

Часто від рекламодавців доводиться чути про відмову рекламуватися у друкованих ЗМІ. Аргументом виступає їхнє переконання, що інтернетреклама  працює ефективніше.

Сперечатися важко, бо більшість із них не аргументує своєї думки, посилаючись на досвід інших компаній і загальноприйняту тенденцію яку поширюють у вітчизняному інтернетпросторі наші провайдери і SEO-оптимізатори. 

Скажіть будь-ласка, як часто Ви читаєте (якщо взагалі читаєте) СПАМ-розсилки у своїй електронній пошті? Особисто я їх видаляю навіть не переглядаючи.

Так, звичайно, знайти потрібний Вам товар чи послугу засобами інтернету, враховуючи можливості сучасних пошукових систем, значно простіше і швидше. 

Та чи переглядаєте Ви рекламні баннери на сайтах? 

Чи не дратує Вас раз-у-раз виринаюче (як дідько з табакерки) вікно із пропозицією того, що Вам і задурно не треба?

Пропоную переглянути статтю про ефективність реклами написану за матеріалами «Marketing Media Review» на підставі монітроингу вітчизняного споживача рекламних послуг проведеного компанією «TNS Україна».

Відповідно до даних останніх досліджень 40% телеглядачів уникають перегляду телереклами – вони перемикають телевізор на інший канал, ідуть або вимикають його. І тільки 14% переглядають рекламний блок від початку до кінця (див. діаграму 1).

 У цій публікації хочемо нагадати результати іншого дослідження –«Омнібус» (польовий етап – з 3 до 10 червня 2010 року)*, яке проводила компанія «TNS» в Україні на замовленням журналу «MMR». Воно засвідчило, що реклама в пресі й на зовнішніх носіях є найменш дратівною і найкраще сприймається аудиторією.

Під час дослідження респондентам пропонували визначити ступінь роздратування, викликаний певним видом реклами за 5-бальною шкалою, де 1 – найменш дратівна, а 5 – найбільш дратівна реклама.

За результати дослідження, найбільше українців дратує реклама на ТВ (78% телеглядачів телереклама дуже дратує).

Найкраще наші співвітчизники сприймають рекламу в пресі й на зовнішніх носіях – такий спосіб просування продукції дуже дратує лише 3% опитаних. Як пояснюють маркетологи, на рекламу в пресі споживач швидше зверне увагу тому, що цей вибір він зробить усвідомлено (читати або не читати) і така реклама не буде викликати в нього роздратування, оскільки не відволікає від перегляду фільму або передачі. Крім того, як свідчать дані досліджень, прочитане запам'ятовується краще, ніж почуте й побачене.

Діаграма 1 детально ілюструє те, як різні види реклами дратують респондентів.

Діаграма 2 дає відповідь на запитання: «Скажіть, будь ласка, яка реклама Вас дратує найменше? Будь ласка, назвіть види реклами в порядку зростання роздратування від реклами, де 1 – це найменш дратівлива реклама, а 5 – найдратівливіша реклама».

 Джерело дослідження: «Омнібус» (червень 2010 р.) компанія «TNS» в Україні

Отримані результати доводять маніпулятивний характер твердження про те, що телереклама є найефективнішою. Як видно з даних «Омнібуса», насправді це не так.

На інше запитання дослідження – «Що звичайно Ви робите, коли по телебаченню починається рекламний блок?» – українці дали відповіді продемонстровані у Діаграмі 3.

 Джерело дослідження: «Омнібус» (червень 2010 р.) компанія «TNS» в Україні.

Таким чином, отримане достовірне підтвердження факту, що лише 15% глядачів переглядають рекламу на ТВ, а більшість опитаних намагаються уникнути її тим або іншим способом.

При цьому тільки 1% респондентів записують інформацію й контакти, які надала реклама, що їх зацікавила. 19% респондентів, особливо у віці від 16 до 25 років, рекламний блок на телебаченні не заважає займатися своїми справами.

А тепер щодо реклами в інтернеті, на ефективність якої час від часу посилаються менеджери з реклами, відмовляючись давати її у друковані ЗМІ.

Як з’ясувалося, за останні два роки навіть найбільші інтернет-майданчики ua.net змогли на 100% заповнити свої рекламні місця. На сьогодні заповненість деяких з них становить усього 40% –  удвічі менше, ніж перед початком кризи в 2008 році.

Що призвело до такого стану української інтернет-реклами? Спробуємо розібратись.

Як пише АІН, головних причин кілька – конкуренція з російськими майданчиками, недооціненість інтернету та реклама на ТБ. Хоч, як згадано вище, з рекламою на телебаченні теж усе не так просто.

Парадоксально, але інтернет з усіма його інструментами статистики та вимірюваннями – набагато детальнішими, ніж ті, що пропонує телебачення, – ніяк не може переконати рекламодавців у своїй надійності. Через це рекламні бюджети он-лайну рік за роком залишаються скупими, розподіляючись між основними гравцями ринку, і, як бачимо, навіть після цього залишається багато вільного місця. За відсутності реклами банерне місце використовують для якогось внутрішнього просування (банери, що ведуть на власний сайт), або на засадах доброчинності віддають на соціальну рекламу.

Обсяг ринку інтернет-реклами в Україні торік становив 280 млн грн (дані Всеукраїнської рекламної коаліції), хоч гравці ринку вважають, що ця цифра занижена на третину. Правда це чи ні – невідомо, але зрозуміло одне – з такою кількістю сайтів і такими обсягами бюджетів рекламні майданчики ще довго не будуть заповнені на 100%.

До цієї моделі рекламного інтернету треба додати агенції, знижки для яких починаються з 30%, а інколи сягають  половини початкової вартості реклами. Висновок напрошується такмй: будувати інтернет-проекти, які використовують винятково рекламну бізнес-модель, невигідно. І не буде вигідно ще, як мінімум, кілька років. Такої честі – цілком окупити вкладені зусилля – гідні лише ті сайти, відвідуваність яких настільки суттєва, щоб на них звернули увагу рекламодавці.

Причиною того, чому рекламодавці не отримують очікуваного ефекту від інтернет-реклами, ймовірно, є недостатній розвиток інтернет-ринку в Україні. Доки бодай половина населення не буде активними інтернет-користувачами, мріяти про суцільне захоплення он-лайном, а, відповідно, про високу ефективність від такої реклами не варто. 

Утім, залишу дискусії на цю тему професіоналам – маркетологам і працівникам агенцій, які мають справу з цим щодня.

Єдине, в чому я впевнений – доки великі гроші не прийдуть в вітчизняний інтернет простір, не прийдуть вони і в блоги. Реклама в блогах наразі ще менш популярна, ніж реклама на звичайних сайтах, в чому я переконався працюючи на своєму блозі. Наразі ж наше завдання – змінити ставлення до інтернету як інструменту реклами (і до блогів у тому числі), причому змінити на свою користь. А це, на мою думку, можливо лише у симбіозі з друкованими (і, звичайно, спеціалізованими) ЗМІ.

Наталя Бойко, координатор Експертної Ради УАІПП, директор з маркетингу ТОВ «ВД «Український Медіа Холдинг»:

         – Упевнена, що дані досліджень допоможуть рекламодавцям і рекламним агентствам вибудовувати комунікацію зі своєю аудиторією максимально ефективно. Адже, оцінюючи вартість і якість контакту, необхідно враховувати й емоційне тло в момент сприйняття, і ступінь довіри до інформації, не кажучи вже про сам факт такого контакту. Та й контакт буває різним, одна справа коли тебе зачепили плечем у юрбі й зовсім інше – дружнє рукостискання.  

       Дослідження ефективності різних каналів комунікації в усьому світі показують, що саме преса дає не просто знання марки, а й формує лояльність до бренда й впливає на ухвалення рішення про купівлю товару й послуги.

 Олексій Погорєлов, Генеральний директор Української Асоціації Видавців:

– Винятково важлива інформація, що, на мій погляд, не може бути зігнорована всіма, хто відповідально ставиться до медіа-планування. Реклама коштує грошей, а телевізійна – великих грошей. Тепер часто доводиться чути, що рекламодавці виділяють гроші на рекламу за принципом: основний бюджет – на ТВ, а інше – за залишковим  принципом. Хочеться звернути їхню увагу на те, що такий підхід неефективний, а результати «Омнібуса» це дуже яскраво підтверджують. Зараз, коли кожна гривня повинна працювати на підвищення продажів, лояльності споживачів і зміцнення бренда, занадто марнотратно не думати про те, нащо витрачено 85% телевізійного бюджету, що у кращому разі зігнорований аудиторією ТВ, а в гіршому – спричинив роздратування щодо бренда або рекламованого товару.

 *Опис дослідження:

«Омнібус» (Omnibus) – це різновид кількісного дослідження, котре щомісяця проводять одночасно для декількох клієнтів з тема, що їх цікавлять, а також містить постійний блок демографічних запитань. Генеральну сукупність становить населення України у віці від 16 до 75 років, вибіркову сукупність – 1200 респондентів щомісяця. Опитування здійснюють методом інтерв'ю «віч-на-віч» вдома у респондентів. Похибка вибірки не перевищує 3%.

Михайло Заліско

За матеріалами «Marketing Media Review»

Виставка "Метал. Обладнання. Інструмент " відбулася

Анонсована ІІІ спеціалізована виставка «Метал. Обладнання. Інструмент» закінчила свою роботу 

Львів’яни і гості міста три дні мали можливість знайомитися з кращими розробками вітчизняних і зарубіжних підприємств у виставковому залі, що на вул. Мельника.

Пропоную вашій увазі короткий фоторепортаж з виставки

 Як я вже розповідав у своїх попередніх публікаціях, наша газета взяла активну участь у заході.

 До Західного регіону України виявляють інтерес провідні вітчизняні підприємства. Не бракувало їх і на цій виставці. Наприклад вже традиційно своє найкраще обладнання привозить ТОВ "Фроніус-Україна".

 Долучилися до виставки підприємства із Полтави та Запоріжжя,

 Одеси й Дніпропетровська.

 Активно цікавилися представленими виробами місцеві підприємці.

 Металообробний інструмент від світових виробників представили їхні дистрибютори у нашому  регіоні

 Вперше до Львова приїхали представники відомої на теренах СНД фірми-виробника зварювальних і наплавлювальних – ТОВ "ТМ.ВЕЛТЕК", чиї розробки широко використовіють гіганти промисловості як України, так і Росії, Казахстану, Білорусі І ще у понад 20 країнах світу.

 Представили верстати для обробки листових матеріалів фахівці від ТОВ "Техінверст"

 Як завжди було людно біля виставкового стенда ТОВ "Мультиплаз" чиї вироби користуються у регіоні підвищеним попитом. І ціла низка інших підприємств, сподіваюсь, знайшла споживачів для соїх товарів чи послуг.

 Виставка закінчена, найактивніші учасники нагороджені, чекаємо на зустріч у наступному році.

     Результати підводити сьогодні, мабуть, ще рано. Думаю, більшість учасників залишилася задоволеною. У будь-якому разі усі, з ким довелося поспілкуватися, особливих зауважень до проведеного заходу не мали.

      І ще одна думка, якою хочу поділитися з читачами. Зовсім не беруть участі у таких заходах наші крупні промислові підприємства. Маю на увазі, наприклад, такі як Львівський автобусний завод, Завод фрезерних верстатів, ВАТ "Конвеєр", "Електрон" і низка інших. Їхня відсутність дивує тому, що вказує на повну байдужість до справ регіональних. Адже їхні виставкові стенди бачу на виставках по Україні. То чому ж не у Львові.? Чисто з патріотичних міркувань хочеться, щоб їхали до нас, а не ми.

     І НАОСТАНОК. Як завжди здивувала цілковита байдужість до такого, на мій погляд, неординарного заходу у нашому регіоні,  як міської,  так і обласної влади. У своїх передвиборчих програмах нам обіцяють активну підтримку у розвитку промисловості Західного регіону. А як приходиться до справи, то маємо те, що маємо, тобто ні інтересу, ні допомоги.       Прикро, панове владо, ПРИКРО!!!

Розвиток промисловості у регіонах – запорука розвитку держави

        Те, що сталося з промисловістю Західного регіону України за минулі роки можна впевнено назвати катастрофою, а шкоду, завдану підприємствам, – порівняти з розрухою часів останньої світової війни...

Враховуючи той факт, що до нас впритул наблизився кордон Європейського Союзу з його високотехнологічним ринком, вихід промисловості Львова із кризи полягає у:

– організації реклами інвестиційної привабливості...

– .......................................................................................

– прикладанні всіх зусиль для відновлення виставкової діяльності, наприклад відновленні так званих «Східних Ярмарок» («Targi Wschodnie we Lwowie»,http://metaltechcomua.blogspot.com/p/blog-page_22.html), що були популярними у регіоні й славилися на усю Європу – заохотивши до участі у них як держави ЄС, так і СНД.

                            (Ви читаєте початок статті, що планується до публікації в першому номері нашої газати  за 2011 рік).

 Аноас тематики газети, що вийде з друку 24 січня тут:

Виставки в Україні – проблеми й шляхи розвитку

Для когось криза вже закінчилася, для когось й не починалася зовсім, а для когось набула хронічного стану. Не дивлячись на намагання експертів переконати нас, що «криза» починається і закінчується в головах, наша ментальність не готова змиритися з  дійсністю. Ми хочемо, аби було як раніше, а доводиться підлаштовуватися  під ті умови, в яких ми живемо тут і зараз. Як кажуть, обставини вищі за нас. Адже «криза» в перекладі з китайської звучить як «можливість», а в перекладі з грецької – це «суд, час ухвалення рішення, поворотний пункт». Різні підходи відповідно зумовлюють різне ставлення до поточної економічної ситуації в країні.
Як і обіцяв (http://metaltechcomua.blogspot.com/2010/11/2010.html) пропоную Вашій увазі статтю про роль і місце вітчизняних виставок у №45-46  журналу "Метали. Технології & Обладнання".

Для організаторів виставок друге півріччя 2010 року багато в чому стане поворотним – осінь покаже перспективні тематики, а також проекти, які потрібно відкласти до кращих часів.  

Побутує думка, що  в Україні така форма спілкування підприємств-виробників чи їхніх дистриб’юторів зі своїми потенційними клієнтами, як виставки стала себе вичерпувати, а продаж завдяки особистим контактам безпосередньо на підприємстві у замовника повинен у недалекому майбутньому замінити всі інші види продажу, і тоді така форма спілкування, як виставки, просто відійде у небуття. Саме з цими чинниками багато хто пов'язує занепад колись відомих виставок в Україні, столичних, таких як «Промисловий тиждень», «Інформатика і зв'язок», SAT TV, TRBU, регіональних – «Машинобудування. Металургія. Металообробка» (Харків), «Металургія» (Донецьк) тощо.

Окрім того, у 2008–2009 роках економіка Європи виявилася більш схильною до кризи, ніж економіка Азії й Америки, тому відновлення тут відбувається з більшою затримкою: лише 41% виробників відчув збільшення прибутку в першій половині 2010 року порівнянню з аналогічним періодом 2009-го; 51% чекає, що прибуток збільшиться в другому півріччі 2010 року і 64% сподіваються на першу половину 2011 року (з них 19% не знають цього напевно). У 2010 році операційний прибуток залишається на стабільному рівні (у межах  –10% і +10%) порівняно з 2008-м для 39% підприємств і для 52%, якщо порівнювати з 2009 роком. Проте 80% вважають, що економічна криза все ще суттєво впливає на їх бізнес. 59% виробників заявляють, що дія кризи продовжуватиметься в 2011 року і 2012 рр.

То у чому ж причини занепаду виставок?

На мій погляд їх кілька і наведу нижче лише головні з них.

По-перше, одноманітність виставок у виставкових центрах практично усіх вітчизняних міст, що призводить до перегляду типових стендів постійних експонентів. Організатори правлять достатньо високі ціни за виставкову площу й на цьому їх участь закінчується. Не ведеться робота з урізноманітнення форм спілкування відвідувачів з учасниками, економлять на рекламі. До останнього моменту, навіть на сайті організатора неможливо побачити список учасників тощо. До того ж Міністерство промислової політики України (під егідою якого мали б проводитися такі виставки і про що декларують практично усі організатори) суттєвої допомоги їм не надає, а якщо й надає то мінімальну – звідси випливає, що виставка потрібна, у першу чергу, її організаторам для заробляння засобів для існування і утримання власне виставкових комплексів і персоналу, а інтереси усіх інших учасників відходять на другий план.

По-друге, катастрофічно зменшилася, порівняно з минулими роками, кількість реальних виробників нових товарів та послуг, які можуть чимось зацікавити потенційного споживача. Можна, звичайно, списати усе на економічну кризу, але чому тоді є що демонструвати наприклад польським чи російським виробникам?

Питання наразі залишу відкритим, може хтось захоче відповісти у коментарях на форумі видання (http://metaltechcomua.blogspot.com), з задоволенням ознайомлюся і узагальню відповіді у наступній публікації на тему виставкової діяльності. Підозріваю, що більшість підприємств, які планують брати участь у галузевих виставках мають труднощі з організацією своєї роботи.

По-третє, чи не дивує Вас, шановні читачі, кількість однакових за складом експонентів і відвідувачів виставок в Україні. Профільні у машинобудівній та металургійній галузях – Львів, Київ, Донецьк, Запоріжжя і знову Київ, й усі вони з кінця лютого до початку червня – тобто практично за три місяці. А потім настає аналогічний осінній цикл, що закінчується столичним «Промисловим форумом». То це що ж у нас є стільки нових виробів чи запропонованих нам технологічних інновацій зарубіжними постачальниками, що ми не можемо показати їх усіх на одній великій виставці, цьогоріч, наприклад, у Донецьку, а на наступний – у Вінниці, і таким чином щороку збирати великий представницький форум у кожному з промислово розвинених регіонів України по черзі? Раз на рік точно було б що показати, а завдяки хорошій організації можна було б залучити й провідні світові фірми, а не задовольнятися послугами посередників, часом навіть й не дуже фахових.

До речі, так зробили цього року організатори ІІІ Міжнародного форуму «Комплексне забезпечення лабораторій», що відбувся з 28 вересня по 1 жовтня у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза». Організований низкою поважних державних структур, форум був проведений на державному рівні й став головною цьогорічною подією, що об'єднала ділову програму й експозиційну частину у галузі забезпечення лабораторій необхідним обладнанням належної якості.

 І ще, наостаток, хоча ця проблема не єдина і думаю кожен із вас, шановні читачі, має що сказати, скажіть но мені: чому б не запрошувати на виставки перших осіб підприємств, які мають право голосу і можуть щось вирішувати на відміну від менеджерів, які стоять на стендах і після фуршету в стані лише сказати відвідувачеві завчену фразу про те, що його пропозиціїї ОБОВ’ЯЗКОВО(?) будуть передані тим, хто зможе прийняти рішення з чи то розміщення реклами, чи то з вирішення іншої проблеми комерційного характеру.

І скільки угод укладається на виставках в Україні порівняно з, наприклад, тією ж Росією?

Час змінювати й форму, й зміст таких заходів!

Так думаю я, А ВИ?

Закриття всесвітньої виставки «ЕКСПО–2010». Шанхай.

Closure of the world exhibition "EXPO -2010" in Shangha
 31 жовтня в Шанхаї відбулося закриття всесвітньої виставки «ЕКСПО – 2010». Китайці гордяться тим, що є організаторами такої масштабної виставки, кількість учасників і відвідувачів якої стабільно зростає і б'є всі світові рекорди. Тема минулої виставки «Краще місто — краще життя». «ЕКСПО – 2010» відвідали 72 мільйони чоловік, ця виставка стала найдорожчою в історії, починаючи з «Great Exhibition», що відбулася в Лондоні в 1875 році на зорі промислової революції.

      Відвідувачі виставки «ЕКСПО -2010» стоять в павільйоні Великобританії. Шанхай, 29 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Дівчата на церемонії закриття виставки «ЕКСПО, - 2010» витають над сценою. Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Волонтери з прапорами країн-учасниць виставки в руках переміщаються по сцені на закритті «ЕКСПО - 2010» в Шанхаї 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Всі учасники церемонії закриття всесвітньої виставки в Шанхаї вийшли на сцену. 31 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Учасниці церемонії закриття всесвітньої виставки «ЕКСПО - 2010» грають на китайських традиційних музичних інструментах. Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Китайські дівчата в головних уборах, що символізують виставкові павільйони «ЕКСПО, - 2010» в Шанхаї, виступають на закритті  виставки. 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Волонтери стоять на плитках, що підсвічуються, біля павільйону «Expo Culture Center» після церемонії закриття виставки «ЕКСПО - 2010» в Шанхаї, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Китайські поліцейські і добровольці стоять на посту на майданчику, що підсвічується, перед початком церемонії закриття. 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Відвідувачі виставки катаються на атракціоні, встановленому на даху Швейцарського павільйону. На задньому плані справжній диск сонця, що заходить. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Відвідувачі піднімаються по сходах павільйону Латвії. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Відвідувачі виставки проходят по закритому мосту, що поєднує будівлі павільйону Швеції. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Черга на вході в павільйон Сербії. «ЕКСПО - 2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Щільний потік відвідувачів на вході в павільйон Нової Зеландії. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Відвідувачі проходять по оглядовому майданчику на даху павільйону Непалу. Зліва в кадрі телевізійна башта «Східна перлина». «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Черга на вході в російський павільйон. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Двоє хлопчаків коротають час за іграми, стоячи в черзі в російський павільйон. «ЕКСПО -2010», Шанхай, 30 жовтня 2010 року. (AP / Andy Wong)

Відвідувач проходит мимо естонського павільйону. «ЕКСПО - 2010», Шанхай, 27 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Відвідувачі виходять з павільйону Великобританії на всесвітній виставці «ЕКСПО – 2010» в Шанхаї, 29 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

Китайські солдати проходять мимо національного прапора, встановленого на центральному бульварі майданчика, на якому проходить всесвітня виставка «ЕКСПО, - 2010», Шанхай, 31 жовтня 2010 року. (AFP/ Getty Images / Philippe Lopez)

От так організовують виставки світові промислові лідери!!!

(див. нижче)

Навіщо менеджер з реклами

Низькі прибутки? Подумай про наступне!

     Керівники беруть на себе роботу продавців, погоджуються з відсутністю прибутків і роблять проблеми менеджерів проблемами компанії.

       Навіщо взагалі потрібний менеджер?

       Звідки на підприємстві гроші на оплату праці та інших витрат?

     Тільки з того, що працівник компанії (менеджер чи журналіст) вирішує проблеми клієнтів. І крапка. Усі прибутки видавництво отримує вирішуючи проблем своїх клієнтів або посередника, який працює із клієнтами.

     Які проблеми в наших клієнтів і які з них вирішують наші менеджери?

     Так, є проблеми, які менеджера не стосуються. А от всі проблеми клієнта, від моменту першого контакту з ним або його контакту із працівником редакції, до того моменту, коли він приймає рішення і платить гроші чи йде в гарному настрої – всі ці проблеми вирішує менеджер. Принаймні, повинен вирішувати.

     Проаналізуйте, відповіді які ви одержите у відповідь на питання «Чому маленькі продажі?» Вони найрізноманітніші.

    От варіанти:

- У нас дорожче, ніж....

- Шалено велика конкуренція!

- У людей немає грошей (люди говорять, що в них немає грошей – так було б вірніше).

- Вони (клієнти) самі не знають, чого хочуть.

- У нас мало людей, погане видання, малий тираж.

- Зараз криза та інше, та інше, та інше...

Ну що тут можна сказати... Так, це правда!

     І що? Сказане рівнозначне твердженню, для тих хто хоче навчитися плавати, що вода мокра. Потрібно віддати цьому належне, і не більше. Так, така ситуація на ринку.

     Але, вибачте, а навіщо тоді менеджер? Так, це все правда й це те, що зараз відбувається на ринку. Це і є те, із чим менеджер повинен працювати. Якби всіх цих проблем не було, то навіщо менеджери взагалі були б потрібні?

       Вони саме для того й потрібні, щоб ВИРІШУВАТИ ЦІ ПРОБЛЕМИ АБО ШУКАТИ РІШЕННЯ, ЯКЩО ЇХ НЕМАЄ ГОТОВИХ.

     Гроші в компанії ТІЛЬКИ від рішень і дій, а не від розповідей про труднощі і те, що чогось зробити неможливо. І розуміння цього є умовою для одержання прибутку і виплати гідної заробітної плати. Іншого не дано.

      От отут й з'являється на сцені і, дуже часто на першому плані, роль керівника, що полягає в тому, щоб акцентувати увагу менеджерів на їхню роботу і наполягти на тому, що це саме їхня робота. Часто останнє зробити найважче.

      Окремі менеджери, доречі не завжди найгірші, схильні перевіряти, як керівник реагує на їхні пропозиції, чи погодиться з тим, що «це не наша робота – вирішувати проблеми продаж, боротьби за ринок з конкурентами, нестачі клієнтів тощо. Це проблеми компанії. Ми тут зовсім ні до чого». Спостерігаючи за керівником вони чекають на його реакцію.

     І якщо керівник спасує та почне «нехотячи» не погоджуватися – «Ну звичайно, це так, але однаково працювати треба, ви вже якось, десь, потихеньку, хтось раптом та й купить». Чи щось подібне. Це може бути завуальовано і не так помітно, але будь-яка невпевненість керівника буде сприйнята «розумними» продавцями, як прихована згода з тим, що так, ці проблеми НЕ ЗОВСІМ НАШІ і МИ ПРОСТО ПОВИННІ РОБИТИ ХОЧА Б ЩО-НЕБУДЬ. Ну, не можемо ж ми взагалі нічого не робити!

        І все! І поповзла ідея, і знаходить вона собі підтримку дуже швидко, оскільки робити зусилля, для того щоб навчатися й спілкуватися із клієнтами – це ж напружуватися треба. А так, пробуєш собі та розповідаєш, як це нелегко і який нині клієнт пішов. А керівник тебе слухає, слухає, слухає... Якщо керівник «слухає», розділяє думки й ідеї персоналу про невдачі та труднощі – робити щось із підлеглими даремно. Нічому навчити їх не можна.

      Не розділяє – значить активно, чітко й позитивно не погоджується з тим, що «зробити неможливо». Може треба попрацювати менеджеру чи журналісту, але вони для цього і приходять на роботу. А якщо ні, то для чого приходити? Може хтось щось переплутав?

Не заперечуючи – погоджуєшся!

      Якщо керівник уміє «вислухати», зрозуміти і все-таки направити в потрібний бік – добре, але часто це пастка, яку використовують нероби, щоб повести по хибному шляху. Для досягнення потрібного ефекту керівникові краще спочатку не погодитися з тим, що це неможливо, а потім слухати про конкретні проблеми менеджера і допомогти йому у пошуку шляхів їх вирішення. Саме допомогти, а не вирішити за нього.

      І ще. Погоджуючись із тим, що клієнти проблемні, ціни високі і зробити щось надзвичайно складно й майже неможливо, керівник мінімізує бажання та потяг до навчання для усіх. І особливо для тих, хто хоче працювати, вчитися і шукати, торуючи нові шляхи. У цьому випадку навчання стає «немодним» і ті, хто все-таки навчаються – тими, кому «більше всіх треба». А завдання керівника на цьому етапі ЗРОБИТИ ВСІХ МЕНЕДЖЕРІВ ТИМИ, ХТО ШУКАЄ ШЛЯХИ ДО ВИРІШЕННЯ ПОСТАВЛЕНИХ ЗАВДАНЬ, тому що ВОНИ в підсумку приносять прибутки саме продавцям ( в тому числі і рекламної продукції).

      Для вирішення проблем наших клієнтів і приходимо ми щодня на свої робочі місця. І тільки усвідомивши це, а також істину, що поліпшення реально можливі і навчання дасть результат ми зможемо подолати сьогоднішні негаразди і піднятися на якісно вищий рівень, в тому числі і в покращенні свого матеріального добробуту.

     P.S. З досвіду: дві третини керівників з якими мені доводилось працювати, саме тому не могли вирішити проблеми з реалізацією своєї продукції (іноді навіть ексклюзивної).
file:///C:/Documents%20and%20Settings/zalisko.m/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8B/yandex_7e4f15f4179376fe.txt