Усі, кому доводилося
працювати з Євгеном Оскаровичем, відзначали його професійність, самовідданість,
порядність і громадянську мужність.
Про головні віхи
його нелегкого життєвого шляху, сповненого вагомими здобутками, йдеться у
документальній стрічці "Євген Патон – архітектор мостів" із циклу
"Історії міста" телеканалу "1+1" https://youtu.be/YfaLraRnOfU.
Євген Патон походив
із давнього дворянського роду. «Дід Євгена Оскаровича закінчив війну [1812
року] генералом від інфантерії, був сенатором Російської імперії. Залізним
правилом цього роду завжди було служіння батьківщині», – згадував
учений-матеріалознавець академік Ігор Походня (1927–2015), який працював із
Є.О. Патоном. Батько майбутнього блискучого науковця, як і багато інших
представників родини Патонів, був військовим (полковником гвардії), згодом –
працював дипломатом, на момент народження сина Євгена перебував у Ніцці як
російський консул. За словами молодшого сина, Президента НАН України академіка Бориса
Патона, у православному храмі в Ніцці навіть збереглася церковна книга з
виписками про народження його батька.
1894 року Євген
Патон закінчив Дрезденський політехнічний інститут і отримав роботу: зокрема
відомо, що він брав участь у будівництві залізничного вокзалу у Дрездені.
Здібного молодого чоловіка цінували та пропонували йому залишитись у Німеччині
і займатись там наукою та викладанням. Однак він вирішив повернутися додому.
Та, щоб працювати в Російській імперії, мусив підтвердити свою кваліфікацію.
«Батькові довелося вступити на навчання на останній курс Петербурзького
інституту інженерів шляхів сполучення і за рік виконати кілька курсових проєктів
та скласти іспити. Він зміг це зробити, отримав диплом і срібний значок
інженерів шляхів сполучення. Спочатку працював у Петербурзі, потім переїхав до
Москви», – говорить академік Борис Патон.
За якийсь час
перспективного науковця помітили й запропонували йому викладати в Київському
політехнічному інституті. Євген Оскарович погодився, і вже 1904 року отримав
під своє керівництво кафедру мостобудування, а потім і факультет інженерних
споруд. За спогадами колег і студентів, професор Є.О. Патон мав особливий стиль
викладання. «Євген Оскарович вважав, що лекції читати потрібно, але студентам
краще більше часу приділяти знайомству з фаховою літературою та проєктами
різноманітних об’єктів. Він був переконаний, що студентські курсові та дипломні
проєкти мають бути робочими. Для цього він навіть проводив заняття з
використанням моделі мосту в натурну величину», – згадує Борис Євгенович Патон.
Детальніше про життя
і наукові здобутки академіка Є.О. Патона читайте у розділі «Віхи історії»
березневого номера інтернет-видання «Інноваційні технології & обладнання”.
