Виробництво водню в Україні: проблеми, перспективи, переваги

Водень — це перспективне майбутнє, але не сьогодення України і навіть ЄС. А втрати від можливого переривання транзиту газу очевидні вже сьогодні.

       З одного боку, ми повинні готуватися до циклу виробництва та споживання водню, але з іншого, маємо дуже ретельно зважити за рахунок яких ресурсів. Включення ідеї щодо водневого майбутнього потенціалу України в декларативну заяву США та Німеччини вже надихнули ентузіастів цього напрямку.   

        Цьогоріч влітку на сесії Adam Smith Conference обговорено розвиток водневої енергетики в Україні, модернізацію відповідної інфраструктури та створення відповідної законодавчої бази.

«У нас є достатньо природних ресурсів, аби бути одним із ключових експортерів водню в країни ЄС. І є газотранспортна система, яка при правильній модернізації допоможе його доставляти. Головне – якісна стратегія розвитку цього напрямку», –  озвучив найближчі завдання «Української водневої ради» її голова – Oleksandr Riepkin.

І маємо вже перші результати водневої стратегії України.  Львівська група компаній «Еко-Оптіма» заявила про плани побудувати завод з виробництва зеленого водню потужністю 100 МВт на північно-східних теренах області. Зелений водень – це той, який отримують з використанням електроенергії з відновлюваних джерел.

Група «Еко-Оптіма» належить до холдингу «Західнадрасервіс» львівської бізнесової родини Козицьких, який має два головні напрями діяльності: нафто- та газовидобування із допоміжними роботами, а також виробництво альтернативної електроенергії.

Якщо проект львівських промисловців вартістю у 300 млн євро схвалять європейські партнери, то їхній екологічний водневий завод може стати першим не лише в західному регіоні, але й в Україні.

                                         Електролізери Siemens (фото з відкритих джерел)

Європейський Союз у 2020 році презентував водневу стратегію, яка передбачає широке використання так званого зеленого водню, який отримують за допомогою електроенергії з відновлювальних джерел – від вітрових та сонячних станцій. Цей газ має замінити традтційні носії енергії та перетворити Європу на перший кліматично нейтральний континент до 2050 року.

У межах цієї стратегії є проект про забезпечення потреб ЄС таким воднем потужністю 80 ГВт. З них 40 ГВт планують виробляти в самому ЄС, решту – імпортувати. Близько 30 ГВт транспортуватимуть кораблями або газогонами з Північної Африки, а 10 ГВт до 2030 року розраховують отримати з України.

Свою часточку в розвиток  водневоі енергетики, частини альтернативної енергетики, яка пов’язана з одержанням водню (в чистому вигляді він практично не зустрічається), його зберіганням, транспортуванням та використанням, вносить і Фізико-механічний інститут ім Г.В. Карпенка НАН Україеи. 

        Національний фонд досліджень України у жовтні 2020 року визначив перелік проєктів конкурсу «Підтримка досліджень провідних та молодих учених», які рекомендуються до реалізації за рахунок грантової підтримки. Серед них – і питання водневої енергетики, якими займається група науковців під керівництвом завідувача відділу водневих технологій та матеріалів альтернативної енергетики Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, доктора хімічних наук, професора Ігора Завалія.

Інтерв‘ю з Ігорем Юліяновичем перегляньте  за посиланням:  https://svitua.org
/2021/02/01/profesor-igor-zavalij-deshho-pro-vodnevu-energetyku-svitovyj-ta-ukrayinskyj-aspekty/?fbclid=IwAR1Ge-R3oveEPyfl16RQyeEYwdslTEhWnyYHQ4I9GsIDi04J7xufJRI85YA

А про подальші перспективи будівництва заводу з виробництва зеленого водню читайте у найближчому номері нашого видання приуроченому до ХІV Міжнародної спеціалізованої виставки «ECOENERGY EXPO 2021», що відбудеться з 19 по 21 жовтня у Міжнародному виставковому центрі на Лівому березі.

Запрошуємо відвідати наш стенд на виставці й познайомитись з напрацюваннями науковців Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України у створенні альтернативних джерел енергії.