Industry Forum Lviv 2026: Місце концентрації промислових рішень.

З 10 по 12 червня на «Арені Львів» відбудеться Industry Forum Lviv — ключова фахова подія на заході країни, яка об’єднує розробників промислових технологій і підприємства реального сектору.

В умовах активної модернізації та релокації виробництв форум формується як стратегічний центр для вибудовування нових виробничих ланцюгів, кооперації та впровадження інженерних рішень у регіоні.

 Системний підхід: 4 кластери — одна екосистема Експозиція та ділова програма форуму структуровані за чотирма технологічними напрямками, які охоплюють життєвий цикл сучасного підприємства:

• MetalTech: CNC-рішення, технології зварювання, різання та інженерія.
• WoodTech: верстати, інструментарій та автоматизація меблевих і деревообробних виробництв.
• EnergyTech: промислова електротехніка, автономна генерація та рішення Industry 4.0.
• Pack&StorageTech: складська робототехніка, логістичні системи та пакувальні лінії.

Формат «Tech in Action». Відходячи від формату статичних стендів, Industry Forum Lviv акцентує на демонстрації обладнання в роботі. У межах зони Tech in Action фахівці мають змогу оцінити технічні параметри, точність та продуктивність рішень безпосередньо на майданчику, що є критичним для прийняття інвестиційних рішень.

 Експертний фокус та нетворкінг Програма форуму інтегрує практичні інструменти для розвитку бізнесу:

• B2B Networking: цільові зустрічі між постачальниками технологій та технічними директорами (ЛПР) промислових підприємств 8 областей регіону.
• Forum-панелі: обговорення кейсів енергонезалежності, автоматизації та індустріального будівництва.

 Industry Forum Lviv 2026 — це інженерний майданчик, де технологічні інновації конвертуються в ефективність виробничих ліній і конкурентоспроможність української промисловості.

 До участі у Industry Forum Lviv 2026 запрошуються інженери, технічні директори, керівники виробничих підприємств, а також компанії — розробники та постачальники промислових технологій.

 Дати: 10–12 червня 2026 року                                            Локація: Арена Львів

Деталі: https://www.instagram.com/industryforumlviv/

https://www.facebook.com/IndustryForumLviv 

Ми не вийдем з того бою…

 Людина, яка виграла час для нації: Аверкій Гончаренко

Зазвичай, коли ми згадуємо Крути, перед очима постає трагічний образ студентів у холодних окопах. Але за кожним героїзмом стоїть чийсь холодний розрахунок. Командував тим боєм Аверкій Гончаренко — кадровий офіцер, який задовго до появи терміна «гібридна війна» зробив те, що здавалося неможливим.

500 проти 4000. Гончаренко не плекав ілюзій. Він розумів, що втримати станцію проти матроської навали Муравйова — це самогубство. Але він мав наказ: триматися. Кожен час, кожна хвилина того дня були потрібні в Бересті, щоб підписати мир і отримати визнання України.

Він не «кинув дітей у бій», як пізніше брехала совєцька пропаганда. Він грамотно розставив позиції, налагодив зв’язок і, що найголовніше, зумів організовано вивести більшість хлопців з-під вогню, підірвавши за собою колії. Те, що одна чота заблукала в тумані й потрапила в полон — його особистий біль, який він проніс крізь усе життя.

Чому про нього мовчали? Бо біографія Гончаренка не вкладалася в жоден «правильний» канон. У 1943-му він, уже сивий полковник, знову бере до рук зброю. Дивізія «Галичина». Для когось це привід для маніпуляцій, а для нього — єдина можливість отримати вишкіл і техніку, щоб знову бити того самого ворога, який приніс в Україну Голодомор.

Він бачив ворога в обличчя і під Крутами, і під Бродами. Дві різні війни, але один і той самий окупант.

Цікава деталь: Аверкій Гончаренко прожив майже 90 років. Він помер у США, встигнувши записати спогади, де кожен абзац — це не про політику, а про обличчя тих хлопців під Крутами. Він пам'ятав їхні імена навіть через пів століття.

Це історія про те, як професіоналізм стає легендою. І про те, що справжній офіцер не міняє присягу, навіть якщо змінюються прапори над державами.

 

Детальніше у наступному номері нашого видання

Про відключення електрики

 Тривалі відключення електрики і тепла, мороз і короткий світловий день — ідеальна комбінація, щоб на четвертому році війни посилити відчуття тривоги і безпорадності. Часто здається, що все залежить від однієї великої електростанції чи підстанції. Наслідки атак у грудні 2025-го й січні 2026-го важкі як ніколи, і щоб краще розуміти, що відбувається, пропонуємо розібратися, як працює система електропостачання в Україні.

Якщо шлях електрики від електростанції до будинку розглядати як лінійну схему, може скластися враження, що після влучання в будь-який її елемент ви миттєво залишитеся без світла. Проте все не так просто: наша енергосистема — це одна велика синхронна мережа, де всі елементи пов’язані між собою і мають кілька рівнів підстраховки. Усі великі електростанції — ТЕС, ГЕС, АЕС — об’єднані в мережу й тримають спільну частоту 50 Гц, працюють під керуванням диспетчерів, і електроенергія фізично тече туди, де є попит. Вона не прив’язана жорстко до конкретного міста чи області. Наприклад, вироблена на заході країни енергія може споживатися на сході чи деінде. За певних умов одна електростанція може частково компенсувати проблеми на іншій, але це не означає, що будь-яку ТЕС можна миттєво замінити.

Розглянемо ситуацію: влучання в ТЕС спричиняє велику втрату електроенергії. Уже в перші секунди в системі виникає дефіцит потужності, частота в мережі починає падати (це головний сигнал проблеми), і першою реагує автоматика. На цьому етапі все відбувається автоматично: інші ТЕС, які працювали не на повну, трохи збільшують подачу палива і піднімають потужність. Дуже ефективно в такій ситуації реагують ГАЕС. Це фактично суперпотужні акумулятори, вони не створюють нову енергію, а накопичують надлишки, коли споживання зменшується (наприклад, вночі), і повертають їх у пік споживання (ранок, вечір, аварія). Відбувається це через закачування насосами води у верхній басейн і спуск води назад у нижній. Ці станції можуть доволі швидко перейти з режиму споживання енергії в режим її генерації і стабілізувати частоту в системі, щоб запобігти лавинній аварії.

Розгорнуті пояснення будуть у лютневому номері нашого видання у pdf-форматі

 

Історія забутого генія

 Він спроектував сучасний комп'ютер, заклав основи квантової механіки, вигадав теорію ігор і передбачив епоху штучного інтелекту. Ейнштейн та Оппенгеймер дивилися на нього знизу вгору.

       «Ішов 1957 рік. Біля входу до однієї з палат військового шпиталю Уолтера Ріда у Вашингтоні стояли двоє озброєних охоронців. Зсередини долинали крики болю людини, яку багато хто вважав найрозумнішим ученим XX століття, але тепер він помирав від раку, що поширився по всьому тілу. В окремі дні він кидався, як божевільний, був не більше ніж своєю тінню, втраченою в гарячкових галюцинаціях. Його тримали в ізоляції і нікому не дозволяли відвідувати його без дозволу Пентагону. Побоювалися, що він може видати державну таємницю – чи якусь геніальну думку – “неправильним” людям.

        Команда під керівництвом офіцера у званні полковника цілодобово допомагала йому. Біля його ліжка можна було зустріти таких людей, як голова Комісії з атомної енергії, міністр оборони та його заступник, начальники Об'єднаного комітету начальників штабів та секретарі ВПС, сухопутних військ та флоту. Всі вони приходили до нього немов на уклін — в надії на останній відблиск генія, на ще одну революційну ідею з вуст людини, яка породила сучасний комп'ютер, заклав математичні основи квантової механіки, придумав механізм вибуху атомної бомби, теорію ігор і економічну поведінку, передбачив епоху цифрової епохи. Це був 53-річний угорський математик єврейського походження, який емігрував до США приблизно за 25 років до цього.                                 Звали його  –  Джон фон Нейман.

Детальніше читайте у першому цьогорічному номері нашого видання!

З Новим роком!

 Минулий рік був важким для кожного з нас. Війна торкнулася кожної родини, кожного дому. Ми зустрічаємо Новий 2026 не в тиші й спокої, а з тривогою за близьких, з болем за нашу країну, але водночас — з вірою та надією.

Хочу побажати всім нам у новому році перш за все Перемоги, Миру та безпеки. Нехай кожен воїн повернеться додому живим, нехай у наших домівках буде світло, тепло і злагода.

Бажаю міцного здоров’я, витримки, людяності та взаємної підтримки.

Нехай 2026 рік стане роком закінчення війни та початком відновлення нашої країни!!! Дякую всім єдність і небайдужість.

З Новим роком!

Затишного святкування!

 

На відстані світлової доби

"Вояджер-1" готується до нового рекорду: перший рукотворний об'єкт у світловій добі від Землі.   До кінця 2026 року він стане першим рукотворним об'єктом, який відійшов настільки далеко, що радіосигнал із Землі досягатиме його за 24 години — цілу світлову добу.

Апарат-ветеран, запущений у 1977 році для дослідження газових гігантів, продовжує свій шлях до міжзоряного простору. Незважаючи на майже піввіковий вік та умови неймовірного холоду та радіації, він продовжує функціонувати — і в NASA мають намір підтримувати його роботу ще протягом найближчих кількох років.

"Вояджер-1" разом зі своїм близнюком "Вояджером-2" продовжує віддалятися від Землі. У міру цього видалення зростає і час подорожі сигналу до нього. За даними NASA, апарат знаходиться за 25,3 мільярда кілометрів від Землі, і радіосигнал досягає його за більш ніж 23 години 33 хвилини.

Але приблизно через рік (за поточними оцінками — 15 листопада 2026 року) «Вояджер-1» опиниться за 25,9 мільярда кілометрів від нашої планети. Він перетне символічну межу, після якої сигналу знадобиться рівно 24 години шляху.

День народження Академії

 27 листопада 1918 року відбулися перші Загальні збори Української академії наук. 1921 року її перейменували на Всеукраїнську академію наук. 1936 року вона стала Академією наук УРСР.

 Першим президентом заснованої указом гетьмана Павла Скоропадського УАН було обрано філософа та геохіміка Володимира Вернадського, а секретарем – сходознавця, арабо-іранського філолога Агатангела Кримського.

Головну свою будівлю на вулиці Володимирській (напроти Будинку вчителя) ВУАН отримала від більшовиків після окупації ними Києва в лютому 1919 року — наказом наркома освіти Володимира Затонського (10 років потому його обрали академіком ВУАН за спеціальністю хімія). Раніше це був пансіон благородних дівчат графині Левашової.

                                                                Детальніше читайте  у листопадовому номері 

 

Науковці ФМІ на "IEEE NAP-2025".

 

·      ·

 Наші науковці на 15th International Conference on “Nanomaterials: Applications & Properties”                  (IEEE NAP-2025)

У нелегкий для України час співробітники Фізико-механічного інституту взяли участь у 15-й Міжнародній конференції IEEE «Наноматеріали: застосування та властивості», що відбулася 7–12 вересня у Братиславі(Словаччина):

 

     — Даниляк Марія-Олена ( к.х.н., старший науковий співробітник відділу №6) представила наукову доповідь: «Protective effect of modified montmorillonite nanoreservoirs as an anti-corrosion pigment in epoxy coating on steel», автори Марія-Олена Даниляк, Сергій Корній. (за підтримки Інституту Вольфганга Паулі (Wolfgang Pauli Institute (WPI) Vienna) в межах грантової програми “East Meets West”).     

   

 

     — Подгурська Вікторія (к.т.н., старший науковий співробітник лабораторії 7-1 ) представила наукову доповідь “Titanium alloys and composites: influence of cathode and anode environments of high-temperature fuel cells”, автори Подгурська В.Я., Осташ О.П., Чепіль Р.В. (в рамках виконання проєкту NATO-SPS G6292 “Direct liquid fuelled Molten Carbonate Fuel Cell for Energy Security (DIFFERENT)” ). Представлена доповідь була відзначена почесною нагородою “Rising Star in Nanoscience & Nanotechnology”: The Best Presentation Awards.

Вітаємо учасників і баєжємо їм подальших успіхів на науковій ниві!

АНТИПЛАГІАТНИЙ СЕРВІС COPYSCAPE

Copyscape являє собою сервіс онлайн-перевірки контенту на плагіат, який використовується для порівняння з текстами в мережі інтернет, зокрема – у рамках одного сайту. Він був запущений у 2004 році компанією Indigo Stream Technologies Ltd  як  один з сервісів оповіщень для інтернет-ресурсів. Згодом цей сервіс еволюціонував у повноцінний інструмент для пошуку плагіату в інтернеті. Сервіс допомагає власникам сайтів відстежувати випадки крадіжки контенту та виявляти шахрайство, коли старий контент видається за новий. Користувачі можуть перевіряти, чи є певний текст або матеріали певного сайту на інших інтернет-ресурсах. Copyscape дозволяє налаштувати моніторинг за певним контентом, наприклад, чи хтось публікує певні матеріали без дозволу та відповідних посилань.

Детальніше: https://www.copyscape.com/, https://www.copyscape.com/plagiarism.php, https://www.copyscape.com/resources.php

МИ БІЛЬШЕ НЕ ЛЮДИ!

COGITO ERGO SUM!?

Визначальна фраза цього допису спалахнула наче блискавка, освітивши свідомість до її останнього темного закутка, а грім потряс усе єство, аж до самої суті.

МИ БІЛЬШЕ НЕ ЛЮДИ - МИ АВТОРИ ЦИФРОВОГО КОНТЕНТУ!

Так ось воно що виявляється! Так ось як на наших очах відбувається те, що дехто називає кінцем цього світу, а дехто великим перезавантаженням Системи, що по суті є одним і тим самим. І ми тут уже не поети, філософи чи пророки. Ми всього лише генератори цифрового контенту!

Не впевнений, чи взагалі варто про це писати, але останній рік два проживається Душею з відчуттям певної апокаліптичності. Раптом у свідомості склалися пазли, в які потрапили мої віщі сни, спостереження за інформаційним глобальним простором і свідчення з пророчих святих книг.

А якщо точніше - це якесь майже фізичне відчуття того, що осо-ось відбудеться щось дуже неймовірне - і це неймовірне уже починається.

Чи пам"ятаєте ви оповідання Стівена Кінга "Лангольери", за яким був поставлений однойменний фільм? Так от, за цим красивим словом ховалися містичні сутності, які харчувалися нашим часом, пожираючи минуле з неймовірною жадібністю, вихоплюючи, його прямо з-під нашого носа. Ніби все, що існувало ще рік, ще місяць, ще мить назад, раптом провалювалося в якусь порожнечу, з якою немає жодного зв"язку.

Іншими словами, ми вже вступили в епоху, коли минуле людства зникає, витирається з пам"яті, знищується, анулюється для того, аби не було більше ані колективного досвіду людства, ані відчуття порозуміння людських спільнот, ані навіть підтвердження реальності людського буття.

Так, буття більше нічого не означатиме, оскільки свідомість переходить в іншу площину, котра лежить поза межами нашого фізичного існування.

Наш рідний аналоговий світ з його природніми трунками, звуками і кольорами пожирається лангольерами - і єдине, що може нас врятувати - це тотальна цифровізація усього нашого досвіду - з геніальними книжками, художніми полотнами, музичними шедеврами і видатними кінострічками.

Але як тільки все буде цифровізовано, піддано тотальному аналізу і оптимізації - почнеться те, чого ваша свідомість навіть не могла уявити. Ви станете мовчазним свідком, який із жахом спостерігатиме за своїм власним кінцем.

Хоча сакральний жах відчуватимуть далеко не всі, а ті, хто звикли мислити і пізнавати цей світ думкою. "Я мислю, значить я існую" - сказав колись філософ Рене Декарт, наївно гадаючи, що ця прерогатива залишатиметься за людиною назавжди. О, як же він помилився!

Кінець світу починається з того, що людство деградує прямо на очах, тоді як буквально на очах потужнішає Штучний Інтелект, заповнюючи наш світ артефактами своєї діяльності.

Те, що світ деградує - в тому немає сумніву. Подивіться, яку літературу, які пісні продукує людство останні 100 років, як воно активно відрікається від вершинних проявів свого духу, свого мистецтва, своє Божої природи. Яких лідерів держав, світочів і моральних авторитетів собі обирає. Скільки всіляких токсичних "ізмів" з"явилося у культурному і політичномиу лексиконі людства, щоб отруїти нас і зупинити наш ментальний розвиток.

І все відбувається на тлі швидкого зростання можливостей ШІ, який вже навіть тут, у Фейсбуці, демонструє такі мультяхи, від яких свідомість починає зависати і переходити у стан хворобливого марення.

Але це фікція, яка хоч і хвороблива, але не така загрозлива. Значно страшніша підміна реальності! Ось де точне розуміння терміну ПОСТПРАВДА. Вона полягає в тому, що Штучний Інтелект вже не потребує людини, яка носить у собі чутливу Душу, і ще переймається питаннями Моралі і Правди.

Уже сьогодні в інтернеті ми бачимо сотні світлин, які не були спочатку побачені людським оком, хоча дужі схожі на відбитки реальності. Ми бачимо картини і гравюри, до яких ніколи не торкався пензель Майстра, ми чуємо пісні, де голоси і аранжування згенеровані цифровими генераторами, а в їх обертонах немає живих людських емоцій і душевного трепету. Це лише мертва технологія, ілюзія справжності.

Ютуб, який багатьом замінив телебачення, сьогодні переповнений сюжетами і типу "документальними", а по суті віртуальними відеороликами, озвученими віртуальними дикторами, яких сьогодні ще часом видають неправильні наголоси на словах. Цей "продукт" розповідає нам про історичні факти чи новини, яких не було в історії людства, або вони значно спотворені і перекручені, хоча й видаються за правду.

Уже сьогодні віртуальний світ достатньо досконалий для того, аби показувати нам 24 години на добу віртуальних трампів, путіних чи зеленських, причому не лише в ході важких політичних перемовин, а приміром десь на риболовлі, у бані чи в стрип-клубі. І ви вже не зможе відрізнити правду від фікції, а значить не знатимете, як реагувати на ці факти. Ви станете абсолютно дезорієнтованими, не розуміючи, де правда, де брехня, де добро, а де зло. Та ви й зараз вже не заєте нічого, хоча слухняно ходите на пікети, старанно донатите чи обурюєтесь на факти новин. Ви всі, які і я, сліпі, але ще не розумієте цього!

Наступним кроком в цій містифікації буде прихід сатани чи лжемесії - я не не знаю, що там буде першим за сценарієм, але упевнений, це буде обставлено з усією грандіозністю, на яку спроможний цей віртуальний цифровий Мозок. І світ живих людей здригнеться у потрясінні від побаченого. Але буде пізно, бо ваша свідомість, ваша воля, ваші відчуття вже будуть належати віртуальному світу...

Якби там не було, але я не хочу приймати цю віртуальну реальність! Якщо навіть допустити, що Ісуса Христа ніколи не було на світі, я готовий прийняти саме його реальність, бо саме він передрік усе це і обіцяв своє Пришестя.

І я знаю, що це Пришестя не буде таким пишним і висвітленим неначе глобальне шоу, але воно зірве пелену з очей у всіх обдурених, спокушених і зачарованих диявольською віртуальною реальністю.

Я не впевнений, що світлих, спраглих і творчих Душ на планеті після цього Армагедону залишиться багато. Може тисяча, а може й кілька десятків. Бо це неймовірно важко - зберігати ясну свідомість у несправжньому світі серед мільйонів божевільних, коли доведеться ховати світильник своєї Душі серед суцільної духовної темряви. Але, я знаю, це будуть Мудрі і просвітлені Душі.

З них почнеться Відродження!

 

Автор Анатолій Матвійчук https://www.facebook.com/amatviychuk

Роалд Гоффман – постать, що нас надихає!

     Професор Гоффман є яскравим доказом того, що навіть найстрашніші трагедії не можуть знищити людський дух та прагнення до пізнання. Для українського суспільства, і особливо для мешканців Золочівського краю, Роалд Гоффман – це не просто світова наукова зірка, а живий символ незламності, таланту, що зародився на цій землі, та небайдужості до долі своєї історичної батьківщини. Активна адвокаційна позиція вченого є потужним нагадуванням про те, що справжні інтелектуали не можуть залишатися осторонь глобальних викликів. 

 

Після початку повномасштабного вторгнення терористичної Росії в Україну у лютому 2022 року, Роалд Гоффман зайняв чітку та безкомпромісну позицію на підтримку України. Так, з перших днів після вторгнення, відкритий лист, ініційований Роалдом Гоффманом, зібрав понад 200 підписів з підтримкою Нобелівськими лауреатами українства у захисті країни. Він став одним із найактивніших міжнародних «адвокатів українського суспільства» у світовому інтелектуальному та науковому просторі. Гоффман публічно засуджує російську агресію, використовуючи свій авторитет та платформу для привернення уваги до українських подій. Вчений виступає на міжнародних конференціях, дає інтерв'ю, підписує відкриті листи, закликаючи світову спільноту до рішучої підтримки України, допомоги її вченим та студентам. Його голос, голос Нобелівського лауреата, має значну вагу і вплив. Р. Гоффман говорить про Україну як про Батьківщину, яка зазнає несправедливої агресії, і підкреслює право українського народу на свободу, самовизначення та європейський вибір. Незламна солідарність Роалда Гоффмана з Україною є яскравим прикладом того, як особистий досвід та моральні переконання трансформуються у дієву підтримку.

 

За матеріалами ГО "УКРАЇНА-ЄВРОПА-СВІТ", підготував Євгеній Захарчук

Детальніше у черговому номері нашого видання

Природній VS зелений

   Одна з найгучніших енергетичних новин останніх років. Західна Африка, зокрема Малі, опинилася в центрі уваги через унікальне природне явище — підземні поклади природного водню.
     За інформацією згенерованою ChatGPT підземні поклади природного водню є перспективним джерелом енергії, яке може забезпечити світ на сотні років.
     Хоча точні запаси ще не визначені, оцінки вказують на те, що видобуток навіть невеликої частини цих покладів може задовольнити світові потреби у водні на тривалий час. Перевагою природного водню є те, що його виробництво не потребує зовнішнього джерела енергії, а підземні резервуари здатні зберігати газ до моменту видобутку.
     Геологічна служба США оцінює підземні запаси водню в 5 трильйонів тонн.
    Протн, незважаючи на значні запаси, доступність цих покладів для розробки залишається питанням, яке потребує подальших досліджень.
    Видобуток природного водню може зменшити залежність від викопного палива та сприяти переходу до більш екологічно чистих джерел енергії.
    Підземні резервуари можуть служити природними сховищами для водню, що спрощує його зберігання та транспортування.
    Виробництво енергії з природного водню може бути більш екологічним у порівнянні з традиційними джерелами, оскільки єдиним побічним продуктом є вода.
   Пошук та розробка підземних покладів водню є перспективним напрямком досліджень, який може революціонізувати енергетичну галузь у майбутньому.

Детальніше у серпневому номерв нашого видання

Ми із газом, ви із газом…

Першим газове опалення отримав Львів. 50 років тому. Україна забезпечувала газом себе, Росію, Білорусь, а згодом і Європу. А починаючи із 1990-х успішне й перспективне українське газовидобування почали вбивати і хто найбільше доклав до того руки. Так, правильно – "старший брат"!
       1 січня 2025 року з припиненням транзиту російського газу через територію України до Європи закінчилась ера немилосердя. Її 50 років тому розпочав Кремль через агресивну експансію на паливний ринок Старого Світу. Але для цього Москві насамперед знадобилося усунути з дороги Україну, яка ходою велетня розвивала свою газовидобувну та газотранспортну мережу. Україні було за що битися і було що втрачати.  
       «Історія газової промисловості Радянського Союзу починається в Україні, — наполягає Леонід Уніговський, гендиректор і засновник компанії Нафтогазбудінформатика. — Україна в достатньо великий проміжок часу не тільки сама себе забезпечувала природним газом, але і давала цей газ у центральну частину СРСР. Ну а потім були відкриті родовища в Сибіру».
      Олександру Лукіну, головному науковому співробітнику Інституту геологічних наук НАН України, тоді було близько 30 років, сьогодні — 85. Але він добре пам’ятає, як українці піднімали ту російську цілину.
      «Я потрапив до Сибіру випадково, — згадує чернівчанин. — Були тоді проблеми, які мені заважали влаштуватися на роботу до академічної установи. Тож я спочатку потрапив на геологічну зйомку».
      Так українські науковці та буровики значною мірою посприяли становленню нафтогазової індустрії РФ. Якщо то правда, що «благими намірами вимощена дорога до пекла», то ось і вона.
      Три кола цього пекла, а радше, три вічні цілі московії:
1. Заробити валюту, щоб покривати в збіднілій економіці все більші потреби в імпорті, як у високотехнологічному, так і в продовольчому.
2. Поширити свій контроль над європейською економікою, відтак мати важелі впливу на європейських політиків.
3. Вичавити з Європи американців. 

Продувка газогону Дашава — Київ у районі кордону Кам’янець-Подільскої та Житомирської областей,

 жовтень 1948 рік (Фото: ЦДАЕА)

       До того моменту, як рфія не розв’язала криваву бійню в Україні, усе йшло за цим планом.   І от тепер в України з’явився шанс відігратися.

Автор: Олександр Пасховер 

Львівські алхіміки

      Коли ви пишете про те, що Великий адронний колайдер перетворює свинець на золото, наче той алхімік, не забувайте, що кристали для того самого колайдера вирощують у лабораторії у Львові. 

Бо жодна справжня алхімія у світі не може обійтися без Львова.

      На великому адронному колайдері науковці перетворили на одну мікро секунду атоми свинцю на атоми золота. Якби це відбувалось у нас то це виглядало б приблизно от так.
      Очевидно, що у ці важкі часи наука повинна працювати на економіку. Зібрали науковців, що працюють на великому адронному колайдері та запитали які господарчі теми вони можуть запропонувати, щоб окупити своє нікчемне існування. Ну ті кажуть, а давайте ми вам здійснимо мрію древніх алхіміків та зробимо золото зі свинцю.
      Ну через якийсь час фонд який надавав грант цікавиться, де золото? Науковці кажуть, зараз і показують свою статтю, де написано що після якихось маніпуляцій хитрими фізичними приладами атоми свинцю на мікросекунду перетворюються на атоми золота. Тобто, кажуть формально золото вже є, залишилось його звідти дістати або продовжити термін існування золота, яке ми вже фактично отримали, щось таке, в нас вже є цікаві пропозиції та припущення, але треба якось продовжити фінансування.

https://www.nature.com/